Адвокати отримуватимуть більшу винагороду, якщо їхні підзахисні потраплятимуть до СІЗО
Захиснику, який надає безоплатну вторинну правову допомогу в кримінальному провадженні, держава заплатить більше коштів, якщо його клієнт потрапить до слідчого ізолятора. У випадку обрання для підзахисного більш м’якого запобіжного заходу адвокат отримає менше грошей. Чи не стане це професійним демотиватором для захисників?
Постановою Кабінету Міністрів від 18.04.2012 №305 затверджено методику обчислення розміру винагороди адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу в кримінальних провадженнях. У цьому документі фахівці Координаційного центру з надання правової допомоги віднайшли певний «стимул». Так, у листі організації, адресованому директорам центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги та адвокатам, серед іншого зазначено, що «методика містить ризик демотивації адвоката працювати на користь підзахисного. У випадку, коли суд розглядає клопотання прокурора про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і в результаті дій адвоката відхиляє вказане клопотання, адвокат отримує меншу винагороду, ніж у разі, якщо таке клопотання судом було б задоволене».
Правниками підготовлено проект концепції змін до постанови Кабміну, куди включено й інші проблеми, виявлені в ході аналізу практики застосування цього нормативно-правового акта.
Зокрема, фахівці центру звертають увагу на те, що порядок оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу особам, затриманим за підозрою в скоєнні злочину, не містить стимулів для адвокатів здійснювати активний захист на початковому етапі захисту прав затриманого. Отже, цей документ потребує перегляду з урахуванням складності кримінального провадження та активності дій адвоката.
Крім того, проблемою є відсутність в адвокатів можливості відшкодовувати вартість проїзду власним автомобілем у денний час доби у випадках термінової необхідності здійснення виїзду у віддалені райони, сільську місцевість для участі в процесуальних діях. На практиці це призводить до ситуації, коли адвокати змушені власним коштом оплачувати витрати на пальне або відмовлятися від прийняття доручень центрів.
Також зроблено акцент на відсутності можливості відшкодування адвокатами вартості індивідуальних засобів захисту органів дихання та шкіри у випадках надання безоплатної вторинної правової допомоги особам, у яких виявлено інфекційну хворобу, у тому числі таку, що передається повітряно-крапельним шляхом.
«ЗіБ» уже звертав увагу на проблеми адвокатів, котрі здійснюють захист клієнтів у «безкоштовних» справах (див. №30).
Так, однією з таких є відсутність договору між адвокатом і клієнтом, якому надається безоплатна вторинна правова допомога. Та й щодо оцінки стандартів якості останньої в професійних колах єдиної думки немає. Деякі представники ремесла вважають, що в основу такої оцінки не має бути покладено адвокатське досьє, адже це може спричинити порушення адвокатської таємниці.
Нагадаємо: з початку цього року в країні почали працювати центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, мережа яких розширюється щомісяця
Пряма мова
Сергій ГРЕБЕНЮК, адвокат, радник ЮБ «ЄПАП», заступник голови комітету з кримінального та кримінально-процесуального права АПУ:
— Як правило, для професійних і порядних адвокатів фінансовий аспект представництва інтересів у так званих безоплатних справах ніколи не був основним стимулом. Такі справи адвокати беруть не з метою заробити, а для того, аби належним чином допомогти людині, виконати свою соціальну функцію.
Крім того, є така річ, як репутація. Навіть один випадок, коли адвокат у судовому засіданні вестиме захист таким чином, аби його підзахисний потрапив у тюрму, буде для репутації цього адвоката таким ударом, що він більше не зможе взяти нормального клієнта.
Можливо, законодавець, обравши такий шлях, урахував часові затрати адвоката. Адже останній, захищаючи клієнта, який перебуває в СІЗО, витрачає більше часу, тому й оплата в такому випадку передбачена більша.
З одного боку, на державному рівні декларується, що будь-яка особа має право на безоплатну правову допомогу, з другого — компенсація роботи адвоката в категорії «безкоштовних» справ не є серйозною, вона має більш формальний характер. Це є визначальною проблемою, з якою стикаються адвокати, котрі надають безоплатну правову допомогу в кримінальних провадженнях.
Євген СОЛОДКО, адвокат, голова АО «АГ «Солодко та партнери», голова комітету з кримінального та кримінально-процесуального права АПУ:
— Кошти, які отримує адвокат, надаючи безоплатну вторинну правову допомогу, є мізерними. Особисто в мене виникає запитання: що взагалі мотивує адвокатів на надання такого роду допомоги? Ясна річ, не грошова винагорода. Можливо, такі адвокати не мають постійних клієнтів або взагалі їх не мають і таким чином намагаються собі здобути авторитет (шляхом «ланцюгової реакції»)? Все можливо. Але кримінальні справи дуже складні, потребують скрупульозності й забирають багато часу. Адвокат при наданні безоплатної вторинної правової допомоги, знайшовши собі хоча б 10 осіб, буде не в змозі належним чином дослідити суть справи, а отже, може мати місце неякісне надання правової допомоги.
