Мін’юст кличе до бар’єра.

Нові принципи формування ВР можуть залишити ПР наодинці з опозицією

Наприкінці минулого тижня на сайті Міністерства юстиції нарешті з’явився проект закону «Про вибори народних депутатів України». Враховуючи, хто автор цього документа, не варто дивуватися, що опозиція в один голос за¬явила: від нових правил виборів виграє тільки Партія регіонів. Цікаве інше: серед перших критиків проекту опинився і спікер Володимир Литвин, котрий побоюється, що наприкінці 2012 року він залишиться за стінами Верховної Ради.

На шляху до мандата

Як було зрозуміло із самого початку роботи над новими принципами формування депутатського корпусу, основними каменями спотикання стануть прохідний бар’єр, участь блоків, можливість «страхувального» балотування і в мажоритарному окрузі, і за списками. Проте в цих питаннях незадоволеним складно розраховувати на успіх: виключно партійну систему критикували з моменту її появи, а «подвійне кандидатство» ще в 1998 році хоча і із запізненням, але було визнано Конституційним Судом таким, що порушує принцип рівності. Тому правових аргументів у противників основних принципів нового закону не так уже й багато.
Водночас головний аргумент прихильників змі¬шаної системи — необхідність тіснішого зв’язку виборців і нардепів, щоб останні не відривалися від народу, — підтримують і європейські експерти, зо¬крема Венеціанська комісія. «Право участі у виборах самовисуванців є невід’ємною частиною міжнародного виборчого законодавства, зокрема Кодексу належної практики у виборчих справах, схваленого Венеціанською комісією в жовтні 2002 року», — нагадала представник Президента в КС Олена Лукаш. 
Здавалося б, це дає шанс партіям, які заявляють про свою опози¬ційність, отримати представництво в парламенті наступного скликання. Проте, на думку експертів, такою можливістю зможуть скористатися одиниці, тому що у виборчих комісіях будуть тільки ті партії, які сьогодні представлені у ВР. Оскільки на політичному Олімпі «засвічених» по¬літиків-опозиціонерів, здатних самостійно провести виборчу кампанію, значно менше, ніж мажоритарних округів, у партії влади на таку «погрішність» можуть не звертати уваги.
Інша справа — партійні списки. Знову-таки очевидно, що претендувати на участь у розподілі парла¬ментських мандатів зможуть від сили 5—7 партій, не рахуючи беззастережного фаворита майбутньої гонки. Але порівняно з попередньою виборчою кампанією вагомість перемоги будь-якої з партій зменшиться вдвічі, отже, мінімум удвічі «подорожчають» і місця в прохідній частині списку. І спонсорам доведеться сім разів подумати, чи не дешевше спробувати «взяти» один округ, ніж прокладати шлях до мандата безгрошевим, але харизматичним політикам.

Виборчий компроміс

Збільшить ціну «внеску» за місце в списку і підвищений прохідний бар’єр. Правда, деякі експерти допускають, що 5%-у планку зрештою опустять на один пункт — як «поступку» і друзям по коаліції, і одвіч¬ним противникам-опозиціонерам. Але і 4%-ий бар’єр, якщо судити за результатами останніх виборів, може не пропустити у ВР VII скликання як Народну партію, так і комуністів, ураховуючи тенденцію до зменшення кількості їхніх прихильників. Правда, останні впевнені, що їм не страшні жодні бар’єри, але все-таки виступають за збереження пропорційної моделі. Мабуть, для підстраховки.
Така перспектива схвилювала насамперед В.Литвина, і він спробував за¬кликати соратників по коаліції подумати і про братів «менших». Очевидно, враховуючи досвід виборів 2006 року, в інтерв’ю журналістам агентства «Інтерфакс-Україна» він кинув пробну кулю, запропонувавши залишити можливість одночасного балотування і в окрузі, і за списками. Хоча про неконституційність такої можливості прямо говориться в рішенні КС від 26.02.98 №1-рп/98.
Також В.Литвин закликав подумати про те, щоб узагалі відмовитися від прохідного бар’єра для партій, прогнозуючи, що спірні норми суттєво усклад¬нять проходження закону в парламенті. І як компроміс запропонував установити бар’єр на рівні 1%, щоб у новому парламенті «були представлені політичні сили, що працюють на об’¬єднання». Але опускати планку так низько, мабуть, не входить у плани «регіоналів». А тим більше — працювати на інших, щоб потім вести довгий переговорний процес і ділитися портфелями. Можливо, на майбутні парламентські вибори перед ПР буде поставлено завдання забезпечити собі парламентську більшість без компромісів.
Відносно перспектив прийняття нових правил можна погодитися зі спікером, що закон не ухвалять до кінця поточної сесії. Хоча б тому, що чим менше часу залишиться в партій для адаптації до нього і оскарження норм у КС, тим більш імовірні помилки і прорахунки в стратегії ведення виборчої кампанії. 
З другого боку, в середовищі самих «регіоналів» теж немає впевненості у своєму парламентському майбутньому. Очевидно, що на всіх місць у прохідній частині списку (а це в кращому разі перші 80—100 позицій) не вистачить. Боротьба в округах для деяких нинішніх нардепів з партії влади — добре забутий «страшний сон». І переживати його знову їм не дуже хочеться. 
Правда, партійне керівництво впевнене, що знайде в сесійному залі 226 прихильників нового закону. Якщо не серед партнерів по коаліції, то серед політиків, які не входять сьогодні ні в одну з партій: їм якраз вигідна «мажоритарка», що дозволяє отримати мандат у «рідному» окрузі.
Проте політологи не ви¬ключають, що в останню мить ухвалення особливо спірних норм усе ж таки відкладуть до наступного разу. Адже економічна ситуація в країні до 2012 року може покращати не настільки суттєво, щоб виборці масово підтримали владу. А значить, у парламенті може сформуватися значна опозиційна група, до якої, в міру наближення президентських виборів 2015 року, почнуть дрейфувати «мажоритарники» з більшості.
Втім, вибори — це завжди ризик. І переможцем з них виходить той, хто вміє підстрахуватися на всі випадки поствиборчих роз¬кладів.