«Юристи є заручниками системи, яка склалася в державі...»
Асоціація правників України визначилася з новим керівництвом на найближчі два року. 10 червня в Одесі під час чергового засідання асамблеї АПУ її президентом було обрано Валентина ЗАГАРІЯ. По гарячих слідах кореспондент «ЗіБ» поцікавився його поглядами на поточні реформи, що відбуваються в правовій сфері.
«Асоціація намагатиметься лобіювати професійні інтереси правників»
— Валентине Миколайовичу, щойно ваші колеги довірили вам очолити Асоціацію правників України на найближчі два роки. Чи ставилися перед вами певні завдання, зокрема, щодо участі в законотворчому процесі в частині відстоювання прав і гарантій діяльності представників юридичних професій?
— Дійсно, одним з основних завдань, які ставляться перед Асоціацією правників України як організацією, що об’єднує юристів, а також переді мною як її новообраним президентом та керівництвом АПУ, є захист професійних інтересів представників правничої професії. У своєму виступі перед членами асамблеї АПУ я звернув увагу на те, що захист і лобіювання професійних інтересів стануть одним із пріоритетів і моєї діяльності як президента, і діяльності асоціації в цілому.
Певні кроки вже здійснено, наразі відбуваються процеси, пов’язані з реформуванням адвокатури, недавно було прийнято закон про безкоштовну правову допомогу, ведеться мова про зміни в судовій системі, які повинні відбуватися за участі адвокатів та юристів, і асоціація намагатиметься уважно слідкувати за ними, лобіювати професійні інтереси правників, аби мати можливість впливати на перебіг законотворчого процесу.
Ми також намагаємося руйнувати сталі стереотипи, які існують у суспільстві, щоб змінювалися не лише закони, а й традиції та ментальність. Україна перебуває на шляху до становлення правової держави, і представники АПУ — унікальної платформи, що об’єднує професіоналів-правників — намагатимуться й надалі робити свій внесок у формування правової держави, підтримання реформ, досягнення загального визнання України як правової держави.
— Чимало суддів і адвокатів стверджують, що законодавець установив занадто стислі процесуальні строки. Згідно з вашою практикою, чи встигає представник сторони за відведені строки якісно вивчити справу та підготувати необхідні документи?
— З точки зору господарського обігу, дані зміни є абсолютно виправданими, встановлення стислих процесуальних строків розгляду справ і оскарження судових рішень відповідає інтересам представників процесу. Адже розтягнуті терміни, значні строки для оскарження рішень, подання заяв тощо відтягують винесення остаточних рішень. Їх скорочення відповідає тенденції, яка є в усьому світі, і з погляду бізнес-процесів це явище є позитивним.
Можливо, існують певні ускладнення, пов’язані з дотриманням строків. Однак, на мій погляд, справжній професіонал, який ретельно готується до процесу та знає про закінчення процесуальних строків, здатен своєчасно підготувати всі необхідні документи.
— В якому з видів судочинства представник сторони чи захисник сьогодні відчуває себе більш упевнено, тобто рівноправним учасником процесу, як це передбачено Конституцією?
На мою думку, це питання є риторичним. У процесі, де суд виконує свої конституційні функції, не піддається фінансовому, лобістському або будь-якому іншому сторонньому впливу та є незалежним, усі учасники процесу почувають себе комфортно, а в результаті дійсно перемагає правова позиція.
«Ми хочемо бачити адвокатуру незалежною, сильною організацією»
— Минулий рік можна назвати роком судової реформи. На черзі — реформа кримінального судочинства, адвокатури, прокуратури. Який із цих напрямів є нагальним, зокрема для правників і для суспільства в цілому?
— Насправді дуже важко виділити один, пріоритетний напрям. Безперечно, судова реформа є наріжним каменем та відіграє надзвичайно важливу роль, адже жодна правова держава не може нормально існувати без належної судової системи, яка є одним з механізмів стримувань і противаг. Незалежна судова гілка влади є однією з ознак правової держави, тому, безумовно, судова реформа та процеси, які відбувалися торік, є дуже важливими і для юристів, і для суспільства.
Якщо говорити про майбутні зміни в кримінальному судочинстві, адвокатурі та прокуратурі, то кожна із цих сфер дійсно потребує реформування. Щоправда, серед адвокатів існує така позиція, що краще залишити старий закон «Про адвокатуру», адже не обов’язково зміни будуть на краще.
