До чого може призвести обрання очільників судів громадянами?
У парламенті вважають, що голів судів повинні обирати місцеві громади, адже такі зміни мають забезпечити незалежність системи правосуддя. Однак новації можуть поставити суди в залежність від спонсорів та політичних партій.
На волю громади
Представник ВО «Батьківщина» Сергій Соболєв підготував проект «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (щодо виборності суддів)» (№2564а). На думку нардепа, саме такі зміни мають підвищити рівень довіри суспільства до судової системи. «Громадяни мають бути впевнені в незалежності правосуддя. Підозрювані в скоєнні злочину мають бути впевнені в об’єктивності розслідування, а злочинці — у справедливості покарання, незалежно від їхнього соціального стану чи політичної приналежності», — наголошує нардеп у пояснювальній записці до проекту. Натомість той факт, що наразі відповідальність за призначення керівників лежить на Вищій раді юстиції, на думку парламентаря, «може призводити до цілої низки зловживань».
Згідно з проектом голів місцевих та апеляційних судів обиратимуть строком на 5 років відповідні територіальні громади. Порядок їх обрання, на думку нардепа, має бути таким самим, як і виборів міських та селищних голів. При цьому С.Соболєв пропонує одночасно обирати місцеву владу та очільників судових установ.
Нардеп вважає за потрібне встановити інший порядок обрання голів вищих судів. Відповідно до проекту їхні кандидатури розглядатиме з’їзд суддів. При цьому очільників як місцевих, так і апеляційних та вищих судів обиратимуть на 5 років і вони не зможуть перебувати на посаді більш ніж 2 строки поспіль.
Законникам С.Соболєв пропонує надати право обирати заступників очільників в установах. Хто найбільш достойний обійняти посаду, відповідно до проекту мають визначати збори суду.
Політична посада
При цьому нардеп не пропонує змінювати повноваження голів судів. Тобто вони, як і зараз, залишатимуться в більшій мірі представницькими та адміністративними. Жодного впливу на власне процес правосуддя очільник не матиме, адже навіть не розподілятиме справи в колективі. Цю функцію, як і раніше, виконуватиме автоматизована система. Нардеп у пояснювальній записці не наводить аргументів з приводу того, чому зміна порядку призначення голів у судах має вдосконалити роботу третьої гілки влади. Так само парламентар не зазначає, до яких саме зловживань можуть призвести повноваження ВРЮ, які вона має сьогодні. Тим паче, Рада фактично виконує церемоніальні функції, затверджуючи тих кандидатів, яких їй пропонують ради суддів. Випадки, коли ВРЮ відмовляє комусь із претендентів, трапляються надзвичайно рідко.
Не наводить С.Соболєв і прикладів міжнародного досвіду, коли очільників судів обирали б громадяни. Разом з тим у деяких країнах є практика, коли проводяться вибори суддів. Саме так обирають членів верховних (або апеляційних) судів деяких штатів у США. Однак і там це не загальна практика. До того ж такі порядки часто зазнають критики, мовляв, участь у виборах — задоволення не з дешевих і часто фінансується великими компаніями. Як наслідок, законники, хоча формально й не мають «відпрацьовувати» вкладені в них капітали, можуть почувати себе зобов’язаними. Та й спонсори, віддаючи свої гроші, звісно, мають якусь власну мету.
Експерти побоюються, що під час запровадження подібних норм у вітчизняному законодавстві кількість недоліків заокеанської системи не лише не зменшиться, а й суттєво зросте. Якщо зараз є кандидати в нардепи, які обирають шлях підкупу громадян чи то дитячими майданчиками, чи продуктовими наборами, чому не виникне аналогічна ситуація під час виборів очільників судів?
Та й навіть якщо припустити, що голосування буде абсолютно чесним, професіонали на таких виборах матимуть не надто багато шансів. У суддівських колах відзначають, що вищі рейтинги матиме той, хто більше пообіцяє. Професійному ж судді, крім того, що він дотримуватиметься законодавства, обіцяти нічого. Як наслідок, перемогу святкуватимуть ті претенденти, які мають кращі ораторські здібності або які роздають обіцянки, незважаючи на можливість їх виконання. До того ж обмежень на зразок обов’язкової юридичної освіти чи тривалого стажу роботи в правовій галузі в проекті не передбачено.
Слід враховувати й політичний фактор. Оглядачі наголошують, що кандидатів підтримуватимуть політичні партії. Як наслідок, майбутній голова суду ризикує стати заручником тієї сили, яка стояла за його спиною. Крім цього, переконані експерти, політики можуть розв’язати війни з тими судами, у яких їм не вдалося поставити свого голову, влаштовуючи під установою мітинги за найменшого приводу. Або навіть без нього.
Побоюються фахівці й чорного піару, який використовуватиметься під час виборів. Тим паче, що постраждає від нього, очевидно, й переможець, якому доведеться працювати з підмоченою репутацією. Питання проте, наскільки справедливими були звинувачення, відійде на другий план — захистити добре ім’я значно складніше, ніж очорнити його.
У свою чергу судді звертають увагу на можливий потік громадян, які, напевне, проситимуть «народного» очільника суду про допомогу у вирішенні справи. При цьому аргумент буде один і той самий: «Я ж за вас голосував!», а якщо не подіє, то інший: «Більше за вас не голосуватиму!» Таким чином, констатують експерти, ініціатива замість того, щоб удосконалити роботу судової системи, може її лише розбалансувати.
Слідом за міліцією
Судова система не єдина, у якій С.Соболєв пропонує запровадити виборність очільників. Нардеп підготував також проекти «Про внесення змін до Закону України «Про міліцію» (№2562а) та «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» (№2563а).
Так, нардеп невдоволений тим, що начальників управлінь міліції призначає і звільняє з посади міністр внутрішніх справ, який вирішує ці питання фактично одноособово. Тому це мають визначати самі громадяни. Такі ж зміни пропонується запровадити й при обранні прокурорів. На думку С.Соболєва, новації допоможуть забезпечити незалежність у відомствах.
Разом з тим міліція та прокуратура, кажуть противники змін, може мати всі ті ж самі ризики, що й судова система. Крім цього, наголошують вони, європейське співтовариство навряд підтримає появу українських «шерифів», які працюватимуть, заручившись підтримкою достатньої кількості громадян. За таких умов видається, що подібні ініціативи спрямовані радше на загравання з виборцями, ніж на проведення справжніх реформ. До того ж парламентська більшість зараз працює над зовсім іншими пропозиціями.
Пряма мова
ОЛЕКСАНДР УДОВИЧЕНКО, заступник голови Вищої ради юстиції:
— Доцільно було б враховувати думку громади при вивченні особи, яка претендує на адміністративну посаду в суді. Однак надання права призначення голів суду громадянам навряд чи забезпечить підбір гідних кандидатів.
РАЇСА ХАНОВА, заступник голови Ради суддів України, заступник голови Донецького апеляційного адміністративного суду:
— Теперішній порядок призначення голів судів найбільш правильний і зберігає незалежність судової гілки влади. Якщо ж кандидати в очільники суду будуть загравати з громадянами — це може погано закінчитись для самих громадян. Тому особисто я такий проект не підтримала б. Напевно, ми ще не готові до такого рівня народовладдя.
Наразі обирають лише голову Верховного Суду, однак відповідно до ініціативи вибори проводитимуть для визначення очільника кожної обителі Феміди.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!