Стіл, якого не було

Як депутати запросили гостей обговорити законопроект «Про прокуратуру», а самі не прийшли

Минулого тижня Комітет ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності анонсував на своєму сайті проведення круглого столу для обговорення нового проекту закону «Про прокуратуру». Правда, галерея «Лавра» виглядала не зовсім звичним місцем для дискусій на «правонаглядову» тематику. Але, можливо, депутати хочуть, щоб гості розслабились і в неформальній обстановці обговорили реформування прокуратури, вирішили кореспонденти «ЗіБ» і, неабияк заінтриговані, пішли на захід.

Біля входу в галерею «Лавра» чергували два дужі охоронці й палила різна публіка. З дверей вилітали рвані звуки саксофона. Крізь підвальне вікно можна було помітити, що маленький зал буквально кишить людьми. Промайнула думка: можливо, ми щось переплутали, але охоронці запевнили, що саме тут і обговорюватимуть реформування прокуратури. Приміщення і справді було заповнене під зав’язку. Серед гостей ми впізнали екс-міністра юстиції Сергія Головатого, колишнього заступника Генпрокурора й помічника голови ВРЮ Юрія Полтавця, експертів Центру політико-правових реформ Миколу Хавронюка й Олександра Банчука, столичних адвокатів, представників офісів європейських інституцій в Україні. Для того щоб посадити за один із столів посла Молдови в Україні Іона Стевіле, організаторам довелося навіть попросити якусь молоду людину звільнити місце. «Де ж депутати розміщуватимуться?» — занепокоївся комфортом парламентарів один з учасників. Було ясно, що питання риторичне й відповіді не вимагає: членам комітету доведеться або тулитися десь у куточку, або «виганяти» гостей, що розсаджуються.

Взагалі завдяки «галерейному» інтер’єру «зібрання» здавалося вельми артистичним: яскраві плями картин (які гості раз у раз норовили впустити), саксофоніст, який награє сучасні мелодії, дівчата, котрі носять підноси з канапе для учасників круглого столу. Але хто сказав, що серйозні питання потрібно обговорювати в нудній протокольній обстановці? Правда, чомусь ніде не було видно господарів заходу — представників Комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності на чолі з Андрієм Кожем’якіним. «Вони вже виїхали й скоро будуть», — запевнили працівники секретаріату.

Ми ще не раз потім чули: «Вони вже в дорозі», «Вони ось-ось будуть».

Тим часом в залі ставало спекотно, а кондиціонер, незважаючи на обіцянки організаторів, вмикатися ніяк не хотів. Менш витривалі почали потихеньку розходитися. Журналісти тим часом стали фантазувати: яка мелодія має прозвучати при появі нардепів, а яка, можливо, передуватиме темі прокуратури (адже повинна ж бути якась «прикладна» функція і в запрошеного саксофоніста).

Про тему заходу нагадували хіба папки з текстом проекту майбутнього закону й тематичними матеріалами, що лежали на столах.

Приблизно за годину останні надії розтанули й стало остаточно ясно, що члени парламентського комітету, які повинні були «ось-ось з’явитися», вже не прийдуть. Правда, десь за склом промайнула розмита фігура бютівця Сергія Саса, але увійти всередину він чомусь посоромився.

«Яка неповага!» — покидаючи галерею «Лавра», кинув розсерджено один з немолодих гостей. І тут не посперечаєшся. Важко зрозуміти, чого в такій поведінці більше — неповаги до запрошених людей, у кожного з яких, напевно, були важливіші справи, ніж чекати невідомо чого в спекотному приміщенні, зневаги до праці своїх співробітників, які витратили сили, щоб організувати захід, чи елементарної безладності? Насправді, це якась позамежова сюрреалістична легковажність — запланувати круглий стіл, орендувати зал, запросити експертів, підготувати матеріали, врешті-решт, оплатити послуги саксофоніста й офіціантів, а потім узяти й не прийти.

Безумовно, в кожного з нардепів знайдеться купа поважних причин — архіважливі справи в парламенті, непередбачена ситуація і т.д., але напевно хоч хтось з членів комітету міг з’явитися на круглому столі. Можна ще зрозуміти, що організований політичним опонентом захід проігнорували представники комітету — «регіонали», але дивно, чому не прийшов ніхто з соратників А.Кожем’якіна. Адже, крім самого голови, в комітеті засідають ще як мінімум шість представників опозиції. Виникає закономірне запитання: як з такою феноменальною неорганізованістю можна приймати серйозні закони й вирішувати проблеми державного значення? Адже, як сказав колись Цицерон, — «велике починається з малого».