Оповідь про те, як за помахом чиновницького пера щезли 200 га столичної землі
Ось уже півтора року тягнеться історія з приватизацією земель острова Муромець, розташованого на Дніпрі між Оболонню і Троєщиною, практично в центрі Києва, а можливо, ще й Броварів. Сумніви в точності географічного положення цього об’єкта посіяла навесні минулого року Броварська районна державна адміністрація, що передала своїми розпорядженнями у власність громадянам 117 земельних ділянок на території цього острова.
«Концентрований вираз економіки»
Як відомо, отримати покладений кожному жителеві столиці шматочок землі практично неможливо: її просто немає в наявності. Києву підсобив один з районів області. Чи не жарт, чиновники знайшли понад 200 га землі і навіть допомогли громадянам, котрі її потребували, реалізувати свої законні права!
Правда, при цьому не були враховані особливості режиму земель водного фонду (тут передання в приватну власність не допускається), а також той факт, що земля протягом 5 років уже використовувалася сільгосппідприємством на правах оренди, якими його наділила Київська міська рада. Та й нові власники київської землі виявилися чомусь жителями різних областей України, які раптом вирішили зайнятися особистим селянським господарством ближче до Чорнобиля.
Тоді ця історія наробила багато галасу: народні депутати виступали з трибуни Верховної Ради, посилали запити в усілякі інстанції з вимогами розібратися, усунути і покарати. Навіть погрожували створити парламентську тимчасову слідчу комісію...
Прокуратура Київської області за цим фактом порушила кримінальну справу. У розпал скандалу було звільнено керівника Державного комітету із земельних ресурсів Олега Кулинича.Але все це велика політика. Поставимо, мабуть, на цьому крапку і звернемося до юридичного боку проблеми.
А прокурор проти!
Весною 2010 року підприємство-орендар звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про зобов'язання утриматися від здійснення певних дій, а також про визнання такими, що втратили силу, розпоряджень Броварської районної держадміністрації Київської області, згідно з якими орендовані підприємством в м.Києві земельні ділянки були передані у власність фізичним особам.
Восени суд виніс постанову, якою вимоги підприємства були повністю задоволені. Й оскільки ніхто, зокрема винуватець цих подій, рішення не оскаржив, очевидно, питання мало бути закрите.
Проте на початку 2011 року заступник прокурора Київської області звернувся в інтересах Броварської РДА до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Київського окружного адміністративного суду в цій справі.
У червні апеляційна інстанція залишила без змін рішення нижчого суду в частині визнання недійсними розпоряджень Броварської районної державної адміністрації, задовольнивши тільки другорядні вимоги. Це не влаштувало зампрокурора, котрий вирішив оскаржити судове рішення в касаційному порядку.
Упевненість прокуратури в правомірності передання земельних ділянок з державної форми власності в приватну грунтується на тому, що, оскільки межі Києва були встановлені багато років тому, а після цього Верховна Рада нові межі столиці не затверджувала, до уваги повинні братися ті межі, які на сьогодні вже не відповідають дійсності. Саме тому, вирішили в прокуратурі, земля була надана Київською міською радою в оренду сільгосппідприємству незаконно. Отже, вона цілком може бути передана в приватну власність фізичним особам.
Розмиті межі
Мабуть, таку позицію не можна назвати сильною. До того ж вона ще і суперечить інтересам держави.
Так, згідно з ч.2 ст.2 закону «Про столицю України — місто-герой Київ» межі останнього встановлюються Верховною Радою за поданням Київської міської ради, узгодженим з відповідними радами, з урахуванням історичних, соціально-економічних та інших особливостей території відповідно до чинного законодавства.
Відзначимо при цьому, що Верховна Рада не встановлювала меж Києва, зокрема меж Деснянського району столиці.
Так, за дорученням Президента Київська міськрада забезпечила розробку впродовж 1995—1999 років проекту встановлення меж, погоджувала їх із більшістю сільських, селищних і міських рад Київської області, території яких прилягають до столиці. Проте не було досягнуто домовленостей з деяких питань з місцевими радами Обухівського, Києво-Святошинського, Бориспільського, Броварського і Вишгородського районів Київської області.
