КС не проти порушення недоторканності житла заради виконання рішення
Якщо норми Конституції є нормами прямої дії, яка з них пріоритетна? Як права однієї людини, закріплені в Основному Законі, вступають у конфлікт з правами іншої? Відповіді на такі питання дав Конституційний Суд, який у своєму рі¬шенні, оприлюдненому 2 червня, роз¬тлумачив підстави для надання судового дозволу на порушення права недоторканності житла.
До єдиного органу конституційної юрисдикції звернулася Ірина Синюгіна, прагнучи з’ясувати, як розуміти ч.1 ст.376 у взаємозв’язку з стст.151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу стосовно можливості задоволення судом подання державного виконавця про примусове проникнення до житла для виконання ухвали про забезпечення позову. Адже на практиці в одних випадках суди задовольняють такі подання державного виконавця, в інших — відмовляють. Причому свою відмову мотивують іншим розумінням ч.1 ст.376 ЦПК, вважаючи, що в ній ідеться виключно про виконання рішення, яким закінчується розгляд справи.
З’ясовуючи суть питання, КС насамперед звернувся до ст.30 Конституції, яка гарантує недоторканність житла. Ця ж норма визначає винятки із цього права: проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку за вмотивованим рішенням суду.
Виходячи з цього, судді КС констатують, що «гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства». Адже так само держава повинна забезпечити судовий захист прав і свобод людини і громадянина. Своєю чергою, для гарантованого виконання рішення суду передбачено інститут забезпечення позову.
Водночас у ЦПК встановлено систему захисту прав особи, щодо якої застосовано заходи забезпечення позову, зокрема спів¬мірність видів забезпечення позову із заявленими вимогами, можливість суду вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою, відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, а також право на апеляційне оскарження ухвали щодо забезпечення позову. З огляду на це, КС дійшов висновку, що законодавець «збалансував права як особи, яка ініціює питання про застосування заходів забезпечення позову, так і особи, щодо якої такі заходи за¬стосовано».
Отже, у рішенні відзначено, що «для виконання ухвали суду про забезпечення позову, постановленої як до подання позовної заяви відповідно до ЦПК, так і на будь-якій стадії розгляду справи, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника — фізичної особи або особи, в якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця».
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!