Незважаючи на те що відповідно до закону «Про безоплатну правову допомогу» адвокат зобов’язаний надавати таку допомогу якісно та в необхідному обсязі, я впевнений: адвокат особливо не буде зацікавлений у швидкому вирішенні справи. Адже в цьому разі його професіоналізм узагалі не оцінюється належним чином.
Що стосується «зацікавленості» в залишенні підзахисного в СІЗО, то мені віриться: та мізерна різниця в оплаті, яка може мати місце в таких випадках, не стане достатньою мотивацією для подібної тактики. Проте однозначно можна сказати, що ця методика спрямована на демотивацію адвоката.
По-перше, адвокати, які надають безоплатну вторинну правову допомогу в кримінальних провадженнях, стикаються з проблемою відшкодування вартості проїзду власним автомобілем. По-друге, є проблема оплати витрат на купівлю предметів особистого захисту від інфекційний хвороб при наданні безоплатної вторинної правової допомоги особам, в яких виявлено такі хвороби. Хоча тут не настільки важлива оплата цих засобів, скільки ситуація, якщо адвокат захворіє. Хто покриє збитки? Чи варте воно таких ризиків власним здоров’ям або навіть життям?
По-третє, не враховується фактор складності при визначенні винагороди. Для прикладу, адвокат К. здійснює захист особи В., яка вчинила хуліганство, а адвокат Г. здійснює захист особи М., яка вчинила вбивство. Складність різна, а оплата однакова. В європейських державах такий підхід не припустимий! Чим наші спеціалісти гірші?
По-четверте, існує проблема психологічного фактору: молода жінка-адвокат захищає права гвалтівника-наркомана. Виникають логічні запитання: чи зможе вона з ним нормально контактувати, чи не буде в неї на підсвідомому рівні спрацьовувати ступор у здійсненні захисту такої особи.
І цей список можна продовжувати.
Маргарита РИЖУК, юрист кримінально-правового департаменту АО AVER LEX:
— Адвокату в будь-якому разі не вигідно, щоб його клієнта тримали в СІЗО, і для цього є грунтовні причини. Так, кожен адвокат у своїй діяльності повинен керуватися принципами домінантності інтересів клієнта, незалежності, дотримання законності. У разі виявлення неналежного захисту інтересів клієнта адвоката буде притягнуто до дисциплінарної відповідальності, у зв’язку з чим його свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю може бути призупинено або припинено.
Щоб відвідати клієнта у СІЗО, адвокату потрібно витратити багато часу, який він міг би використати в роботі з іншими (платними) клієнтами. Захиснику слід постійно підлаштовуватись під доставлення клієнта з СІЗО, що унеможливлює перенесення слідчих дій на інший час, навіть якщо в той самий день та час у адвоката судові засідання чи слідчі дії щодо інших клієнтів.
Згідно з методикою розмір винагороди адвоката за надання безоплатної вторинної правової допомоги на окремій стадії кримінального провадження обчислюється за формулою: Рв = 20 х Огод х Ксп х Кскл х Кос, де Кскл — коефіцієнт складності кримінального провадження.
Цей коефіцієнт застосовується для врахування таких факторів, що визначають ступінь складності кримінального провадження, в т.ч. обрання щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою й обчислюється за формулою: Кскл = Кст. тяж. х Кспів х Кзз х Кокп
Значення коефіцієнта Кзз у разі обрання особі як запобіжного заходу тримання під вартою дорівнює 1,2, в усіх інших випадках — 1.
З формули вбачається, що коефіцієнт тримання особи під вартою особи істотно не впливає на загальний розмір винагороди адвоката.
Таким чином, адвокату не вигідно ризикувати своєю діловою репутацією, адвокатським свідоцтвом, наявними та потенційними клієнтами, порушувати свої моральні та професійні принципи заради винагороди, яка суттєво не впливає на загальний розмір оплати за надання адвокатом безоплатної правової допомоги.
Однією з основних проблем, з якими адвокат стикається під час надання такої допомоги в кримінальних провадженнях, є недовіра з боку клієнта. Для побудови грунтовної правової позиції адвокату важливо знайти спільну мову з клієнтом, отримати всю наявну інформацію у справі. На практиці, коли в кримінальному провадженні особі призначають адвоката (а не вона сама його обирає), підзахисний не завжди охоче йде на контакт та іноді вороже сприймає свого захисника. У цьому випадку все залежить від кваліфікованості адвоката, який зуміє знайти підхід до підзахисного.
У подальшому адвокат несе подвійну відповідальність за кожне рішення, прийняте у справі правоохоронним органом чи судом щодо його підзахисного. Адже у випадку прийняття рішення не на користь клієнта, адвокат буде звинувачений перш за все клієнтом у здійсненні неналежного захисту та бездіяльності.
У зв’язку з цим адвокати змушені з подвійним ентузіазмом працювати над такими справами.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!