КААС на кону

Креатура Ківалова раптово зникла з порядку денного засідання ВРЮ

Перед літніми канікулами Вища рада юстиції провела два засідання поспіль, довівши показник призначень на адміністративні посади до 251. Напевне, аби не залишати на літо окремі суди з вакансіями керівників. Проте одне, досить знакове, чільне місце так і залишилося порожнім.

На керівних вибоїнах

Загалом з моменту отримання нових повноважень ВРЮ провела 19 засідань, під час яких, як повідомили «ЗіБ» в її прес-службі, було затверджено 251 рекомендацію органів суддівського самоврядування щодо призначення керівників судів та їхніх заступників: 51 — торік і 200 — поточного року. Фактично — автоматом, адже, за новим законом, члени цього конституційного органу не впов­новажені вносити інші кандидатури, ніж ті, які рекомендовані радами суддів. Тим самим забезпечується певна незалежність суддівського керівництва від органу, який приймає остаточне рішення про його призначення.

Нагадаємо, що до кінця 2009 року процедура була дещо складнішою, оскільки між органами суддівського самоврядування (які схвалювали ту чи іншу кандидатуру) і Радою суддів України (котра приймала рішення про призначення) існувала додаткова ланка у вигляді голів Верховного чи вищого спеціалізованого судів (які вносили відповідні подання). А отже, без згоди високого судового керівництва обійняти адмінпосаду було неможливо. Згадаймо, наприклад, суперечку навколо другого терміну повноважень голови Вищого адмінсуду Олександра Пасенюка, проти кандидатури якого категорично виступав Голова ВС Василь Онопенко.

Наразі думка «вищих» також має певне значення, оскільки три з чотирьох очільників судової системи представлені у складі Вищої ради юстиції. Але їх позиція вже не має вирішального значення. Так, не можна виключати, що члени рад цікавляться думкою свого вищого керівництва, що й унеможливлює суперечки під час заключної процедури затвердження кандидатів на засіданнях ВРЮ. Принаймні дуже рідко кандидатам ставлять питання, які могли б поставити під сумнів їхню подальшу кар'єру. Але з будь-яких правил трапляються винятки, і саме їх поява привертає увагу.

Так, як повідомляв «ЗіБ», минуле засідання ВРЮ проходило під гучний супровід мітингувальників, які протестували проти чергового призначення Петра Денисюка головою Рівненського міського суду однойменної області. Та й у членів ВРЮ були претензії до багаторічної роботи претендента, які оформились аж у подання про його звільнення з посади судді за порушення присяги. Тож, попри наявність рекомендації Ради суддів загальних судів, П.Денисюк вирішив не спокушати долю і після кадрової секції ВРЮ залишив приміщення Ради. Тим самим зберігши за собою мантію принаймні ще на 2 місяці.

Очевидно, тут «недопрацювала» РСЗС, яка мала б знати про наявність дисциплінарного провадження щодо кандидата і не поспішати з рекомендацією. Адже й у порядку денному ВРЮ на цей день прізвище П.Денисюка серед кандидатів на керівництво не значилося, натомість згадувалося в переліку претендентів на звільнення. Та й було б дивним, якби обидва питання — і про призначення, і про звільнення — розглядалися в один день...

Втратив довіру?

Ще більш прикметною є історія із заповненням вакансії очільника Київського апеляційного адміністративного суду, яка виникла місяць тому після звільнення Анатолія Денісова. У списку можливих кандидатур на майбутнє судове керівництво, який розсилався разом з повідомленням про засідання ВРЮ 12 липня, навпроти цієї посади голови КААС значились ім'я та прізвище Володимир Маслій. Однак перед початком роботи Ради журналістам роздали проект порядку денного вже без цього питання. Що ж трапилося за ці кілька днів? Адже до останнього часу про призначення В.Маслія в кулуарах КААС говорили як про доконаний факт...

Напевно, посада керівника КААС, на який, за законом, покладено вирішення в першій інстанції спорів під час парламентської виборчої кампанії, є знаковою. Навіть попри обмежені важелі впливу, які залишились у керманича суду, не буде неймовірним припустити, що до його позиції так чи інакше прислухатимуться люди в мантіях, які розглядатимуть міжпартійні суперечки. Саме тому відкладення рішення стосовно В.Маслія наштовхнуло деяких експертів на припущення, що ця кандидатура викликає сумніви на вул. Банковій.

Утім, претенденти на такі посади не приходять з вулиці. Як правило, їх рекомендують ті, до чиєї думки прислуховуються. Звісно, неофіційно. Подейкують, що за В.Маслія таким собі гарантом виступив член ВРЮ і водночас впливовий «регіонал» Сергій Ківалов. Ураховуючи те, що в Сергія Васильовича склалися дружні стосунки з головою ВРЮ Володимиром Колесниченком, не було сумнівів: посада очільника КААС дістанеться саме тій людині, яку він порадить. Однак на засіданні ВРЮ 12 липня ні С.Ківалов, ні В.Маслій помічені не були. Можливо, через те, що ймовірність підтримки кандидатури останнього членами ВРЮ раптово впала до мінімуму.

Ці факти, як припустили деякі експерти в коментарях, даних «ЗіБ», свідчать, що зволікання із затвердженням кандидата на посаду голови КААС пов'язане насамперед із недовірою до кандидата на цю посаду, ба більше, до особи, котра лобіює її призначення. І якщо спиратися на почуте в кулуарах ВРЮ, Сергій Васильович уже не користується таким рівнем довіри глави держави в цих питаннях, як раніше.

Чи відповідає це дійсності? Відповідь дасть перше ж засідання ВРЮ у вересні цього року. Адже зволікати з призначенням голови КААС не в інтересах влади.