Врадіївський синдром

Рецепти реформування МВС від експертів

Слово «Врадіївка» останнім часом стало майже загальною назвою — якимось уособленням беззаконня. А те, що трапилося в Богом забутому містечку, — темою дискусій політиків і журналістів. Більш того, врадіївський бунт отримав загальнонаціональні масштаби, а міністр внутрішніх справ мало не позбувся через інцидент посади. Чи є ситуація у Врадіївці показовою, чи можна у зв’язку із цим говорити про якусь систему чи це прикра випадковість? Що відбувається сьогодні в українській міліції? На ці запитання намагалися відповісти учасники круглого столу «Міліція для народу чи народ для міліції?»

Закономірність чи прикра випадковість?

Ситуація у Врадіївці стала своєрідним лакмусовим папірцем, що виявив проблеми не тільки вітчизняної міліції, а й усього суспільства. Адже поділ між людьми в погонах і людьми в цивільному, по суті, достатньо умовний. І ті й інші — представники свого народу. Саме про це говорили учасники круглого столу. На жаль, за даними статистики, за останні 10 років рівень довіри населення до міліції не перевищував 20%. Із чим це пов’язано й що із цього приводу думають самі представники МВС?

На думку заступника начальника головного штабу МВС Олексія Сергеєва, події у Врадіївці — не симптом «хронічної хвороби», а всього лише виняток, який сколихнув усе суспільство. «Міністр жорстко відреагував на події. Були ухвалені кадрові й управлінські рішення, до дисциплінарної відповідальності притягнено 20 працівників, з них 13 звільнені з органів — це керівництво УМВС у Миколаївській області, керівництво врадіївського райвідділу й рядові співпрацівники. Також було вжито заходів щодо недопущення таких подій надалі: передусім це виїзди керівників міністерства у всі регіони України», — чітко, по-військовому відзвітував представник МВС. За його словами, без уваги не залишилися навіть найвіддаленіші від обласних центрів райвідділи й міста. Зараз інформація про прийом громадян у цих регіонах широко анонсується в ЗМІ. І є шанс, що люди почнуть скаржитися на чергове «беззаконня» в погонах.

А ось керівник Державного НДІ МВС Михайло Вербенський упевнений, що Міністерство внутрішніх справ усі роки незалежності було найбільш стабільним інститутом, який не допустив безладу й кровопролиття в країні. При цьому міліція несе на собі відбиток тих негативних процесів, які зараз відбуваються в суспільстві.

На думку М.Вербенського, в міліцію останнім часом прийшли випадкові люди, багато в чому через неправильну державну політику відносно МВС. «Протягом багатьох років кілька разів відбувалось істотне ослаблення кадрового потенціалу. Вперше це було після проголошення незалежності: тоді досить багато висококваліфікованих працівників пішли в комерційні, охоронні структури. Другий відплив відбувся у 2000 році, коли Уряд прийняв рішення про ліквідацію «вихідної допомоги» працівникам МВС, і ті, хто мав право на пенсію, пішли з органів внутрішніх справ. Утретє МВС було ослаблене у 2001—2004 роках: тоді ввели нові правила, за якими людину, що досягла граничного віку перебування на службі, повинні були беззастережно звільнити з органів внутрішніх справ. А граничний вік — це 45 років. По суті, люди в повному розквіті сил були звільнені з міліції. Вважаю, що держава тут вчинила дещо необдумано. І нарешті, у 2010—2011 рр. у зв’язку з пенсійною реформою всі, хто мав пільгову вислугу, звільнилися. А це в основному були високопрофесійні оперпрацівники. Виник певний вакуум у кадровому забезпеченні органів внутрішніх справ. Напевно, це й стало якоюсь причиною одиничних проявів, які мали місце в тому числі й у Врадіївці», — так пояснив глибинні причини того, що трапилося, М.Вербенський.

Він упевнений, що першочергове завдання влади — створення належного кадрового потенціалу й підвищення рівня моральності працівників правоохоронних органів. Над цим потрібно працювати негайно для того, щоб міліція повернула собі ту роль у суспільстві, яку вона відігравала всі роки незалежності, вважає керівник НДІ МВС.

А ось заступник голови Комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Володимир Олійник уважає, що необхідно збільшувати престижність професії. «За радянських часів професія міліціонера, як і працівника КДБ, була престижною. Юрист міг реалізувати себе в цих силових структурах як ніде. Там була система. І в ній працювали доволі моральні професійні люди. Бути юрисконсультом на підприємстві було набагато менш престижно. Зараз усе навпаки. У 1990-і роки відбувся величезний відплив з правоохоронних органів, тому що люди побачили, де себе можна краще реалізувати. А ми кинули міліцію на свавілля, платили мізерну зарплату й штовхнули на корупційні відносини», — висловив свою думку В.Олійник.

Депутат упевнений: розраховувати на те, що молодий працівник ДАІ житиме на зарплату 1700 грн., не варто. Йому доводиться якось викручуватися, щоб вижити.

