Фінансування має відповідати питомій вазі надходження матеріалів у загальнодержавній статистиці
Чинним законодавством визначено єдність системи судів загальної юрисдикції, яка забезпечується, крім усього іншого, єдиними засадами організації та діяльності судів, єдиним статусом суддів, єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів та фінансуванням судів виключно з державного бюджету.
Загальновідомо, що судова система України постійно відчуває брак бюджетних коштів. Ситуацію може змінити тільки прийняття нового закону «Про судовий збір», проект якого на сьогоднішні перебуває у Верховній Раді. Але при будь-якому рівні фінансування є актуальним створення чіткого та прозорого механізму раціонального розподілу бюджетних коштів у судовій системі.
Критерій за навантаженням
Функції головного розпорядника коштів держбюджету щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих судів здійснює Державна судова адміністрація, одним з важливих завдань якої є ефективний та справедливий розподіл наявних бюджетних коштів. Для цього потрібно створити єдиний критерій, який, на мій погляд, має складатися з таких елементів:
- заробітна плата;
- комунальні послуги;
- кількість розглянутих справ.
Оскільки за своїм статусом, який чітко визначений законом «Про судоустрій і статус суддів», усі служителі Феміди є рівними, то незалежно від навантаження вони отримують рівну зарплату (з урахуванням окладу, надбавки за вислугу років, перебування на ад¬міністративній посаді в суді, наукового ступеня та роботи, яка передбачає доступ до державної таємниці).
Те саме стосується комунальних платежів. Оплата здійснюється за встановленими тарифами незалежно від кількості справ, розглянутих у тому чи іншому регіоні. З цієї точки зору, фінансування місцевих судів провадиться на рів¬них умовах, з тією різницею, що враховується площа відповідних приміщень.
Головним критерієм, за яким різняться суди, є кількість розглянутих справ. Адже цей показник вимагає різного обсягу витрат. Це поштові марки, папір, амортизація техніки тощо. Саме цей критерій логічно враховувати під час формування бюджету. Тобто суди, які розглянули більшу кількість справ, повинні отримати більший обсяг фінансового забезпечення і навпаки.
Оскільки розподіл кош¬тів провадиться за відповід¬ними областями, він має здійснюватися з урахуванням кількості розглянутих справ судами регіону. В основу розподілу має за¬кладатися такий принцип: обсяг коштів, виділених на утримання судів відповідної області, має відповідати її питомій вазі за надходженням справ у загальнодержавній статистиці.
Тобто якщо в місцеві суди однієї з областей на¬дійшло N відсотків справ від загальної кількості, то N% від загальної суми коштів держбюджету, передбачених на утримання судів, повинні потрапляти до області.
Наприклад: 2010 року до місцевих судів України на¬дійшло 6412092 справ і матеріалів, з них до місцевих судів Донецької області — 1064531, що становить 16,6% від загальної кіль¬кості. Бюджетом на 2010 рік (загальний фонд) на міс¬цеві суди затверджено близько 1,35 млрд грн. З урахуванням кількості справ і матеріалів, які на¬дійшли до місцевих судів регіону, тобто 16,6% від загальної кількості, на Донецьку область потрібно було виділити 224 млн грн. Натомість затверджено (за загальним фондом) лише 135,7 млн. Різниця дорівнює 88,3 млн грн., або маємо 39% недофінансування.
З наведеної таблиці видно, як відрізняється наявний порядок розподілу коштів від пропонованого.
Вимоги, яких не виконують
Що стосується спеціального фонду, то відповідно до закону про держбюджет на відповідний рік та Порядку оплати витрат з інформа¬ційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом ци¬вільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженого постановою КМ від 21.12.2005 №1258, гроші, отримані до спеціального фонду держбюджету, спрямовуються на інформування учасників судового процесу про хід і результати розгляду справи, а також виготовлення та видачу копій судових рішень (за рахунок надходження від опла¬ти ви¬трат з інформа¬ційно-техніч¬ного забезпечення розгляду справ у судах).
Таким чином, відповідно до чинного законодавства кошти від оплати ви¬трат з ІТЗ, пов’язаних з розглядом цивільних і господарських справ, повинні пропорційно відраховуватися кожному регіону для створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи. Залишок має повертатися до області, від якої ці кошти надійшли.
На жаль, вимоги цих нормативно-правових актів не завжди дотримуються. Наприклад: місцевими судами Донецької області торік перераховано оплату витрат з ІТЗ в розмірі понад 21,6 млн грн. Затвер¬джено бюджетом видатків за спеціальним фондом для місцевих судів Донецької області в сумі майже 8,47 млн. Тобто недофінансування сягнуло 61%.
Аналогічний розподіл коштів спостерігається і в 2011 році, але навантаження на суддів місцевих судів Донеччини зростатиме через збільшення в регіоні кількості справ з приводу соціальних виплат. Таким чином, відбувається дис¬кримінація одних областей за рахунок необгрунтованого збільшення фінансування інших.
Універсальний критерій
Пропонований принцип розподілу коштів за навантаженням убачається правильним, об’єктивним, прозорим, справедливим та від¬критим. Він є універсальним, таким, що застосовується при формуванні бюджетів судів усіх видів юрисдикції, та є загальнозрозумілим. Саме такий принцип потрібно враховувати не тільки для місцевих, а й для всіх апеляційних судів.
З упровадженням цього принципу буде усунено підгрунтя для вимушеного лобіювання окремими головами судів та начальниками ТУ ДСА інтересів своїх судів і регіонів. Кожен начальник теруправління, кожен голова апеляційного чи місцевого суду буде чітко знати свою частку в загальному бюджеті.
У зв’язку із цим доцільно ініціювати внесення змін до держбюджету на 2011 рік для негайного приведення його у від¬повідність до навантаження на місцеві суди кожного регіону. Що стосується формування держбюджету на 2012 рік та в майбутньому, то вважаю за доцільне при розподілі Державною ¬судовою адміністрацією коштів між судами користуватися за¬пропонованим принципом, залучивши для його вироблення органи суддівського самоврядування, насамперед Раду суддів.
Розподіл фінансів між судами без застосування цього принципу є несправедливим, необ’єктивним та таким, що порушує вимоги чинного законодавства щодо єдності системи судів загальної юрисдикції.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!