Основні піар-зусилля сьогодні спрямовані на спроби завоювати свій «кут» опозиційної «ковдри»
Влітку в політикумі найчастіше настає затишшя. Проте цього року канікули «затьмарені» виборами, призначеними на жовтень. І хочеш не хочеш партіям, що збираються встрявати в гонку, доводиться підтримувати активність і в розпал спеки. І першими ознаками такої готовності стають «знайомі все обличчя» на вуличних бігбордах.
Віддам однодумців у гарні руки
Зважаючи на наближення місцевих виборів, варто припустити, що для багатьох політичних сил друга половина літа-2010 сезоном відпусток не стане. Дозволити собі розкіш якийсь час відпочити, судячи зі зниження активності, може хіба що правляча партія. Написавши і прийнявши новий «профільний» закон, Партія регіонів передбачливо убезпечила себе від багатьох турбот: у виборах не зможуть узяти участь блоки, проблеми виникли й у переважної більшості «свіжих» проектів. А взятися за серйозну мобілізацію власних послідовників можна і незадовго до початку кампанії, тим більше що терміни її скоротили до двох місяців.
Таким чином, «регіонали» здатні порівняно безболісно (правда, далеко не на всій території країни) перечекати літній сезон, поки на горизонті не замаячать сповнені сумнівів у власному майбутньому нові прихильники. Іншим же політичним силам міжсезоння слід було б використовувати і для вирішення виниклих проблем, і для привернення до себе уваги потенційних виборців.
Поки одні партії з’ясовують, чи зможуть вони піти на вибори, і якщо так, то скількома місцевими осередками, інші роблять ставку на риторику про оновлення. Й, оскільки обіцяний глобальний огляд рядів БЮТ усе ще залишається проектом, пальму першості в піар-використанні кадрового потенціалу до кінця липня відвоювала забута було в масштабах країни СПУ.
Анонсований уже не перший рік відхід Олександра Мороза з посади голови партії став-таки реальністю. Як і було обіцяно, місце екс-спікера зайняв міністр економіки Василь Цушко. А Олександр Олександрович, котрий перетворився на почесного голову, висловив упевненість, що на виборах, які наближаються, соціа¬лісти можуть розраховувати на «друге місце в країні».
У світлі довготривалих конфліктів, унаслідок яких СПУ за останні роки вже покинули деякі відомі особи (наприклад Йосип Вінський, Станіслав Ніколаєнко та інші), зміна лідера СПУ (хоча ще в минулому році мова йшла про кар’¬єрний злет Валентини Семенюк) — імовірно, давно назріле рішення. І незабаром після його офіцій¬ного оформлення про ¬можливість міжпартійної співпраці заговорив лідер «Справедливості» С.Ніколаєнко, що вже симптоматично. (Проте О.Мороз відкидає такий альянс, як і об’єднання з «Народною волею» Й.Вінського, оскіль¬ки «за згаданими назвами нічого немає і об’¬єднуватися ні з ким». — Прим. ред.)
Владні віяння
Важко сказати, чи допоможуть такі зміни посилити позиції соціалістів на місцевих виборах. З одного боку, мова йде про претензії на повноцінний ребрендинг — від зміни символіки до корекції ідеології. Глава Мінекономіки (в усякому разі нині) виступає з позицій, які виглядають новаторськими не тільки за мірками Соцпартії. Напри¬клад, чого тільки варте бажання взяти на озброєння як одне з основних гасел формалізацію власності.
З другого боку, не можна відкидати й імовірність того, що «установчі» свіжі віяння можуть виявитися не зрозумілими і членам партії, і її потенційним виборцям. Так, репліка «Пропоную Соцпартії подумати і поміняти свої постулати. Давайте виступимо за те, щоб припинити давати пільги, а виступимо за монетизацію пільг» навряд чи викличе ентузіазм у «ядерного» електорату і посприяє зростанню рейтингу СПУ. З другого боку, можливо, В.Цушко зможе допомогти старій партії не тільки ідеями.
З урахуванням тривалого відлучення соціалістів від великої політики ставка на інкорпорованого у владу нового лідера може виглядати цілком виправданою. Як відзначають деякі політологи, стримана взаємодія з владою на місцевих виборах може дуже допомогти не дуже популярній нині партії. Про необхідність співпраці заговорив і новоспечений голова, який переконаний у світлому майбутньому ко¬операції.
У повній відповідності із зайнятою позицією покидати міністерське крісло новий головний соціаліст не поспішає. Залишилося тільки з’ясувати, що із цього приводу думають кому¬ністи, за квотою яких Василь Петрович отримав портфель. Прикметно, що КПУ якраз вирішила нагадати про свою принципову опозиційність, а отже, ряд висловів глави Мінекономі¬ки йде врозріз зі сподіваннями коаліціонерів, котрі його делегували…
Втім, практика показує, що на тривалість кабмінів¬ської роботи далеко не завжди впливає думка парламентської більшості. А якщо В.Цушку вдасться зберегти контакт із керівництвом країни, позиції СПУ на місцевих виборах можуть помітно зміцнитися.
