Службове підроблення документів саме по собі не могло спричинити тяжких наслідків, передбачених у п.4 примітки до ст.364 КК, а було лише способом вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами.
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
20 червня 2013 року м.Київ №5-20кс13
Судова палата в кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — заступника Голови Верховного Суду — секретаря Судової палати в кримінальних справах Верховного Суду Редьки А.І.,
суддів: за участю Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Пивовара В.Ф., Пошви Б.М., Скотаря А.М., Таран Т.С., Школярова В.Ф., начальника управління участі прокурорів Генеральної прокуратури в перегляді судових рішень у кримінальних справах Курапова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо Особи 16 за заявою заступника Генерального прокурора Дьоміна Ю.М. про перегляд ухвали колегії суддів судової палати в кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.12.2012,
УСТАНОВИЛА:
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.02.2012 Особу 16, Інформація 1, такого, що не має судимості відповідно до ст.89 Кримінального кодексу, засуджено за:
ч.2 ст.222 КК до штрафу в розмірі 51000 грн. у дохід держави з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 2 роки;
ч.2 ст.366 КК до позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 1 рік 6 місяців;
ч.1 ст.209 КК до позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 2 роки 6 місяців із конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом.
На підставі ст.70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання — 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 2 роки 6 місяців із конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом.
На підставі ст.75 КК Особу 16 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього певних обов’язків відповідно до ст.76 КК.
Особу 16 визнано винним і засуджено за те, що він, обіймаючи посаду голови та будучи одночасно засновником СФГ «Рідний край» у с.Кип’ячка Тернопільського району Тернопільської області, як службова особа суб’єкта господарської діяльності умисно з корисливих мотивів та всупереч інтересам філії Тернопільського районного відділення ВАТ «Ощадбанк» 22.04.2003 з метою незаконного одержання кредиту (кредитний договір №7 від 22.04.2003) на суму 20000 грн. терміном на 2 роки надав у цей банк у заставу під забезпечення договору про надання кредиту млин «МДБ-6» (який 27.11.2002 був заставлений Особою 16 під забезпечення надання іншої кредитної лінії в кредитній спілці «Гарант» м.Тернополя та який пізніше був реалізований державною виконавчою службою м.Тернополя в рахунок погашення боргу перед кредитною спілкою «Гарант»). Такими діями Особа 16, зокрема внаслідок неповернення кредиту та відсотків за його користування й відсутності забезпечення повернення зазначених коштів, Тернопільському районному відділенню ВАТ «Ощадбанк» була заподіяна велика матеріальна шкода на загальну суму 21588 грн. 53 коп.
Крім того, між Тернопільською філією АКБ «Імексбанк» та СФГ «Рідний край» в особі голови та засновника Особи 16 26.12.2003 було укладено договір кредиту №12, згідно з яким установою банку вказаному СФГ надано кредит у розмірі 25000 грн. для проведення розрахунків за пшеницю у строк до 24.12.2004 зі сплатою за користування кредитом 24% річних.
26.12.2003 для забезпечення кредитного договору між ТзОВ «Аваль», засновником та директором якого також є Особа 16, та Тернопільською філією АКБ «Імексбанк» було укладено договір застави, відповідно до якого установі банку передано в заставу належні ТзОВ «Аваль» вантажно-бортовий автомобіль ГАЗ-5327 та трактор колісний МТЗ-82, 1996 року випуску, які 6.02.2003 вже були передані в заставу кредитній спілці «Хлібодар» для забезпечення іншого кредиту. У цьому договорі Особа 16 повторно подав завідомо неправдиву інформацію про те, що зазначене майно не є заставним забезпеченням інших зобов’язань, не перебуває під арештом та заставою.
Вказаний кредит позичальником Тернопільській філії АКБ «Імексбанк» не повернуто, заборгованість якого становить 24496 грн. Кошти, які отримував у кредит, Особа 16 витратив для ведення сільського господарства.
В апеляційному порядку справа не переглядалася.
ВСС від 18.12.2012 касаційну скаргу заступника прокурора Тернопільської області задовольнив. Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.02.2012 щодо Особи 16 скасовано в частині засудження його за ч.1 ст.209, а справу в цій частині закрито на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК 1960 р. за відсутністю в його діях складу злочину.
На підставі ст.70 КК постановлено вважати Особу 16 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.222 КК, ч.2 ст.366 КК, на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 2 роки.
На підставі ст.75 КК Особу 16 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього певних обов’язків відповідно до ст.76 КК.
У заяві, поданій у строк, встановлений ч.2 ст.400-14 КПК 1960 р., до ВСС з розгляду цивільних і кримінальних справ заступник Генерального прокурора порушив питання про перегляд ухвали колегії суддів судової палати в кримінальних справах ВСС від 18.12.2012 щодо Особи 16 з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. На обгрунтування своїх вимог заступник Генерального прокурора зазначає, що підроблення Особою 16 документів було способом вчинення ним іншого злочину — шахрайства з фінансовими ресурсами, а тому дії засудженого Особи 16 слід кваліфікувати за ч.1 ст.366 КК, оскільки тяжкі наслідки настали не від підроблених документів, а внаслідок неповернення кредиту.
