«Якщо керівник — хороший господар, йому вдається забезпечити суд усім необхідним»
Рада завжди багато уваги приділяє спілкуванню з кандидатами на адмінпосади. І це не випадково, адже на неї покладена відповідальність за вибір найдостойніших законників, котрі власним прикладом мають утверджувати авторитет судової влади. Як не помилитися й обрати тих служителів Феміди, котрі навіть за умов недофінансування з боку держави можуть навести лад у суді, нашому виданню розповіла голова РСЗС Інна ОТРОШ.
«Практично всі пропозиції РСЗС до плану роботи РСУ були враховані»
— Інно Олексіївно, ви вже майже півроку очолюєте Раду суддів загальних судів. Які зміни відбулися в організації її роботи за цей час?
— Власне, організація роботи суттєво не змінилася, але цього року ми дещо змістили акценти діяльності ради. Ми зосередилися на вирішенні не лише нагальних питань, а й приділили увагу проблемам, які потребують стратегічного розв’язання з розрахунку на довготривалу перспективу. Так, у І півріччі 2013 року робота РСЗС була спрямована не лише на здійснення контролю за роботою загальних судів та вирішення питань їх організаційно-матеріального забезпечення. Ми також сприяли підвищенню прозорості функціонування судової влади, висвітленню на офіційному сайті РСЗС її діяльності щодо зміцнення суддівського самоврядування.
Цього року вперше запроваджено системний моніторинг стану інформаційного наповнення сайтів та їх оновлення. Це дає змогу більш предметно аналізувати роботу судів у цьому напрямі і, відповідно, допомагати їм покращувати її.
Прикметно, що протягом І півріччя рада посприяла оптимізації надсилання цивільних справ до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ для забезпечення їх своєчасного касаційного розгляду. Цього вдалося досягти шляхом погодження можливості направляти електронною поштою запити про витребовування цивільних справ.
Окремим напрямом роботи стало підвищення ефективності виконання судових рішень. Рада доручила Державній судовій адміністрації надати судам загальної юрисдикції інформацію про реєстраційні номери облікових карток платників податків — боржників та стягувачів, а також прискорити доступ установ до відповідного функціоналу програмного продукту Д-3.
Протягом указаного періоду РСЗС також активно працювала над вирішенням кадрових питань: за 6 місяців 2013 року вона внесла до Вищої ради юстиції 160 подань. З них 148 — про призначення на посади голови суду чи заступника голови, 10 — про звільнення з посад заступників з подальшим їх призначенням на посади керівників, 2 — про звільнення з посади голови за власним бажанням.
Уважаю, що робота ради є продуктивною, а її результати будуть корисними для загальних судів.
— Посада керівника зазвичай вимагає неабиякої твердості характеру, навіть мужності. Вам, як жінці, не важко очолювати Печерський районний суд м.Києва та бути головою РСЗС?
— Можливо, як жінці мені іноді буває й важко, адже через досить напружений графік роботи часто бракує часу на близьких та рідних. Однак як юристу й фахівцю мені надзвичайно цікаво. Крім роботи суддею, я маю змогу впливати й (сподіваюся) покращувати власне організацію професійної діяльності законників.
Зауважу також: якщо ти займаєш адміністративну або керівну посаду в органі суддівського самоврядування, це, передусім, означає, що колеги та вся спільнота довіряють тобі. Ця довіра дорого вартує, але водночас вимагає відповідального ставлення. Вважаю, що краще не загострювати увагу на труднощах, а знаходити шляхи їх подолання.
— Ваш попередник був членом Ради суддів України, а ви — ні. Як вдається вибудовувати співпрацю з РСУ?
— Наразі наша співпраця з Радою суддів України — на високому рівні. Адже в нас однакова мета, зазвичай спільні дії та зусилля для досягнення поставлених завдань. Якщо ж думки різняться (трапляється й таке, і це нормально), — ведемо діалог, намагаємося знайти компроміси. Вірю, що в будь-якому разі приймаємо найбільш конструктивні рішення, які здатні принести максимум користі. Приємно, що РСУ переймається проблемами загальних судів. Так, практично всі пропозиції РСЗС до плану роботи РСУ були враховані. Багато наших проблем вирішуються РСУ на більш високому, стратегічному рівні.