Звісно, нас, як приватних правників, найбільше цікавить реформування адвокатури. В усьому світі вона є незалежною організацією, яка побудована на принципах самоврядування. Натомість на даний момент адвокатура є певною гілкою в структурі виконавчої влади. Ми ж хочемо бачити адвокатуру незалежною, сильною організацією, яка саморегулюється, має повагу, гарантії захисту своїх прав та здатна належним чином захищати свої інтереси.
Питання реформування кримінального судочинства, зокрема в частині позбавлення його каральної функції, де наявна невідповідність і неадекватність запобіжних заходів у вигляді взяття під варту та вчинених правопорушень, є дуже актуальним. Нелогічно, коли за обвинуваченням у скоєнні певного економічного злочину людину, щодо якої ще не вступив у силу обвинувальний вирок, запроторюють за грати, хоча вона аж ніяк не становить загрози для суспільства.
Кримінальне судочинство також дісталося нам у спадок від тоталітарного радянського режиму, воно наділене каральною функцією і деколи використовується як механізм шантажу або тиску, що є неприпустимим у демократичній державі. Кримінальне судочинство повинне грунтуватися на європейських цінностях. Потрібно використовувати такі механізми, як взяття на поруки або внесення застави. Українська практика є не дуже розвиненою в цьому плані. Необхідно також установити законодавчі обмеження на застосування такого превентивного заходу, як узяття під варту, крім випадків скоєння насильницьких злочинів, а в інших випадках застосовувати інші запобіжні заходи.
— Як ви ставитеся до намірів «зачинити двері» судів перед юристами, які не мають адвокатського посвідчення?
— В Україні існує проблема дуалізму професій. Є адвокати, діяльність яких регулюється законом про адвокатуру, які складають кваліфікаційні іспити для отримання права на заняття адвокатською діяльністю. У той же час є правники, які отримали юридичну освіту й діяльність яких фактично не регулюється нічим, окрім загальних норм законодавства. Тому, на мою думку, допуск до судового процесу та представництва інтересів громадян у судах виключно для адвокатів відіграє позитивну роль, підвищить престиж професії адвоката. І в подальшому тут була б логічною уніфікація. Така практика існує в багатьох країнах. Наприклад, у Великій Британії існують barristers (адвокати) та solicitors (правники).
На мій погляд, при наявній кількості юристів, яких готують вищі навчальні заклади, рівень їх підготовки не завжди достатній. Водночас до адвокатів висуваються певні кваліфікаційні вимоги: стаж роботи в юридичній фірмі не менше двох років, здавання кваліфікаційних іспитів тощо. Можливо, обмеження доступу до судів для осіб, які не мають адвокатського посвідчення, доцільно запровадити одночасно з посиленням захисту прав адвоката. Це б стимулювало інших правників, які не є адвокатами, до отримання адвокатських свідоцтв, а в подальшому створило б поле для уніфікації професії.
— Чи згодні ви з обов’язковим членством адвокатів у єдиній організації?
— Якщо орієнтуватися на те, як побудована система адвокатури в різних країнах світу, то в них створені єдині організації, які мають свої регіональні осередки. Нам у спадок дісталася система, яка збереглась і дотепер: регіональні кваліфікаційні комісії на чолі з Вищою кваліфікаційною комісією, яка підконтрольна Кабінету Міністрів. Кожен з адвокатів, який отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, автоматично стає членом колегії адвокатів, хоча дуже незначна кількість людей практикують у них. Тобто відбувається певна підміна понять, і ця структура існує лише де-юре.
Під час проведення реформи, на мій погляд, доцільно побудувати нову єдину організацію, яка б не була підконтрольна виконавчій владі. Створення такої організації, яка об’єднає професіоналів у галузі права, а саме адвокатів, повністю відповідатиме європейським та світовим традиціям.
«Адвокатське посередництво досі існує та процвітає»
— Ще років 10 тому адвокати зізнавалися, що найбільше клієнтів має той, хто вміє «вирішити питання» поза межами судового засідання. До речі, в розмовах із суддями різного рівня також можна почути, що байки про тарифи на судове рішення поширюють самі адвокати, аби збільшити власний гонорар. Наскільки сьогодні поширене «адвокатське посередництво»?
