«Існування податків з населення не викликається необхідністю ні з погляду їх класового значення, ні з погляду наповнення бюджету»
50 років тому, в травні 1960-го, був опублікований закон «Про відміну податків із заробітної плати робітників і службовців». Проте обіцяного позбавлення від податкового тягаря протягом 5 років так і не відбулось. Оглядач «Власти» Євген ЖИРНОВ розбирався в цій забутій історії.
50 років тому, в травні 1960-го, був опублікований закон «Про відміну податків із заробітної плати робітників і службовців». Проте обіцяного позбавлення від податкового тягаря протягом 5 років так і не відбулось. Оглядач «Власти» Євген ЖИРНОВ розбирався в цій забутій історії.
«Відмовитися від стягування податків»
Один з батьків-засновників Сполучених Штатів і третій президент цієї країни Томас Джефферсон говорив, що неминучі тільки смерть і сплата податків. Проте в Радянському Союзі спробували довести, що американські президенти помилялися.
Прибутковий податок, яким ми звикли бачити його тепер, у Росії намагалися запровадити не один десяток літ, ще до Першої світової війни, але лише в 1916 році відповідний закон нарешті прийняли. Проте Лютнева революція, а потім більшовицький переворот завадили йому стати в Росії основним.
Нова влада за допомогою прибуткового податку намагалася вирішувати не стільки економічні, скільки політичні проблеми: підвищеними податками вона боролася з надприбутками непманів, а потім ремісників-кустарів та інших приватників, котрі вважали за краще працювати у відриві від колективу. Під час Великої Вітчизняної війни шляхом підвищення цих обов’язкових платежів, стягуваних з населення, поповнювали прибуткову частину бюджету, але в подальші роки і партійні вожді, і керівники радянських статистичних органів невпинно повторювали, що податки перестали відігравати суттєву роль у соціалістичній економіці.
Хоча статистика і вважається найгіршим з видів обману, невелика частка істини в цих твердженнях була. Ніякої необхідності встановлювати високі податки з робітників і колгоспників дійсно не існувало. Адже чиновники відбирали в колгоспів стільки, що на виплати за трудодні майже нічого не залишалося. Не набагато кращою була ситуація і на заводах. Якщо додати до податків збори на користь профспілок і незліченних громадських організацій, а головне — регулярні примусові підписки на облігації внутрішніх позик, сума утримань виявлялася вельми відчутною. Особливо з урахуванням невеликого розміру зарплат радянських трудящих.
Тим образливішим для більшості громадян СРСР був радянський дефолт 1957 року, коли партія та уряд через важкі економічні проблеми відмовилися погашати нав’язувані протягом років держоблігації. До всього іншого в країні продовжувало зростати безробіття і спостерігалися інші ознаки поглиблення кризи. Авторитет радянського і партійного керівництва впав настільки, що було потрібно терміново щось робити.
Чергові нічим не підкріплені обіцянки світлого майбутнього навряд чи допомогли б. І швидкий на рішення Микита Хрущов висунув ідею пожертвувати малим заради збереження стабільного становища партії. Податки з населення становили менш ніж 8% державних доходів, і, як вважав перший секретар ЦК КПРС, втрата такої суми не могла пробити в бюджеті великий пролом. Можна перебудувати управління народним господарством, ще трохи натиснути на червоних директорів, і виробництво підніметься на небувалий рівень, а доходи поллються до бюджету повноводною рікою. Про те ж твердили Микиті Сергійовичу віддані економісти і фінансисти.
Тому до чергового, XXI з’їзду КПРС, у 1959 році були підготовлені пропозиції про відміну податків з населення.
«В настоящее время, — казав, виступаючи на з’їзді з доповіддю М.Хрущов, — развитие всего народного хозяйства и культуры Советского Союза осуществляется главным образом за счет накоплений социалистических предприятий. По мере выполнения семилетнего плана размеры этих накоплений будут неуклонно расти и в конечном счете станут единственным источником обеспечения расширенного социалистического воспроизводства и дальнейшего роста жизненного уровня народа. В этих условиях существование налогов с населения не вызывается необходимостью ни с точки зрения их классового значения, как это имело место в прошлом в смысле ограничения доходов капиталистических элементов, ни с точки зрения обеспечения доходов государственного бюджета СССР, тем более что удельный вес налогов с населения уже теперь является незначительным и составляет всего лишь 7,8% доходов бюджета. Все это дает нам возможность отказаться в ближайшие годы от взимания налогов с населения. Разумеется, проведение такого крупного мероприятия потребует всестороннего изучения и надлежащей подготовки, чтобы осуществить его наиболее разумно, с учетом соблюдения интересов населения и государства». (Тут і далі стилістичні особливості цитованих джерел збережені. — Прим. ред.).