— В одному з рішень РСЗС йдеться про такі зобов’язання: «вжити заходів щодо забезпечення інформаційної відкритості діяльності загальних судів, підвищення рівня довіри громадян до правосуддя, зміцнення авторитету судової влади». Які конкретні кроки, на вашу думку, сприятимуть реалізації цих вимог?
— Інформаційна відкритість — це запорука підвищення рівня довіри громадян до правосуддя та зміцнення авторитету судової влади. Ми прагнемо якомога повніше й об’єктивніше повідомляти про свою діяльність громадськості, адже саме закритість і недомовки породжують зайві чутки й небилиці. Звісно, в наш час найбільш затребуваним та оперативним каналом інформації є Інтернет. Саме тому ми намагаємося приділити найбільшу увагу інформуванню про діяльність суду саме у Всесвітній мережі.
Як відомо, понад 2 роки на загальнодержавному рівні ведеться велика робота щодо забезпечення судів технічними засобами для розміщення інформації на офіційних сайтах. Зрозуміло, що це не лише технічне питання. Повноцінне використання ресурсу Інтернет в інформаційній діяльності вимагає відповідального ставлення безпосередньо на місцях. Голови судів повинні взяти під особистий контроль своєчасне розміщення інформації, її постійне оновлення, якість, повноту та достовірність самих повідомлень. Інформаційна політика — це, безумовно, компетенція керівництва, тож очільники установ не повинні стояти осторонь цих питань. Кожен мій ранок, як голови суду, починається з відвідування сторінки Печерського райсуду.
Щодо підвищення рівня довіри громадян та зміцнення авторитету судової влади, то ці питання, безумовно, потребують комплексних рішень. Серед складових, як я зазначала, — максимальна відкритість самих судів для громадськості. Не менш важливим є забезпечення незалежності судової влади, створення належних умов роботи, постійне проведення просвітницької роботи серед громадян (зокрема й за допомогою мас-медіа).
Крім цього, на моє переконання, важливо, щоб судова влада в нашій країні починалася для громадянина буквально з вхідних дверей суду, з кожного працівника, який своїм сумлінним ставленням до роботи, привітним словом, бездоганною поведінкою та охайним виглядом має стверджувати й підтримувати її авторитет.
«Наша мета — не покарати, а зробити так, щоб усі суди регулярно наповнювали свої веб-сторінки»
— Рада приділяє багато уваги стану офіційних веб-сайтів судів. Та деякі керівники судів досі ігнорують вимоги щодо належної інформаційної наповненості.
— Питання повноцінного наповнення офіційних веб-сторінок дійсно до кінця ще не вирішене. Дехто з керівників більше переймається цим напрямом роботи, хтось — менше. Одне можна сказати з упевненістю: суди поступово освоюють Інтернет, і згодом усю необхідну інформацію ми будемо бачити на їхніх офіційних сторінках. Це — об’єктивна вимога часу й уникнути технічного прогресу та інформатизації, повірте, не вдасться жодному керівнику.
Приємно відзначити, що позитивна динаміка в цьому напрямі є, і РСЗС зіграла тут не останню роль. Щомісяця рада в обов’язковому порядку здійснює моніторинг наповнення офіційних сайтів. Його мета передусім — привернути увагу до питання, зацікавити цим напрямом роботи голів судів.
РСЗС ще в лютому цього року затвердила вимоги до змісту інформації, яка має бути оприлюднена на сторінках загальних судів аби, з одного боку, систематизувати роботу з наповнення офіційних сайтів, а з другого, — полегшити її для керівників. Крім того, на останньому засіданні 25.06.2013 рада прийняла рішення, яким внесла доповнення до вимог щодо змісту цієї інформації. Відтепер на офіційних сторінках потрібно розміщувати списки справ, призначених до розгляду, й показники діяльності суду за півріччя та за рік.