При цьому заступник Генерального прокурора посилається на ухвалу колегії суддів судової палати в кримінальних справах ВСС від 12.02.2013, якою вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23.12.2010 щодо Особи 18 змінено: його дії перекваліфіковано з ч.2 на ч.1 ст.366 КК, оскільки підроблення Особою 18 документів було способом отримання кредиту, а наслідки від несплати суми кредиту настали не в результаті службового підроблення, вчиненого Особою 18, а внаслідок неповернення цих коштів до філіалу банку.
Заступник Генпрокурора зазначає, що вчинені суспільно небезпечні діяння Особи 16 та Особи 18 за своєю суттю є подібними, однак кваліфіковані за різними статтями кримінального закону і кожна із цих кваліфікацій у двох справах була визнана судом касаційної інстанції як правильна.
Просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати в кримінальних справах ВСС від 18.12.2012 щодо Особи 16, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Судова палата в кримінальних справах ВС заслухала доповідь судді ВС Косарєва В.І., пояснення прокурора, який підтримав заяву, перевірила матеріали кримінальної справи та доводи, зазначені в заяві, ознайомилась із науковими висновками у справі та дійшла висновку про таке.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.400-12 КПК 1960 р. підставами для перегляду судових рішень ВС, що набрали законної сили, є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
Предметом перегляду справи щодо Особи 16 є неоднакова правова оцінка судом касаційної інстанції суспільно небезпечних наслідків злочину, передбаченого ст.366 КК, а саме: за яких фактичних обставин службове підроблення належить кваліфікувати як таке, що спричинило тяжкі наслідки, а за яких — без урахування таких наслідків.
Судова палата в кримінальних справах ВС звертає увагу на те, що з приводу порушеного питання ВС неодноразово висловлював свою правову позицію про те, що для визнання вини особи, яка вчинила службове підроблення, у спричиненні її діями тяжких наслідків, визначення яких міститься у п.4 примітки до ст.364 КК, необхідно, щоб такі наслідки перебували в прямому причинному зв’язку саме з діями, зазначеними в диспозиції ч.1 ст.366 (ухвала ВС від 30.10.2008 у справі №5-3895к08 щодо В.; постанова ВС від 19.12.2011 у справі №5-18кс11 щодо Л.; постанова ВС від 7.02.2013 у справі №5-31к12 щодо Р.; постанова ВС від 21.03.2013 у справі №5-2кс13 щодо А.).
Відповідно до ст.400-25 КПК 1960 р. рішення ВС, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності зазначену норму закону, та для всіх судів.
У кримінальній справі, в якій оспорюється рішення суду касаційної інстанції, встановлено, що матеріальні наслідки, які полягають у шахрайському заволодінні кредитними коштами, перебували в причинному зв’язку саме з невиконанням зобов’язання через неповернення кредиту та відсотків за його користування і відсутність забезпечення повернення зазначених коштів. Цьому діянню передувало службове підроблення документів, яке саме по собі не могло спричинити тяжких наслідків, передбачених у п.4 примітки до ст.364 КК, а було лише способом вчинення Особою 16 шахрайства з фінансовими ресурсами і виявилось у наданні банківським установам завідомо неправдивої інформації з метою одержання кредитів.
У рішенні, яке надано для порівняння, фактичні обставини суспільно небезпечного діяння подібні до діяння, інкримінованого Особі 16, і отримали кримінально-правову оцінку за ч.1 ст.366 КК.
Правова оцінка діянь, вчинених Особою 16, у зіставленні з правовою оцінкою суспільно небезпечного діяння, встановленого в наданому судовому рішенні для порівняння, дають підстави для висновку, що суд касаційної інстанції в оспорюваному рішенні норму кримінального закону застосував неправильно.
За таких обставин оспорене рішення касаційного суду щодо Особи 16 належить визнати незаконним і таким, що підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд, оскільки відповідно до положень ст.400-22 КПК 1960 р. іншого способу усунення виявленого ВС неоднакового застосування норми кримінального закону не передбачено.
Новий касаційний розгляд справи належить здійснити в повній відповідності з чинним законодавством.
Керуючись п.15 розд.ХІ «Перехідні положення» КПК 2012 р., статтями 400-21, 400-22 КПК 1960 р., Судова палата в кримінальних справах ВС,
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву заступника Генерального прокурора задовольнити.
Ухвалу колегії суддів Судової палати в кримінальних справах ВС від 18.12.2012 щодо Особи 16, за винятком рішення про закриття справи за ч.1 ст.209 КК на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК 1960 р., скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.
Постанова є остаточною й не може бути оскаржена, крім як на підставі, передбаченій п.2 ч.1 ст.400-12 КПК 1960 р.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!