Вживання алкоголю на кораблі каралося батогом, хоча раз у день його наливали
Протягом сторіч матроси британського коро¬лівського флоту шикувалися на палубі близько полудня в очікуванні адміралтейської чарки. Проте 40 років тому цій традиції поклали край. 31 липня 1970-го, в день, який увійшов у історію флоту під назвою день чорної чарки, востаннє матроси стежили, як сонце пройшло над ноком реї, і видача рому перестала бути частиною морських традицій.
Останнє пригощання королеви
Останню чарку підняли на честь королеви, після чого стопки кинули за борт. Моряки наділи того дня траурні чорні пов’язки, а в одному з центрів підготовки було організоване урочисте поховання, коли за чорною труною йшли барабанщики і флейтист. «Це була справжня зміна епохи, дуже болісна, — розповів командер Девід Оллсоп, який уперше спробував чарку з ромом в 1955 році, коли був рядовим матросом. — Люди зустріли її в багнети. Матроси були дуже незадоволені».
Адміралтейство пішло на відміну щоденної порції рому через побоювання, що матроси під впливом спирт¬ного не зможуть на належному рівні керувати все більш складними системами озброєння і навігації. Проте до 1970 року цей ритуал полуденної видачі боцманом восьмої частини пінти (70 мл) рому, який розбавлявся водою для рядових матросів, перетворився швидше на привід для відпочинку і спілкування.
«У мій час це була можливість поспілкуватися з друзями в тиху хвилину, — зазначив Д.Оллсоп. — Можна було пригостити своєю чаркою друга на знак подяки за послугу».
На нерівному кілі
Проте далеко не завжди ця флотська традиція виглядала так мирно. До кінця XVII ст. морякам що¬дня видавалося пиво, яке було легше зберегти в бочках, ніж прісну воду.
Але з розширенням Британської імперії пива потрібно було все більше — раціон становив 8 пінт (4,5 літра) на людину в день. Крім того, в спекотну погоду і в тропіках пиво легко скисало, тому в дальні походи його не брали. Поступово пінний напій стали замінювати вином, а в 1655 році, коли Британія відібрала Ямайку в Іспанії, морськими ліками остаточно став ром.
Дивно, але до 1740-го раціон видачі рому становив по одній пінті двічі в день (пінта дорівнює 568 мл). При цьому в ті часи не було способів визначення міцності спиртних напоїв, тому важко сказати, наскільки сильним був цей ром.
Самі моряки перевіряли градуси напою, змішуючи його з порохом і підпалю¬ючи; вважалося, що суміш спалахує при міцності не менш ніж 57,15%.
Зрозуміло, що вживання такого сильного напою в такій кількості не могло пройти безкарно. У 1740 році адмірал Едвард Вернон, відомий за прізвиськом Старий Грог (за назвою тканини грограм, з якої шилися тоді морські камзоли), видав свій сумнозвісний указ. «Шкідливий звичай матросів розпивати ром одразу після видачі призводить до безлічі фатальних на¬с¬лідків для їхнього морального рівня і здоров’я, — йдеться в цьому історичному документі. — Це веде до скорочення їхнього віку, а крім того, до притуплення їхнього раціонального мислення і перетворення на рабів своїх пристрастей».
Адмірал наказав розбавляти ром підсолодженою водою в пропорції дві пінти води на півпінти рому. Отриманий коктейль назвали прізвиськом флотоводця — так з’явився напій грог.
Як розповів історик, доктор Пітер ван дер Мерве з Національного морського музею в Гринвічі, навіть ці заходи не змогли зупинити масовий алкоголізм на флоті, попри те, що аж до кінця XIX ст. за пияцтво карали батогами.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!