У комерційних структурах і зар­плата вища, і графік роботи зручніший, і відповідальність нижча. «Міліціонер повинен знати багато законів, підзаконні акти, інструкції. Робота ненормована. Він не охоронець, він виходить на роботу й не знає, повернеться зі служби чи ні. Звичайно, при такій зарплаті конкурсу в правоохоронні органи немає, — продовжив В.Олійник. — Тому почався відплив професійних людей, які розуміють, що на мізерну зарплату сім’ю не прогодуєш». На місце професіоналів прийшли «шустрики», які зрозуміли, у чому переваги роботи в міліції. Повноваження і влада, навіть невелика, цілком можуть замінити високу зарплату.

У політолога Дмитра Видріна своя версія того, що відбувається. «Коли в людини є зброя, яку вона може легально носити, використовувати, — це колосальний розбещувальний чинник. Тільки в одній конституції згадується про міліцію — в конституції США. Там мовиться: міліція — це озброєна частина озброєного народу. Я дійшов висновку, що можна тільки тоді не розбестити людину, коли вона розуміє, що в інших теж є зброя. Із зарплатою 2 тис. грн., але з пістолетом, «корочкою» і повноваженнями вона є надлюдиною», — висунув теорію Д.Видрін і відразу ж запропонував шляхи розв’язання проблеми.

«У мене два варіанти. Або всіх озброїти, як у США, тоді вирішується психологічна проблема, не виникає комплексу надлюдини. Або ж піти іншим шляхом — створювати не міліцію, а поліцію. Це спеціально навчені люди, що виконують інші функції. Поліція походить від слова «захисник міста». Але, щоб створити повноцінну поліцію, необхідні довгі системні реформи», — відзначив політолог.

Зрушити з місця монстра

Чому ж жодна спроба реформувати МВС досі не увінчалась успіхом? Можливо, тому, що міліційне середо­вище дуже консервативне, а саме міністерство нагадує величезного неповороткого монстра (не варто забувати, що МВС — найчисленніше силове відомство в країні). До речі, навіть Віталій Захарченко визнав, що система МВС надто складна для того, щоб можна було швидко її реформувати. Проте він уже заявив про амбітні плани щодо перебудови міністерства. Наприклад, пропонується запровадити суворіші вимоги до відбору кадрів, активізувати боротьбу з міліційними правопорушеннями, планується навіть культурний розвиток працівників. Щоб підвищити престижність служби в органах внутрішніх справ, обговорюється можливість збільшення зарплати й кількості стажувань за кордоном.

На думку В.Олійника, потрібно припинити обвинувачувати правоохоронців у всіх гріхах. «Міліція ніколи сама себе не реформує. Будь-яке реформування, яке ми доручимо міліції, закінчиться реорганізацією, а можливо, ще й збільшенням штату. Реформування повинне відбуватися ззовні. Точно так само людина сама себе не оперує, це робить хірург. Для успішного реформування повинна бути розроблена концепція. При цьому зміни повинні бути комплексними. Якщо реформувати міліцію без прокуратури й суду, може виникнути проблема», — вважає депутат.

Поділився своїм рецептом і М.Вербенський: «Щоб реформа була успішною, потрібно в першу чергу створити концепцію, яка б передбачала реформування не тільки МВС, а й усієї правоохоронної системи, потрібно визначити, хто за що повинен відповідати. Вона має визначити, які будуть завдання, функції та повноваження в кожної структури. Безумовно, необхідно передбачити фінансове обгрунтування реформи. До цього ніякого реального обгрунтування ніколи не робили. Всі реформи зводилися до банальної зміни структурних підрозділів, до реорганізації, і все».

На думку М.Вербенського, рівнятися потрібно на країни Євросоюзу, в яких велика увага приділяється соціальному й правовому захисту працівників внутрішніх справ. Потрібно зосередитися на підвищенні професіоналізму й моральності. Провести в один день переатестацію всіх працівників МВС неможливо. Навіть у Грузії, яку часто наводять як приклад, звільнили тільки працівників дорожньо-патрульної служби, а 80% оперативних працівників залишилися на службі. При цьому вони отримали абсолютно інший соціальний і правовий захист. Паралельно стала зростати довіра громадян до людей у погонах. Приблизно те ж саме відбулось і в Польщі. Там починали реформування, коли рівень довіри до поліції був 27%, зараз він — 72%. Крім того, цей процес має проходити під постійним контролем громадськості.

М.Вербенський висловив надію, що комітет з реформування правоохоронних органів при Президентові зможе підготувати якісний проект, який після загального обговорення можна буде «втілити в життя».

Разом з тим не можна не погодитися в Д.Видріним, який говорить про те, що міліція — це частина народу, не краща й не гірша. І ситуація в ній відображає те, що відбувається зараз у суспільстві. І на підставі того, що сталось у Врадіївці, можна сказати, що поки що воно важко хворе.