Екс-прем’єр звільнила адвоката і поскаржилася в Євро суд
Судовий процес у «справі Юлії Тимошенко» проходив на цьому тижні в звичному режимі (гучні заяви, суперечки з суддею, «масовка» біля суду), якщо не брати до уваги того, що Юлія Володимирівна несподівано відправила у відставку свого адвоката Миколу Титаренка. Ще один важливий піар-хід екс-прем’єра — подання заяви до Європейського суду з прав людини.
Адвокатські колізії
Чергова затримка в розгляді справи була пов’язана з тим, що Ю.Тимошенко попросила надати їй та її захисту додатковий час для ознайомлення з матеріалами справи. Про це клопотав адвокат М.Титаренко, в якого, за його словами, не було достатньо часу, щоб прочитати 15 томів. У результаті суд відмовив у цьому проханні. Таке рішення викликало обурення обвинуваченої — на її думку, суд мав дати її захисникові хоча б 2 місяці на ознайомлення з матеріалами.
Після рішення суду М.Титаренко попросив усунути його від виконання функцій адвоката. Ю.Тимошенко ж зобов’язали знайти нового захисника протягом 3 днів. При цьому Юлія Володимирівна розраховує на те, що її адвокатам виділять 2 місяці на ознайомлення з матеріалами справи — щоб розробити стратегію і тактику захисту. Що ж, схоже, звільняючи адвоката, Юлія Володимирівна просто хоче виграти час.
Якщо говорити про юридичне підгрунтя цього спірного питання, то, з одного боку, право на ознайомлення з матеріалами справи є важливою гарантією реалізації стороною захисту своїх прав. При цьому суддя не може відмовити адвокату в клопотанні про необхідність ознайомлення зі справою: згідно з ст.255 Кримінально-процесуального кодексу після призначення справи до судового розгляду суддя повинен забезпечити прокурору, підсудному, його захиснику, потерпілому, цивільному позивачу та їхнім представникам за їх клопотаннями можливість ознайомитися з матеріалами справи. Таке вивчення можливе до початку судового розгляду справи і з дозволу судді — під час судового розгляду.
Разом з тим Пленум Верховного Суду постановою від 30.05.2008 №6 визнає правильною практику тих суддів, які обмежують час на вивчення матеріалів справи, а потім припиняють ознайомлення у випадках недобросовісного використання (зловживання) особи своїми процесуальними правами, зокрема при затягуванні з читанням матеріалів або висуненні не передбачених законом вимог щодо умов такого ознайомлення. Очевидно, що інакше, міняючи захисників, підсудний може нескінченно довго відтягувати винесення вердикту.
Туманна євро перспектива
Крім того, Юлія Володимирівна, як і обіцяла, подала позов до Європейського суду з прав людини. Текст заяви, датованої 21 червня цього року, про незаконність її переслідування налічує 34 аркуші. У ній викладено факти і пояснення щодо суті обвинувачень, пред’явлених Ю.Тимошенко. Зокрема, мова йде про кримінальні справи, порушені за фактами нецільового використання кіотських грошей, закупівлі автомобілів для сільської медицини, а також про справу щодо незаконності газових угод 2009 року, яку нині розглядає Печерський районний суд м.Києва.
Схоже, «вивішуючи» в Інтернеті цю заяву, Ю.Тимошенко розраховувала на те, що мало хто читатиме текст англійською мовою. Одначе читання однієї преамбули, в якій описуються претензії позивача, змушують замислитися над обгрунтованістю заявлених вимог.
Скажімо, в першому пункті скарги Ю.Тимошенко про порушення §1 (с) ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мовиться: «Заявниця стверджує, що її арешт і тримання під вартою не грунтуються на «обгрунтованій підозрі» в скоєнні якогось злочину, скоєного нею, оскільки дії, що ставлять їй за провину, не могли обгрунтовано вважатися злочинами відповідно до національного кримінального законодавства». Проте, як відомо, Юлію Володимирівну де-факто ніхто не заарештовував. І навіть знамените рішення Печерського райсуду про її примусовий привід у ГПУ для допитів і можливу зміну запобіжного заходу у результаті так і не було виконано. Навіть якщо говорити про скаргу в контексті цього судового акта, то згідно з виробленою Європейським судом практикою застосування ст.5 конвенції «ступінь необхідної підозри не передбачає, що слідчим органам слід отримати достатні докази для пред’явлення обвинувачень у момент арешту або навіть тоді, коли особа вже перебуває під вартою».
Ще один пункт скарги Юлії Володимирівни стосується порушення ст.2 Протоколу №4 до конвенції: «Заявниця стверджує, що обмеження свободи її пересування, накладене на неї властями, в контексті кримінального переслідування не відповідало закону, необхідності, яка існує в демократичному суспільстві, і не є предметом незалежного юридичного перегляду».
Проте в тій же ст.2 Протоколу №4 є застереження: «Права, викладені в пункті 1, можуть також, у певних сферах, підпадати під обмеження, що вводяться відповідно до закону…». Очевидно, запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, який був застосований до Ю.Тимошенко, підпадає під цей пункт, оскільки сам запобіжний захід установлено КПК і до цього моменту Євросуд не створив прецеденту про невідповідність конвенції такого обмеження свободи пересування.
Одне слово, юридична (не політична) перспектива справ Ю.Тимошенко у фахівців може викликати обгрунтовані сумніви. Хоча б тому, що Євросуд приймає скарги про порушення прав і свобод тільки в тому випадку, якщо було вичерпано всі національні засоби захисту. Тому мимоволі виникає думка, що наміру шукати правди в Страсбурзі у Юлії Володимирівни немає, а подання заяви — не більш ніж піар-хід, покликаний посилити увагу до своєї справи з боку європейських політиків.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 8.04 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!