Як відомо, рішення РСЗС є обов’язковими для виконання. Тому стосовно тих керівників, які вперто продовжують ігнорувати такі рішення, можна ставити питання про дисциплінарну відповідальність. Однак наша мета — не покарати, а зробити так, щоб усі суди дійсно почали регулярно наповнювати свої інтернет-сторінки необхідною для громадян інформацією.
Переконана: кожен повинен мати змогу отримати в мережі Інтернет максимально повну інформацію про діяльність того чи іншого суду. Така вимога сьогодення, а не примха ради. До речі, щодо впливу РСЗС на керівників: є випадки, коли рішення про рекомендацію кандидата на адмінпосаду відкладалося лише тому, що офіційний сайт повноцінно не наповнювався. До того ж рада на власному прикладі демонструє, як слід працювати в цьому напрямі.
Сьогодні ми розміщуємо на нашому сайті всі анонси засідань, звіти, рішення ради, контактну інформацію, законодавчу базу, новини тощо. До того ж ми користуємося сайтом ДСАУ, де дублюємо інформацію про засідання ради. Тобто намагаємося використати всі наявні ресурси, аби якомога ширше поінформувати громадськість про нашу діяльність.
Думаю, значно покращить ситуацію введення посад прес-секретарів, адже в багатьох судах, особливо в невеликих, об’єктивно немає кому займатися наповненням веб-сторінки. Зазвичай у таких випадках ця робота є додатковим навантаженням на спеціаліста, у якого вистачає своїх основних посадових обов’язків та який не має чіткого уявлення та практичного досвіду із здійснення такої діяльності.
— Наскільки регулярно поповнюється новою інформацією веб-сайт Печерського райсуду? Чому не подаються новини про результати розгляду справ?
— Сторінка Печерського райсуду оновлюється постійно. Ми дійсно намагаємося приділяти цьому питанню максимальну увагу. Втім, для нас це також новий напрям роботи, який вимагає вдосконалення технічних можливостей і постійного контролю за своєчасним наповненням інформацією. Віднедавна на сторінці суду можна знайти дані про стан розгляду кожної справи. Це значно заощаджує час і сили як зацікавлених осіб, так і працівників суду. Тепер не потрібно телефонувати до канцелярії чи їхати туди — всю необхідну інформацію можна отримати за кілька хвилин за допомогою домашнього комп’ютера.
Така інформація вноситься безпосередньо через мережу електронного діловодства суду Д-3 секретарями засідань. Для них це також нові обов’язки, тож поки що не все відбувається досконало, але, вважаю, це питання практики й часу. Планується, що незабаром інформація в судовій системі стане доступною для кожного її учасника в інтерактивному режимі.
Щодо новин про результати розгляду справ, то тексти самих рішень, як відомо, розміщуються в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Печерський райсуд направляє рішення до реєстру дуже оперативно, відразу після їх підписання. Цей процес я контролюю особисто.
Якщо ж мається на увазі підготовка та розміщення прес-релізів стосовно резонансних чи суспільно важливих справ, то погоджуся: така форма роботи була б ідеальною з точки зору повноти й достовірності висвітлення розгляду справи. Неодмінно будемо цим займатися на постійній основі, щойно в судах загальної юрисдикції з’являться прес-секретарі. Сьогодні ми лише іноді вдаємося до такої практики. Знаю, що деякі суди готують таку інформацію регулярно, і це дає позитивні результати. За умови оперативного розміщення прес-релізу ймовірність помилкового трактування журналістами інформації значно зменшується або й зникає зовсім. Як голова, я також прагну всі позитивні новаторські ідеї використати в інформаційній роботі очолюваної мною установи, бо щиро хочу бути прикладом і взірцем для інших.
«Особисте спілкування не менш важливе для прийняття кадрових рішень, ніж вивчення документів кандидата».
— На засіданнях ради іноді доводиться розглядати конфлікти, які виникають між суддями та керівництвом суду. У Печерському райсуді трапляються такі ситуації? Якщо так, як ви їх вирішуєте?
— Конфлікти виникають час від часу в кожному колективі, і чим більший колектив, тим частіше вони можуть траплятися. Це нормально й навіть закономірно. Важливо, як люди виходять з таких ситуацій, чи можуть дійти компромісу, визнати помилку, прийняти протилежну позицію. Саме в таких випадках проявляється мудрість керівника й суто людські розсудливість, стриманість, вихованість.