— У нашій державі, де домінують подвійні стандарти, адвокатське посередництво досі існує та процвітає. Неможливо позбавитися певних недоліків, у тому числі «адвокатського посередництва», без реформування або усунення недоліків правової системи в цілому.
Якщо ми оберемо шлях побудови системи цінностей без подвійних стандартів, то, сподіваюся, зможемо домогтися того, аби в нашій державі зникло таке поняття, як «адвокатське посередництво». Тоді в судах не відіграватиме свою роль наявність лобістського ресурсу чи налагодженого контакту з суддею, в процес повернеться змагальність сторін і вирішальне значення матиме виключно правова позиція та академічна сила знань юриста, який представляє інтереси клієнта. Ми про це мріємо і сподіваємося побачити це в осяжному майбутньому.
— На днях Служба безпеки попросила Верховну Раду прибрати з Кримінального кодексу статтю, яка передбачає відповідальність за провокацію хабара щодо судді. Як ви вважаєте, це може стримати нечесного служителя Феміди від того, аби отримати «подяку» від знайомого адвоката? Яких заходів, на ваш погляд, слід ужити, аби звести до мінімуму корупційну складову у відносинах усіх учасників судових процесів?
—На мій погляд, необхідні радикальні дії, реформування та застосування більш жорстких заходів щодо відповідальності за корупційні діяння. Проте не потрібно забувати і про інший кінець цієї «палиці». У нашій країні судді, які вирішують долю «мільйонів», отримують мізерну зарплату, яка не набагато вища від доходів випускника вищого навчального закладу. Хоча люди, в чиїх руках установлення законності, справедливості, повинні отримувати таку винагороду, аби не думати, яким чином заробити гроші для утримання себе та своєї сім’ї. Гідна винагорода суддям та працівникам правоохоронних органів, налагоджена система кадрового підбору, жорсткі та суворі покарання за корупційну діяльність цих осіб у комплексі з певним ментальним зламом принесли б позитивні зрушення. Чи готові політики це зробити та чи наявна політична воля в країні — це питання не до юристів. Але ми були б дуже раді подібним змінам.
— Попри те що в Україні вже 15 років гласність названа однією із засад судочинства, ні судді, ні тим більше представники сторін не виявляють бажання працювати в присутності журналістів. У демократичних країнах кожен може зайти і послухати, як іде фактично будь-який судовий процес. Кого зі сторін, на вашу думку, більше лякає відкритість процесу?
Ту сторону, яка не має правової позиції, а також суддів, які намагаються винести завідомо неправосудні рішення. Відкритість і публічність судових процесів є показником незалежності та успіху судової системи.
«Хочеться вірити, що високий рівень поваги до адвокатів удасться відновити»
— На початку червня парламент ухвалив закон про надання безоплатної правової допомоги. Чи погоджуєтеся ви із запропонованим механізмом організації захисту прав людини?
— Цей закон є дуже цікавим механізмом, який дійсно спрощує доступ громадян до правосуддя і фактично є безпрецедентним. Припускається, що всі прошарки населення, незалежно від матеріального становища, матимуть шанс на гідний захист своїх інтересів у суді. Нині в суді фактично виграє той, у кого є достатнє фінансування та можливість найняти досвідченого адвоката. Громадяни з мінімальними доходами майже позбавлені можливості самостійно виграти процес. Адже людина, яка не є фахівцем у галузі права, не зможе відстояти свої інтереси в суді.
Саме тому, на мій погляд, цей закон є прогресивним. Він запроваджує механізми, за реалізацією яких буде дуже цікаво спостерігати. У багатьох країнах світу подібні механізми існують та діють, наприклад, у Сполучених Штатах створені pro bon консультації. В Україні також уводиться подібна практика.
До речі, закон вирішує дуже важливу проблему працевлаштування випускників-юристів. Адже в нашій країні юристів готує велика кількість вишів, але дуже незначна кількість їх випускників знаходить роботу за фахом. Створення центрів надання правової допомоги під егідою Міністерства юстиції та територіальних громад допоможе значній кількості юристів працевлаштуватися, що є, безперечно, позитивним.
