Чи зупинить вирок, винесений кривдникам журналістів, їхніх послідовників?
Шевченківський районний суд м.Києва поставив крапку в резонансній справі про напад на журналістів 18 травня під час мітингу опозиції, затвердивши мирову угоду між потерпілими — фотокором газети «Коммерсант-Украина» Владиславом Соделем і кореспондентом «5-го каналу» Ольгою Сніцарчук — і обвинуваченими — Вадимом Тітушком, Сергієм Приходьком і Михайлом Пшуком — та призначивши трійці умовне покарання. Чи змінить цей вирок щось у житті репортерів, наприклад ставлення до них з боку правоохоронців?
Вибачення Румуна
Прийняте судом рішення не стало великим сюрпризом ні для обвинувачених, ні для їхніх жертв. Адже за 3 дні до оголошення вироку троє (В.Тітушко, С.Приходько й М.Пшук) із чотирьох кривдників О.Сніцарчук і В.Соделя підписали з потерпілими мирову угоду. До речі, така можливість з’явилася завдяки новому КПК, який увів у практику провадження на основі угод (зокрема й між обвинуваченими та потерпілими) про визнання вини, чим і скористались адвокати підсудних. До речі, однією з умов такої «операції» стало офіційне вибачення Вадима перед журналістами. Молода людина цю умову виконала. «Вибачаюся перед усіма іншими журналістами, яких обурила моя поведінка. Прошу інших хлопців не використовувати своїх навичок у протиправних діях», — сказав перед оголошенням вироку принишклий В.Тітушко.
Нагадаємо, що останньому було за що вибачатися. 8 травня 2013 р. у Києві проходили акція опозиції «Вставай, Україно!» й антифашистський марш, організований Партією регіонів. Біля будівлі Головного управління МВС в м.Києві на вул. Володимирській молоді люди спортивної статури побили О.Сніцарчук і В.Соделя, які знімали бійку. Під підозру відразу ж потрапив В.Тітушко на прізвисько Румун. Він нібито перебував у складі групи з 50 чоловік, що влаштували бійку зі «свободівцями» на Великій Житомирській. Пізніше міліція затримала й пред’явила обвинувачення ще трьом. Через деякий час провадження стосовно їх об’єднали в одне.
Шевченківський райсуд столиці затвердив підписану мирову угоду. У рішенні, яке оголосила суддя Лариса Радуцька, зокрема, наголошується: «Суд постановив затвердити угоду про примирення від 28.08.2013 між обвинуваченими В.Тітушком, М.Пшуком і С.Приходьком і потерпілими О.Сніцарчук і В.Соделем. В.Тітушка визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.171 та ч.2 ст.296 КК, і призначити йому покарання... у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст.75 КК звільнити його від відбування покарання з випробувальним строком 2 роки». М.Пшуку та С.Приходьку суд призначив покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 роки з випробувальним строком 1 рік 6 місяців. Також суд постановив стягнути із засуджених на користь потерпілої О.Сніцарчук матеріальний збиток у розмірі 707 грн. 20 коп., а на користь В.Соделя — 1 тис. 613 грн. Крім того, за рішенням суду В.Тітушко повинен виплатити обом потерпілим по 11 тис. грн. як компенсацію за моральну шкоду, а М.Пшук і С.Приходько солідарно — по 4 тис. грн.
І Ольга, і Влад, судячи з усього, задоволені вироком. За їхніми словами, вони заощадили час для судді та прокурорів і процес вийшов ідеальним. «Це дуже важливий прецедент у нашій країні. Ви, як журналісти, знаєте, що ст.171 ігнорується, — заявила в інтерв’ю одному з телеканалів О.Сніцарчук. — А це той випадок, коли не 51 грн. за розбитий ніс, а значно серйозніше. За те, що люди мали нахабство так поводитися з журналістами».
Хепі-енд із запитанням
Здавалося б, хепі-енд. Можна святкувати перемогу й пити шампанське. Причому не тільки О.Сніцарчук і В.Соделю, а й усім їхнім колегам. Дійсно, ця справа стала своєрідним прецедентом, адже кримінальні справи за ст.171 КК («Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів») порушуються досить неохоче (деякий час після появи в кодексі цієї статті їх узагалі практично не було) і, найголовніше, рідко доходять до суду й мають якесь логічне завершення. А тут — вирок, хай і з умовним, але все-таки покаранням у вигляді позбавлення волі. Плюс досить значна компенсація. А ще Тітушко для багатьох українців стало загальним ім’ям, що теж було для Вадима своєрідним уроком. Але чи зупинить приклад агресивних спортсменів їхніх потенційних послідовників?
На жаль, поки статистика свідчить про те, що на журналістів нападають частіше, ніж на представників інших професій. Воно й зрозуміло, адже братія, що пише й знімає, як правило, в епіцентрі подій, і часто — як В.Содель і О.Сніцарчук — можуть просто потрапити під гарячу руку правоохоронців чи учасників мітингу. До того ж журналістам доводиться писати на гострі теми й тим самим ставити себе під удар. Але навіть це не пояснює того, що останнім часом репортери невиправдано часто стають героями кримінальної хроніки. На це навіть звернули увагу в Європі. Наприклад, представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Дуня Міятович публічно висловила стурбованість нападами на українських працівників мас-медіа й закликала українську владу посилити їхню безпеку.
Тільки за останні кілька місяців відбулося близько 10 НП за участю наших колег. 29 липня двоє невідомих напали на репортера телеканалу ІРТА (народне телебачення Луганщини) Сергія Остапенка. У ніч на неділю, 25 серпня, на майдані Незалежності чоловіки спортивної статури, не представившись, але показавши бейджі охоронців сцени, почали штовхати журналістів «5-го каналу», намагаючись відібрати їхню апаратуру. 31 серпня 2013 р. до МВС звернувся кореспондент телеканалу ТВі Віктор Міняйло із заявою про те, що працівники міліції в Києво-Святошинському районі завдали йому тілесних ушкоджень і заволоділи його грошима. У липні невідомі напали на знімальну групу телеканалу СТБ. До речі, всі ці інциденти сталися вже після горезвісного побиття О.Сніцарчук і В.Соделя.
Важко сказати, чи зупинить винесений Шевченківським райсудом вирок інших тітушків, але плюс уже в тому, що ця історія звернула увагу громадськості на проблему безпеки журналістів. Гучну справу обговорювали й коментували політики, чиновники, юристи, правозахисники. Наприклад, Прем’єр-міністр Микола Азаров запропонував з метою захисту одягти на представників ЗМІ спеціальні розпізнавальні знаки, а міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко — «роздати куртки, як у даішників, тільки з написом «Преса». Правда, сам же від цієї ідеї й відмовився, цілком розумно визнавши, що на наступний мітинг у провокаторів таких курток буде більше, ніж у журналістів.
І хоча можна прогнозувати, що після того, як галас ущухне, все повернеться на круги свої й навряд чи послідовники В.Тітушка раптом почнуть з особливим пієтетом ставитися до журналістів, ця справа спричинила певний резонанс, і є шанс, що хоча б суди частіше ухвалюватимуть схожі вироки в аналогічних справах.
В.Тітушко й двоє його друзів заявили в суді, що розкаюються в скоєному. Щиро?
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!