Обіцянку дали, народ, як вважали в ЦК, надихнувся. Вивчити питання доручили комісії, яка вже в лютому 1960 року надала М.Хрущову свої пропозиції: «В соответствии с решением президиума ЦК КПСС на обсуждение ЦК компартий и советов министров союзных республик были разосланы предложения об отмене налогов с населения, представленные в ЦК КПСС комиссией тт.Косыгина, Гарбузова, Волкова и Гришина.
В декабре этот проект был обсужден с первыми секретарями ЦК компартий и председателями советов министров союзных республик, которые одобрили предусмотренные в проекте порядок и сроки отмены подоходного налога с рабочих и служащих. Вместе с тем представители большинства союзных республик считали целесообразным одновременно с освобождением рабочих и служащих от уплаты подоходного налога отменить взимание сельскохозяйственного налога. Представители отдельных союзных республик высказались также за полную отмену налога на холостяков, одиноких и малосемейных граждан СССР.
Предложение о полной отмене налога на холостяков, одиноких и малосемейных граждан СССР учтено в представляемом проекте. Что касается отмены сельскохозяйственного налога и источников возмещения, в связи с этим уменьшения доходов государства, то эти вопросы считаем целесообразным рассмотреть одновременно с возможным пересмотром закупочных цен на сельскохозяйственную продукцию.
В государственном бюджете СССР на 1960 год поступления налогов и сборов с населения предусмотрены в сумме 59,2 млрд руб., в том числе подоходного налога с рабочих и служащих — 46,3 млрд руб., налога на холостяков, одиноких и малосемейных граждан — 5,5 млрд руб. и сельскохозяйственного налога — 4,1 млрд руб. В 1965 году по расчетам к контрольным цифрам семилетнего плана поступления налогов и сборов с населения определены в размере 87 млрд руб., в том числе подоходного налога с рабочих и служащих — 70 млрд руб., налога на холостяков, одиноких и малосемейных граждан — около 7 млрд руб. и сельскохозяйственного налога — около 4 млрд руб.
Считаем целесообразным отмену налогов с населения начать с подоходного налога с рабочих и служащих как наиболее массового и значительного по своим размерам налога».
Хитрість проекту полягала в тому, що він передбачав абсолютно відмінні способи скасування податків для різних категорій трудящих. Для низькооплачуваних працівників податок просто відмінявся. А ось для високооплачуваних разом з відміною податків зменшувалась і зарплата.
«Повна відміна вимагатиме відомого часу»
М.Хрущов на сесії Верховної ради СРСР 5 травня 1960 року, як водиться, перевернув усе з ніг на голову і розказав депутатам, як багато виграли трудящі від радянського дефолту. Адже тепер їх більше не примушували підписуватися на державні позики: «Начиная с 1958 года прекращен выпуск государственных займов, размещаемых по подписке среди населения. Поступления по займам в бюджет составляли, как известно, в послевоенный период в среднем около 25 млрд руб. в год. В тот же период были отменены обязательные поставки сельскохозяйственных продуктов с хозяйств колхозников, рабочих и служащих. Все это значительно увеличило доходы населения и способствовало дальнейшему повышению жизненного уровня рабочих, крестьян и интеллигенции. Разве не говорит об этом крупный рост народных сбережений? Только за последние два года вклады населения в сберегательных кассах возросли на 20 млрд руб. и в настоящее время превышают 105 млрд руб., а число вкладчиков составляет свыше 50 млн».
Потім М.Хрущов перейшов власне до зниження податків: «Намечаемые в соответствии с решениями XXI съезда нашей партии мероприятия по отмене налогов с заработной платы будут иметь важное значение для дальнейшего повышения материального благосостояния народа. Эти мероприятия, безусловно, найдут широкую поддержку и горячее одобрение всего советского народа. (Продолжительные аплодисменты.) Трудящиеся нашей страны и все прогрессивное человечество видят в них еще одно яркое доказательство того, что социалистический строй создал все реальные условия и возможности для неуклонного улучшения жизни народа. Разумеется, полная отмена налогов с населения потребует известного времени. Она должна быть осуществлена с учетом возможностей государства. Сумма государственных и местных налогов определена на 1960 год в 59 млрд руб. и при сохранении действующего порядка обложения составила бы в 1965 году 84 млрд руб.».