— Чи існує в Україні боротьба за клієнта між юридичними фірмами? Які складові успіху в цьому бізнесі: залучення постійних «великих» клієнтів, досвід та знання адвокатів-партнерів чи гучні піар-кампанії на резонансних процесах?
— Боротьба за клієнтів, безперечно, наявна. Існує неписане правило: 20% клієнтів дають 80% прибутку. Також існує думка, що збереження наявних клієнтів дозволить зростати бізнесу мінімум на 20% щорічно. Адже зберігаючи клієнтів, ви розвиватиметеся разом з ними, за умови, якщо зростає економіка в цілому.
Дуже важливим показником роботи юридичної фірми є кількість повторних звернень. Якщо співпраця юриста та клієнта закінчується після першого звернення, це має насторожити, оскільки кількість повторних звернень свідчить про налагодженість процесів у компанії, що, своєю чергою, забезпечує високу якість послуг. Ми намагаємося працювати таким чином, щоб кожне звернення клієнта не стало першим й останнім.
Якщо говорити про те, як фірми здобувають клієнтів, то, безумовно, слід згадати про поєднання академічних знань, професійного досвіду, експертизи в певній сфері, наявності унікальних фахівців, харизматичність партнерів, маркетингові інструменти. Усе це, помножене на якість, працю, зусилля, бажання та відданість професії, створює конкурентні переваги. Крім того, кожна фірма має усвідомлювати, в чому її унікальність, у чому вона сильна, чим відрізняється від інших. Усі ці чинники стають складовими досягнення значних висот та здобуття високої позиції на ринку юридичних послуг.
— Який напрям правової діяльності ви обрали б, якби не займалися приватною юридичною практикою?
— На приватній практиці не фокусуються всі мої інтереси. Значну кількість свого часу я присвячую громадській діяльності. Напевне, факт обрання мене президентом Асоціації правників України є відображенням успішності та досягнень у цій сфері.
— Яка з юридичних професій сьогодні більш шанована і запитувана в суспільстві?
— Професія адвоката, безумовно, є шанованою в суспільстві, адже завжди, коли виникає критична ситуація, згадують про адвоката. Але чинна система судочинства впливає на сприйняття юридичної професії, адже юристи є заручниками системи, яка склалася в державі, вони відчувають усі її недоліки на собі. Якщо правова позиція адвоката викликає сумніви або вважається, що рішення було ангажованим, це стосується не тільки суддів, а й адвокатів, які брали участь у процесі.
Хочеться вірити, що в майбутньому вдасться відновити високий рівень поваги до адвокатів, традиції та культуру, які існували раніше.
— Що, на ваш погляд, змінилося в судах для представників сторін за 20 років незалежності?
— Зміни, які відбуваються в судах, розвиток судової системи є певною кривою, з підйомами та падіннями. Існували періоди, коли суди відігравали дуже важливу роль у розвитку України як держави, сприяли захисту прав і свобод громадян, гарантованих Конституцією, законних інтересів юридичних осіб. Я неодноразово брав участь у судових процесах за участю державних органів, і було приємно бачити подив їхніх представників, коли суд, який, здавалося б, повинен займати сторону держави, займав протилежну правову позицію.
— Яким би ви хотіли бачити український суд через 20 років?
— Вірю, що в Україні існуватиме справедливий суд, незалежне судочинство, наша країна пишатиметься тим, як здійснюється правосуддя. В Україні почалися процеси, метою яких є зміна судової системи на краще. Час є найкращим суддею, і саме він визначить адекватність та дієвість заходів з реформування судоустрою, що відбуваються в державі. Сподіваюсь, що саме ці процеси стануть запорукою становлення та утвердження справедливого й незалежного суду, в якому суддя з повагою ставиться до учасників процесу і де єдиним аргументом для прийняття рішень є правова позиція сторін.
У багатьох країнах світу судді — це колишні приватні адвокати, як правило, досвідчені люди, для котрих посада судді стає найвищою професійною сходинкою. Можливо, й у нас варто подумати над підвищенням вікового цензу для суддів та посиленням кваліфікаційних вимог до них. Все це сприятиме утвердженню незалежного суду, який матиме повагу громадян, захищатиме їхні права і свободи.
— Дякую за розмову. Дозвольте привітати вас із обранням на посаду президента АПУ й побажати досягти усіх означених вами цілей.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 11.18 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!