Наразі всі конфліктні ситуації в нашому суді вирішуються цивілізовано, за що я при нагоді щиро дякую колективу. Саме завдячуючи розумінню, доброзичливості та непідробній зацікавленості в якнайкращій роботі з боку моїх колег нам разом удається подолати всі труднощі й гідно забезпечувати здійснення правосуддя.
— Під час спілкування з кандидатами на адмінпосади РСЗС має справу лише з довідками й статистичними даними. На що ще особисто ви звертаєте увагу, аби визначити, наскільки претендент гідний рекомендації?
— Дійсно, особисте спілкування є не менш важливим для прийняття кадрових рішень, ніж вивчення документів кандидата. Тут оцінюється все: і зовнішній вигляд, і вміння говорити, переконувати, правильно володіти мімікою, жестами, справляти загальне позитивне враження. Звертаємо увагу й на дотримання кандидатами ділового етикету, суддівської етики, адже в разі обрання ці особи стануть прикладом для всього колективу.
Крім цього, у мене, як у голови РСЗС, є право витребовувати додаткові документи щодо кандидата, і я часто ним користуюся. Це можуть бути й дані про статистичні показники роботи, і наявність окремих ухвал чи навіть кримінальних справ.
— Судді часто скаржаться на погані приміщення, відсутність необхідного обладнання. Що ви можете порадити очільникам судів, у яких є такі проблеми, для покращення ситуації?
— Скажу відверто, що в більшості випадків такі скарги абсолютно об’єктивні. На жаль, проблема з матеріально-технічним забезпеченням суддів дійсно є, і коротко про неї не скажеш. Немає такого засідання ради, на якому б у тому чи іншому аспекті не обговорювали ці питання. Прикметно, що в тих судах, де голови вживають дієвих заходів, здійснюють належний контроль за використанням майна та забезпеченням належних умов праці, результат дійсно є.
Як голова, я знаю, що таке відповідальність за нормальні умови роботи для всього колективу. Доводиться використовувати всі можливості й ресурси, аби не підвести людей. Можу стверджувати, що матеріально-технічне забезпечення кожного суду значною мірою залежить від сумлінності та завзятості його очільника.
Якщо керівник — хороший господар, то, попри існування дійсно об’єктивних труднощів у фінансуванні судової системи, йому вдається максимально забезпечити очолювану ним установу всім необхідним для повноцінної роботи. Саме таких керівників — хазяйновитих, відповідальних, небайдужих — потребує судова система й не лише вона.
— В одному з рішень ради йдеться про неналежну оплату роботи працівників апарату суду. Як ви вважаєте, ця ситуація може покращитися найближчим часом? І що слід зробити для вирішення цієї проблеми?
— Питання кадрів апарату — одне з головних і стратегічних для судової влади. Сьогодні вимоги до більшості претендентів на посади в апараті не набагато нижчі, ніж до кандидатів на посаду судді вперше. Натомість зарплата працівників апарату в судах першої інстанції є неприпустимо низькою. Через це страждає передусім судова система країни: молоді спеціалісти залишають посади в більшості випадків через низький заробіток. Тоді як саме на апарат покладена вся робота щодо підготовки та забезпечення судового процесу.
Без працівників апарату здійснення правосуддя було б неможливим. І така важлива роль цих людей потребує гідної грошової винагороди.
Ми неодноразово зверталися до ДСАУ щодо пошуку можливостей для покращення ситуації. Сьогодні плинність кадрів у апаратах сягає 50%. Через це керівники часто змушені брати на роботу не найкращих, а тих, хто на неї погоджується. Така ситуація не підвищує авторитету судової влади й жодним чином не наближує нас до формування гідного ставлення до судів як до місця роботи високопрофесійних фахівців.
Очевидно, що зарплата працівникам апарату обов’язково має бути підвищена. Що для цього можна зробити? Прийняти вольове рішення — і підвищити! Як кілька років тому це було зроблено із зарплатами суддів першої інстанції. Можливо, в кілька етапів, поступово, але робити це слід уже сьогодні.