Оскільки межі Києва не були встановлені, при перевірці, що проводилась у 2007 році Управлінням з контролю за використанням і охороною земель в Києві і Київській області, встановити адміністративне підпорядкування земель Муромця не вдалося. Проте, як видно з матеріалів справи, облік спірних земель вівся головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ці землі значилися за Деснянським районом столиці. Ця державна статистична звітність щорічно подавалася головним управлінням земельних ресурсів Держкомзему. Водночас Броварський район Київської області ці ділянки ніколи до своєї звітності не включав.
Крім того, межі с.Погреби були встановлені рішенням Київської обласної ради ще у 2003 році й відтоді не мінялися. Згідно зі згаданим рішенням урочище Муромець у межі с.Погреби не включалося (хоча спочатку позиція Броварської районної держадміністрації грунтувалася саме на тому, що урочище Муромець уходить у межі Погребської сільської ради).
Таким чином, відповідно до меж, прийнятих для обліку ділянок у складі державного земельного кадастру, земля урочища Муромець на момент ухвалення спірних розпоряджень ураховувалася як належна до території м.Києва, а не території Броварського району Київської області.
Згідно з п.3 розд.III закону «Про розмежування земель державної і комунальної власності» у випадку, якщо межі території відповідної сільської, селищної, міської ради не встановлені відповідно до законодавства України, розмежування земель державної і комунальної власності проводиться відповідно до меж, прийнятих для обліку земель у складі державного земельного кадастру.
Враховуючи той факт, що межа Києва і Броварського району не встановлена відповідно до чинного законодавства, необхідно застосовувати аналогію закону — п.3 розд.III закону «Про розмежування земель державної і комунальної власності».
Згідно з п.12 розд.X Земельного кодексу до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів — відповідні органи виконавчої влади.
На підставі вищевикладеного можна зробити висновок про те, що Броварська районна державна адміністрація Київської області, приймаючи згадані розпорядження, перевищила свої повноваження.
Договір дорожчий за гроші
Також варто відзначити, що договори оренди не були визнані судом недійсними. Більш того, відсутні навіть будь-які обставини, котрі можуть свідчити, що умови цих договорів не відповідають чинному законодавству.
Так, відповідно до стст.204, 397 Цивільного кодексу операція є правомірною, якщо її недійсність прямо не встановлена законом або якщо вона не визнана судом недійсною. Фактичне володіння майном уважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлене рішенням суду.
Виходячи з цього, можна стверджувати, що підприємство-орендар є правомірним користувачем і власником земельних ділянок на острові Муромець, на межі Деснянського району м.Києва і Погребської сільської ради Броварського району Київської області. Підстава — правомірні договори оренди земельних ділянок.
Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК громадяни, зацікавлені в безкоштовному отриманні у власність ділянки із земель державної або комунальної власності в рамках норм безкоштовної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні вказуються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких указано бажане місце розташування земельної ділянки, а також узгодження з боку землекористувача в разі вилучення земельної ділянки, що перебуває в користуванні інших осіб. Проте сільгосппідприємство, як землекористувач земельних ділянок на острові Муромець, своєї згоди не давало.
Крім того, згідно з ст.9 закону «Про оренду землі» орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, володіє переважним правом на придбання її у власність у разі продажу цієї ділянки за умови, що він платить ціну, за якою та продається, а в разі продажу на аукціоні — якщо його пропозиція рівна пропозиції, найбільшій із запропонованих учасниками аукціону. Тобто підприємство-орендар земельних ділянок ще й мало переважне право на отримання цих ділянок у власність.
Усі ці норми, а отже, й законні інтереси юрособи також були порушені Броварською районною держадміністрацією при ухваленні розпоряджень про передання земель у власність фізичним особам.
Залишається сподіватися, що касаційна інстанція більш зважено, ніж прокуратура, підійде до питання захисту державної власності та нарешті поставить у ньому крапку.
Довідка ЗіБ
Муромець (на фото) — великий піщаний острів, який утворився колись у результаті численних намивань дніпровської та деснянської течій. Назву острова пов'язують із легендою про те, що саме тут розбивали свої шатра билинні богатирі — Добриня Микитич, Олекса Попович та Ілля Муромець, перш ніж з'явитися перед ясні очі князя Володимира.
На заході острів Муромець обмежений Дніпром, на півночі — Десною, на сході — Десенкою (Чорториєм), а на півдні — Московським мостом.
Здавна на острові селилися рибаки. У 1972 році на ньому заклали парк Дружби народів, який є частиною Дніпровського парку, що простягся вздовж усього Києва. На острові створена заповідна охоронна зона.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 8.65 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!