З опозиційним привітом
Обставини, що склалися, не тільки від соціалістів вимагають активних «рухів тіла». Нові норми закону про місцеві вибори привели до того, що багато претендентів на участь у перегонах повинні докласти чимало зусиль для того, аби не зійти з дистанції передчасно і по можливості продемонструвати гарні результати.
Найспокійніше в міжсезонні можуть почувати себе партії зі стажем. Напри¬клад, не проявляє ознак гострої стурбованості КПУ. Заява про власну опозиційність повертає комуністів у протестне поле, де все знайоме і суперники визначені заздалегідь. При цьому «червоні» можуть шкодувати про втрату де¬яких привабливих гасел, на зразок відмови від НАТО або затвердження позаблокового статусу держави — влада за них узялася вже твердо. З другого боку, уникаючи наочного вирішення інших «вічних» питань (той же статус ро¬сійської мови), «регіонали» залишили простір для піар-маневрів не тільки для себе, а й для «співчуваючих», чим партнери по коаліції неодмінно скористаються…
Якщо «старички» інспектують знайомі ідеологічні висоти, то «новачків» більше турбують організаційні питання. Причому необхідність вирішити оні тяжіє і над багатьма пар¬тіями зі стажем — передусім над складовими частинами БЮТ і «НУНС». Двом блокам найближчим часом належить визначитися з тим, як їхні складові частини уживатимуться на практично спільному електоральному полі. А заразом — як ділитимуть знакових місцевих політиків або вирішуватимуть долю потенційно неблагонадійних кадрів. Попутно тим часом належить вирішити питання, хто в цій країні найбільш опозиційна опозиція. Претендентів — більш ніж достатньо.
Поки той же БЮТ (і потенційно — персонально «Батьківщина») заробляє рейтингові очки на підвищенні комунальних тарифів, а помітна частина представників «НУНС» традиційно повисла в невагомості невизначеності, рій «молодих та ранніх» проектів визначає своє місце всередині системи координат, що склалася.
Оновлення з об’єднанням
Якщо знайомі бренди чекає суперництво за якийсь загальний «національно свідомий» електорат, то, незалежно від ідейних відмінностей, політичний «молодняк» схльоснеться в боротьбі за голоси тих, хто жадає оновлення. І тут кожен привертає до себе увагу, як може.
Сергій Тігіпко (ще один претендент на друге місце по країні) наполегливо рекламує «Сильну Україну» й обіцяє максимально демо¬кратизувати принцип вибору майбутніх можновладців місцевого «розливу» — провести внутрішньопартійне рейтингове голосування, від¬крите для народу. Та для того, щоб подібний проект дійсно міг замінити відкриття партійних списків, партії повинні по можливості мобі¬лізувати якомога відоміших претендентів у «зірки» народних симпатій.
Тоді як усе ще віце-прем’єр загострює формулювання і готовий після виборів об’єднуватися зі всіма охочими, інші молоді політики не поспішають зливатися в єдиному пориві на попередньому етапі. До них належить Арсеній Яценюк, котрий наполегливо опонує С.Тігіпку та демонструє гордість і незговірливість (нагадаємо, що у «Фронту змін» на момент виборів буде тільки 9 «боєздатних» осередків). Аналогічної точки зору дотримуються й інші проекти без особливого стажу — «Громадянська ініціатива» Анатолія Гриценка, «За Україну!» В’ячеслава Кириленка...
Роль головного «збирача земель», схоже, готовий узяти на себе «Єдиний центр». Партія Віктора Балоги, якій більш ніж іншим поталанило з обставинами створення, володіє непоганим організаційно-кадровим ресурсом. А ось із репутацією і «зоряним» потенціалом у «ЄЦ» — куди гірше. Через це вербування цікавих місцевих політиків на напівофіційних засадах (формально блоки створювати не можна, але ж, наприклад, від мерів партійного членства поки що не вимагають) могло б виявитися «центровикам» дуже до речі. Але потенційні партнери поки або відмовляються, або продовжують тримати нейтралітет. Кожен сподівається на краще.
Судячи з численних заяв, основні піар-зусилля більшості невеликих партій сьогодні спрямовані на антирекламу недемократичних починань влади і спроби завоювати свій «кут» опозиційної «ковдри». У ситуації, що склалася, подібні бажання виглядають надзвичайно логічно та привертають увагу на літньому інформаційному безриб’ї.
Та все ж рано чи пізно претендентам на місця в місцевих радах і крісла мерів належить серйозно замислитися над тим, як і з ким їм доведеться йти на вибори. Цього разу один у полі може і справді виявитися не воїном. А значить, примарне затишшя варто було б використовувати з максимальною ефективністю.
Ксенія СОКУЛЬСЬКА, «Подробиці»
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!