«Корупція в судовій системі вимагає не лише всебічного висвітлення, а й осуду з боку як суддівської спільноти, так і суспільства»
— На вашу думку, чи матиме практичну користь Кодекс суддівської етики, ухвалений на з’їзді суддів України?
— Переконана, що новий кодекс однозначно сприятиме покращенню роботи судової системи. Вимоги до сучасного служителя Феміди, порівняно з тими, які існували 5—10 років тому, якісно підвищилися. Від володарів мантій вимагається зовсім інше усвідомлення посади, поведінки та способу життя, кола спілкування, зовнішнього вигляду. Причому не лише на роботі, а й у побуті, під час відпочинку. Закріплення цих критеріїв та вимог допоможе законниками та кандидатами на посаду усвідомити рівень власної відповідальності перед суспільством. Як наслідок — підвищиться й довіра суспільства. Якщо ми говоримо про покращення іміджу судової влади, про формування думки про почесність, навіть привілейованість цієї професії, то слід усвідомлювати, що така особливість служителів Феміди накладає на них багато обмежень. Про це фактично і йдеться в кодексі.
Водночас підвищення ефективності роботи саме як органу правосуддя навряд чи було основною метою для розробників кодексу. Цей документ є насамперед актом добровільного самообмеження законників як під час здійснення правосуддя, так і поза роботою. Кодекс передусім втілює прагнення суддівського корпусу закріпити морально-етичні стандарти, обумовлені їх статусом. Порушення правил професійної етики не є підставою для притягнення служителя Феміди до дисциплінарної відповідальності. Однак його положення покликані постійно нагадувати про необхідність надзвичайно вимогливого ставлення до себе, до своєї поведінки, починаючи з судового процесу та закінчуючи соціальними мережами.
— Чи можна вважати проведення мітингів, пікетів та голодувань тиском на суддів, втручанням у здійснення незалежного правосуддя?
— Будь-які публічні критичні висловлювання та негативна оцінка процесуальних дій судді та його рішень можуть розглядатись як тиск на служителів Феміди й втручання в здійснення ними правосуддя. Це має розуміти кожен — тоді ми зможемо досягти високого рівня здійснення правосуддя.
Утім, сьогодні роль громадськості в суспільному житті, у прийнятті суспільно важливих рішень, зокрема, й на державному рівні, щороку зростає у всьому світі. Мітинги, пікети та інші форми вираження критичної громадської думки вважаються абсолютно прийнятними. У людей повинна бути можливість публічно висловити свою незгоду з певним рішенням, дією чи позицією влади, зокрема й судової.
Однак у будь-якій ситуації, у будь-якій дії, у кожному висловлюванні повинна бути повага до суду, до сторін процесу. Крім того, остаточне рішення суду також має сприйматися адекватно. Для цього слід готувати громадськість заздалегідь, проводити регулярну просвітницьку роботу в галузі права, роз’яснювати, чому в конкретному випадку можна прийняти єдине правильне законне рішення.
— ЗМІ повинні висвітлювати «темні сторони судочинства», наприклад, розповідати про випадки корупції? Чи такі публікації ще більше підривають авторитет служителів Феміди, і, як наслідок, не допомагають виправити ситуацію з довірою до судочинства в Україні?
— У демократичному суспільстві йти іншим шляхом неможливо. Випадки корупції в судовій системі не лише мають всебічно висвітлюватися, а й отримувати категоричну та безкомпромісну оцінку як суддівської спільноти, так і суспільства в цілому. Лише такі дії зможуть виправити ситуацію з довірою до судочинства в України.
Інше питання, що в ЗМІ не завжди об’єктивно висвітлюються певні події, до яких причетні законники або працівники апарату. Буває також, що журналісти роблять узагальнюючі висновки з поодиноких випадків.
