Судове рішення — найважливіший акт здійснення правосуддя, ухвалений відповідно до норм матеріального і процесуального права. Його публічність спонукала пленум Вищого адміністративного суду закріпити основні вимоги до рішень в адмінсправах у постанові.
Від імені України
«Згідно з ст.124 Конституції рішення, ухвалене іменем України, є обов’язковим на всій її території. Це говорить про особливу вагу рішення, що й спонукає нас виконати свій обов’язок — надати методичні роз’яснення. Рішення є продуктом, який повинен бути якісним, це лакмус фахового та законного здійснення судочинства адмінсудами», — розпочав з доведення актуальності розробленого проекту постанови «Про судове рішення в адміністративній справі» секретар пленуму ВАС Михайло Смокович.
За його словами, з аналізу змісту та форм рішень адмінсудів видно, що вони не повною мірою відповідають вимогам. Адже в «адміністративники» пішли законники, які раніше працювали в різних судочинствах (цивільному, кримінальному, господарському) і в різних регіонах, де практика викладення рішень була неоднаковою. Тому і виникла потреба в застосуванні єдиних правил для рішень адмінсудів.
Так М.Смокович ознайомив зі змістом проекту, зокрема, в п.3 надаються рекомендації, в яких випадках рішення приймаються «іменем України». «Всі постанови приймаються іменем України, в тому числі під час попереднього провадження, якщо відповідач визнав позов. Виходячи ч.1 ст.14 КАС, іменем України виносяться ухвали про залишення позовної заяви без розгляду та про закриття провадження у справі, оскільки прийняттям таких рішень закінчується розгляд справи», — зазначив секретар пленуму.
Такі ж правила, за його словами, застосовують апеляційна та касаційна інстанції у разі прийняття зазначених рішень. Також ці інстанції іменем України виносять ухвали за результатами перегляду справи незалежно від виду оскаржуваного рішення суду нижчої інстанції. «Що стосується ухвал про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної чи касаційної скарги, про закриття апеляційного чи касаційного провадження у зв’язку з відмовою від зазначених скарг, то вони не приймаються іменем України», — підкреслив М.Смокович.
Доповнення приймаються
Пункт 5 проекту постанови відповідає на питання, чи повинно обгрунтовуватися рішення, прийняте в скороченому провадженні. Пункт 6 стосується виходу за межі позовних вимог, застосування принципу офіційності. Суд незалежно від того, яку справу розглядає, може вийти за межі вимог. Як виняток це не можуть бути справи, які розглядаються за правилами ст.183-3 КАС (зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків; підтвердження обгрунтованості адмінарешту майна платника податків; стягнення коштів за податковим боргом).
«Крім того, цікавим є положення ст.183-4 КАС (нею кодекс доповнений згідно із законом №3266-VI від 21.04.2011): адмінсуди розглядатимуть спори за позовами СБУ про накладення арешту та звільнення з-під арешту майна осіб, які фінансують тероризм. Такими змінами законодавець з адмін’юстиції робить придаток до чогось. Адже при розгляді таких справ ми повинні з’ясовувати, чи відповідач фінансує тероризм», — розповів М.Смокович.
У пп.7—14 йдеться про зміст, складові рішень першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Пункт 16 містить рекомендації щодо застосування ст.168 КАС під час винесення додаткового рішення, п.18 — щодо застосування положень ст.169 КАС під час вирішення питань про внесення описок і очевидних арифметичних помилок у рішенні. У пп.19—20 говориться про роз’яснення рішень.
За словами М.Смоковича, проект постанови направлений в усі адмінсуди, від них уже надходять зауваження, пропозиції, застереження. Також вони вказують на те, роз’яснення яких положень не вистачає в цій постанові. Так, присутній на пленумі голова Дніпропетровського апеляційного адмінсуду Олександр Мартиненко зауважив, що в документі немає роз’яснень ст.166 КАС «Окремі ухвали». Олександр Ситников з ВАС звернув увагу на таке: не приділено належної уваги такому пласту рішень, як ухвала, зокрема, особливості прийняття ухвал першою інстанцією за окремими процесуальними діями.
Пленум пообіцяв урахувати всі слушні пропозиції і прийняв проект постанови в першому читанні.
Закон спонукає до змін
У зв’язку зі змінами, внесеними до вітчизняного законодавства, перегляду потребувала постанова пленуму від 25.06.2009 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов’язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні».
Указом Президента №622 від 30.05.2011 «Про концепцію державної міграційної політики» визначаються напрями, стратегічні завдання державної міграційної політики, принципи і пріоритети діяльності державних органів у сфері міграції. «Держава приділяє велику увагу цій категорії правовідносин. Не хотів би, аби адмінсуди були винні в чомусь, що буде нівелювати Україну», — зазначив М.Смокович.
Він розповів, що сьогодні в Європейському суді з прав людини є справа 4 біженців з Афганістану проти України. Адмінсуди дали дозвіл на видворення цих осіб. Відповідачі-іноземці не брали участі у розгляді справи, оскільки від них були заяви про розгляд без їх участі. Ці заяви разом із позовом подав суб’єкт владних повноважень, який порушує питання про видворення.
«У процесі ж не так: не суб’єкт владних повноважень приносить заяву від відповідача і просить: розгляньте справу з моєю участю, але без відповідача», — підкреслив секретар пленуму. За його словами, в рішенні не йшлося про країну походження іноземців (звідки прибули і куди їх видворяють), копії рішень громадянам іншої країни ніхто не надав. Тому, зауважив М.Смокович, не можна наперед говорити, але зрозуміло, що рішення буде не на користь нашої держави.
Що стосується самої постанови пленуму від 25.06.2009, то вона потребує внесення коректив на підставі прийняття закону «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу щодо видачі особи (екстрадиції)» від 21.05.2010. Тобто всі спори, пов’язані з екстрадицією іноземців та осіб без громадянства, належать до кримінальної юрисдикції (раніше їх розглядали «адміністративники»). До того ж указом Президента №1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 9.12.2010 було створено Державну міграційну службу, на яку покладено обов’язки колишнього держкомітету з прав національностей та релігій.
Бажання пленуму йти в ногу з часом здійснилося — було прийнято одностайне рішення внести зміни до постанови.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 9.66 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!