Домінування однієї групи народних депутатів над іншою не притаманне демократичній ідеології
Проблема відносин на владній верхівці завжди полягала не в оформленні конституційних повноважень, а в персонах, які їх здійс¬нюють. Тому покращити політику в країні мають не конституційні зміни, а заміна владної команди за допомогою проведення демо¬кратичних виборів.
Будь-які ж конституційні зміни насамперед мають бути зрілими та мудрими, підкріпленими моральним правом і довірою народу. Про політреформу 2004 року цього, на жаль, сказати не можна…
Мета і наслідки
Метою внесення змін до Основного Закону країни в грудні 2004 року було підвищення ефективності роботи і відповідальності влади. Суспільство потребувало створення такої системи влади, яка відповідала б його інтересам, а не окремих груп. Єдиний розумний шлях припинення змагання Президента і парламенту за те, хто перший відправить Кабмін у відставку, вбачався у створенні «коаліції», яка взяла б на себе відповідальність за здійснення виконавчої влади. Країна мала отримати більш ефективну процедуру формування влади, за якої Уряд ітиме у відставку разом з парламентом.
Закон «Про внесення змін до Конституції України» від 8.12.2004 №2222-IV став викликом суспільству і владі, публічною і відкритою демонстрацією світовому співтовариству, що наша держава розвивається і шукає нову сучасну європейську модель обслуговування владою інтересів кожного громадянина. З прийняттям закону «чотири двійки» в низці положень Основного Закону з’явилося словосполучення «коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді».
Ця новела зумовила конкретні конституційно-правові наслідки. Залежно від сформування чи несформування протягом одного місяця коаліції депутатських фракцій Президент ¬отримав право достроково припиняти повноваження парламенту. Від факту ¬утворення коаліції стало безпосередньо залежати формування Кабінету Міністрів.
Конституційний Суд у рішенні від 17.08.2008 №16-рп/2008 зазначив, що з ухваленням закону №2222-IV коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді стала суб’єктом конститу¬ційних правовідносин.
Яка форма, такий і зміст
Коаліція (від лат. coalescere — зростатися, міцно об’єднуватись) означає об’єднання для досягнення спільної мети. У по¬літиці протиставляються терміни «коаліція» та «опозиція». При цьому в той час як коаліція є зовнішнім проявом, формою більшості народних депутатів у парламенті, що створюється, опозиція, як форма меншості, не створюється, в ній автоматично опиняються народні обранці після утворення коаліції депутатських фракцій.
З моменту введення правового поняття «коаліція» як більшості в парламенті виникло багато запитань. Так, за загальним принципом, більшість має формуватися не як правова, а як виборча, політична категорія. З правового погляду народні обранці є рівними, і цю рівність не повинно змінювати їхнє перебування в опозиції чи коаліції. Проте поява в Основному Законі правової категорії «коаліція» уможливила домінування однієї групи народних депутатів (коаліціонерів) над іншою (опозиціонерами), що притаманне не демо¬кратичній, а, наприклад, фашистській чи комуністичній ідеології.
Оцінюючи ці зміни з позиції сьогодення, виникає питання: чи привела полі¬тична реформа 2004 року до суттєвого покращення якості влади і політики? На жаль, з огляду на постійні правові конфлікти конституційного характеру та поглиблення кризи в суспільстві — ні. Натомість було порушено базовий конституційний устрій, полі¬тичну рівновагу та єдність політичної нації. Конституція 1996 року була актом компромісу політичних сил, який зруйнувала політична реформа, котра поділила представників влади на своїх (коаліція) та чужих (опозиція).
Поглиблення політичної кризи, ідеологічні проти¬стояння, численні державно-правові конфлікти вказують на те, що конституційна реформа 2004 року не зробила владу політично відповідальною, публічно, від¬крито та національно зацікавленою; не породила суспільство нового типу; не створила досконалої юридичної та водночас політичної моделі, яка б забезпечувала стабільний розвиток України.
Отже, якщо конституційні зміни не сприяють прогресивному розвитку суспільства, а натомість посилюють розвиток кризових явищ у ньому, від них слід відмовитися.
Андрій ПОТЬОМКІН, помічник
судді Конституційного Суду України
Опитування «З&Б»
Чи робить коаліція ефективнішою роботу парламенту?
Норма про формування коаліції, яку передбачала політична реформа 2004 року, була за¬проваджена з початком роботи ВР IV скликання і мала на меті об’єднання для досягнення спільних цілей. Утім, чи стала робота парламенту ефективнішою з уведенням норми про обов’язковість формування коаліції, в народних обранців з’ясовувала кореспондентка «ЗіБ».
Вадим КОЛЕСНІЧЕНКО, фракція ПР:
— Завдяки новації боротьба ведеться не для об’єднання України, насамперед переслідуються технологічні мотиви, що є дуже погано.
Сергій ГРИНЕВЕЦЬКИЙ, фракція БЛ:
— Після внесення змін до Конституції інститут парламентаризму значно погіршився. Спостерігається безвідповідальність політичних сил.
Сергій ВЛАСЕНКО, фракція БЮТ:
— Були часи, коли парламент працював без коаліції і нічого страшного в цьому не було. Говорячи про нинішню коа¬ліцію, вважаю, що вона сформована в неконституційний спосіб і заважає парламенту працювати.
Олександр ГОЛУБ, фракція КПУ:
— Тут мова має йти швидше про ефективність політичної системи. Безумовно, вона стала більш ефективною, ос¬кільки сьогодні чітко зрозуміло, хто відповідає за результати тих чи інших законопроектів, які реформи реалізуються. Щоправда, ми ще не отримали остаточного позитивного результату, адже реформа усіляко гальмувалася. Однак тенденції, які вона продемонструвала, позитивні.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!