Незважаючи на ризик перекручення фактів, нерозуміння та неприйняття, громадськість за жодних обставин не може бути обмежена в праві на чесну та достовірну інформацію про всі значні події, зокрема й негативні, що відбуваються у владних структурах. Судова система, безперечно, також не може бути винятком із цього правила. Інша річ, що, висвітлюючи певну проблематику, зокрема й так звані корупційні скандали в лавах судової влади, не всі представники мас-медіа пам’ятають про власну моральну відповідальність та етичні принципи журналіста.
Інколи особисті політичні переконання автора матеріалу, або ж банальне бажання підвищити рейтинг того чи іншого ЗМІ шляхом поширення сумнівної інформації призводять до того, що суспільство отримує щонайменше неякісний інформаційний продукт. Поширення неперевіреної, спотвореної, а інколи просто помилкової інформації про суд, безперечно, шкодить його авторитету. Під впливом таких повідомлень у суспільстві формується хибне, однак стійке уявлення про притаманність таких недоліків усій судовій системі.
Загальновідомим є й те, що повідомлення в пресі інколи використовуються несумлінними учасниками процесу як один із засобів впливу та тиску на суд, що в цивілізованому суспільстві вважається неприпустимим.
Одним із механізмів зменшення кількості випадків необ’єктивного висвітлення діяльності судів у ЗМІ є активне інформування установами про свою роботу, підготовка прес-релізів з найбільш резонансних справ. Роль прес-секретарів повинна стати ключовою у цьому процесі.
— Тож, на вашу думку, є реальна необхідність у створенні прес-служби в судах? А судових телеканалів?
— Безперечно, так. У судах повинні працювати прес-служби або хоча б прес-секретарі. Це світова практика, яка себе виправдала, тож, впевнена, і в нас такий підхід спрацює. Створення прес-служб у судах дозволить повідомляти більш точну та достовірну інформацію про події, до яких прикута увага громадськості. При цьому судова система вже не була б пасивним об’єктом пліток та вигадок, які, можливо, й несвідомо поширюються деякими ЗМІ. Вона набула б статусу повноцінного суб’єкта інформаційного простору, маючи, зокрема, і такий важливий інструмент захисту власного авторитету, як право на відповідь.
До речі, сьогодні при ДСАУ створена робоча група з питань комунікацій, яка відпрацьовує концепцію єдиного прес-центру судової влади. Цим документом передбачатиметься також запровадження в кожному суді посади прес-секретаря. Таким чином, сподіваюся, що вже найближчими роками ми матимемо професійну мережу прес-секретарів.
Щодо телеканалів, то тут все залежатиме від організаційної форми їхньої діяльності. Завжди існує ризик використання таких телеканалів для тиску на суд. Це питання потребує всебічного вивчення й обережного вирішення. Більш прийнятною мені здається діяльність прес-служб, які надаватимуть повну об’єктивну інформацію про розгляд суспільно важливої справи.
— Яким має бути баланс між відкритістю й інформаційним захистом судів? Як визначити межу, після якої відкритість може бути загрозливою для служителів Феміди?
— Однозначно цей баланс повинен бути. Втім, межі відкритості досі з’ясовують навіть у країнах з найрозвинутішими демократіями. І єдиної думки, повірте, не має жодна судова система світу. На мій погляд, відкритість має стосуватися виключно розгляду справ, а також випадків порушення присяги. Суддя, який призначається на посаду вперше, складає присягу та обіцяє підкорятися тільки закону. Це вже передбачає, що у своєму житті та на роботі він буде прикладом для всіх і його поведінка має бути лише правомірною.
Матеріали за темою
Повноваження керівника апарату суду, надсилання рішення в ЄСІТС та інші висновки в огляді КАС
26.03.2024
Госпсуд на Одещині очолив «старий» голова
06.03.2024
У райсуді на Київщині змінився голова
29.02.2024
У Херсонському міськсуді переобрали голову
23.02.2024
У райсуді Львова переобрали голову
19.02.2024
У райсуді Київщини переобрали голову
16.02.2024
У райсуді на Рівненщині — новий голова
13.02.2024
У райсуді на Закарпатті новий голова
02.02.2024
У райсуді на Полтавщині змінився голова
18.01.2024
У суді на Львівщині переобрано голову
09.01.2024
У міськсуді на Одещині — новий голова
04.01.2024
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!