Класик би плакав

Чоловік просив суд покарати Достоєвського за підбурювання його до вживання слова «ідіот»

Два роки тому на Камчатці в мировому суді слухалась якась тривіальна справа. І нічим би вона не запам’яталася, якби громадянин Ф. не використав під час дебатів слово «ідіот». Вислухавши зауваження судді, цього слова він більше не вживав, справу розглянули. Але історія мала несподіване продовження.

Рапорт стосовно Ф. написав пристав Іванов, який стежив за порядком на судовому засіданні. Приставу здалося образливим те, що вживалося слово «ідіот», і він за власною ініціативою кваліфікував подію як «неповагу до суду й образу учасників судового розгляду» (ч.1 ст.297 КК РФ). І розпочалося!

Невдовзі знайшовся Скорик — доцент кафедри російської мови Камчатського держуніверситету, котрий підтвердив припущення пристава щодо «ідіота». І з’явилася на Камчатці ціла кримінальна справа. Два роки 6 дізнавачів розслідували цей «ідіотизм»! Громадянин Ф. подав 14 скарг. Його аж 6 разів намагалися силоміць доставити до суду (при цьому так і не вручивши жодного повідомлення). Його хотіли зсадити з літака, в якому він не летів. Його оголосили у всеросійський розшук, коли він був у відрядженні. Йому доставили ще 20 повісток (цього разу доставили).

І тоді Ф. вирішив грати за правилами, які йому нав’язували захисники закону. Він написав пояснення: «Причиною злочину, який я скоїв, був згубний вплив на мене роману Ф.Достоєвського. Тому вважаю своїм обов’язком як громадянина РФ повідомити нашим доблесним захисникам правопорядку про осіб, що сприяли скоєнню мною цього злочину. Це вже вказаний мною вище нині покійний Ф.Достоєвський, царство йому небесне. На підставі викладеного прошу порушити кримінальну справу щодо Ф.Достоєвського як підбурювача до скоєння злочину».

Ф. жартував. Але варта закону не жартувала! За справу взявся працівник відділу судових приставів на прізвище Лі. І щодо «згубного» письменника була проведена перевірка! За ознаками складу злочинів, передбачених ч.4 ст.33 (підбурювання) і ч.1 ст.297 КК РФ («Неповага до суду»).

Перевірка тривала 10 місяців! І навіть дивно, що справу проти Федора Михайловича не порушили. Але тут уже слід процитувати й постанову про відмову в порушенні кримінальної справи: «Враховуючи, що Ф.Достоєвський помер 28.01.81, а Ф. народився 19.11.60, Ф.Достоєвський не мав реальної можливості схилити Ф. до скоєння злочину шляхом домовленості, підкупу, погрози чи в інший спосіб».

Вважаю, що панові Ф. просто пощастило, що він розминувся з класиком світової літератури в часі. Інакше цьому Ф. не вдалося б уникнути відповідальності. Та й Ф.Достоєвському теж.

Принагідно відзначимо, що Ф. фактично не був реабілітований. Адже справа припинена за давністю років.

АНТОН ОРЕХ, «Щоденний журнал»