Перший секретар ЦК КПРС пояснював, що податки відмінятимуться поступово: «Проект предусматривает осуществить отмену налогов с заработной платы по этапам, начать ее уже в этом году и закончить в 1965 году. Причем имеется в виду начать отмену налогов в первую очередь с рабочих и служащих с относительно меньшими заработками, а затем постепенно прекратить взимание налогов со всех рабочих и служащих. Проектом закона предусматривается отмена подоходного налога с рабочих и служащих при тарифных ставках и окладах до 2 тыс. руб. в месяц полностью или частично за счет государства. В результате у 99,4% рабочих и служащих получаемая на руки заработная плата увеличится на всю сумму или часть суммы уплачиваемого ими налога».
Проте збільшення доходів, як розказав М.Хрущов, мали дочекатися не всі: «С рабочих и служащих при тарифных ставках и окладах свыше 2 тыс. руб. в месяц подоходный налог будет отменен с уменьшением этих ставок и окладов на всю сумму исчисляемого с них подоходного налога. Таким образом, у этой группы рабочих и служащих заработная плата, выдаваемая на руки, полностью сохранится. (Оживление в зале.) Это какой признак? По-моему, хороший! (Бурные аплодисменты.)» .
При цьому він запевняв, що не йдеться ні про яку зрівнялівку: «В предложениях, которые вносятся на рассмотрение Верховного совета, предусматривается отмена налогов с населения не по принципу уравниловки, а дифференцированно, исходя из того, чтобы заработная плата возросла прежде всего у низкооплачиваемых рабочих и служащих. Таким образом, будет уменьшен разрыв в заработной плате между рабочими и служащими, имеющими низшие и высшие ставки».
Крім високооплачуваних робітників і службовців, серед потерпілих опинились і сільські жителі: «Сельскохозяйственный налог уплачивается за пользование приусадебными земельными участками, которые служат известным источником дополнительных доходов колхозников, получаемых ими сверх доходов от работы в колхозах. Доходы от приусадебных участков колхозников частично связаны с продажей ими продукции по ценам, складывающимся на рынке. Этот налог непременно следует сохранить, поскольку он играет известную роль в укреплении трудовой дисциплины в колхозах и в регулировании доходов колхозников от личного подсобного хозяйства. Доходы, получаемые колхозниками от работы в колхозах, сельскохозяйственным налогом не облагаются. Колхозы, как и другие социалистические предприятия, участвуют известной долей своих доходов в обеспечении средствами общегосударственных мероприятий. Со временем, по мере увеличения общественного производства, роста хозяйства колхозов, будут все более возрастать их доходы. Увеличатся отчисления средств, выделяемых на воспроизводство, в неделимые фонды и для других потребностей. Это даст возможность все полнее удовлетворять как потребности общественного хозяйства, так и личные потребности всех колхозников в натуральных продуктах и в денежных средствах. Таким образом, будут созданы условия, при которых роль приусадебных участков будет отпадать, они, видимо, потеряют свое значение для колхозников и, следовательно, созреют условия для отмены и сельскохозяйственного налога с личного подсобного хозяйства».
Природно, закон «Про відміну податків із заробітної плати робітників і службовців» 7 травня був прийнятий Верховною радою, а потім і всією країною як керівництво до дії.
«Тисячу разів має рацію Микита Сергійович»
У день виступу М.Хрущова по всій країні почалася кампанія загального схвалення рішень партії та уряду.
«Работницы моей бригады, — писала в «Труд» з «Ростсільмашу» герой соціалістичної праці Дробишева, — слушали сегодня по радио доклад т.Хрущева на сессии Верховного совета СССР. В окна пробивались яркие лучи весеннего солнца, но сильнее солнца согревала наши сердца новая забота Коммунистической партии и родного правительства о дальнейшем повышении жизненного уровня советских людей. Да! Тысячу раз прав Никита Сергеевич, когда он говорит, что только в стране с социалистическим строем, в стране, где развернулось строительство коммунистического общества, стало возможным поставить вопрос об отмене подоходных налогов с рабочих и служащих. Советские люди единодушно поддерживают этот новый государственный акт огромного политического и экономического значения».
Інші трудящі побачили у відміні податків зорю комунізму. Треті — ознаку того, що життя ось-ось стане ще кращим. Отже, пропагандистський ефект, на який розраховував М.Хрущов, був досягнутий, в усякому разі спершу.
У жовтні 1961 року Мінфін жваво рапортував про виконання чергового етапу — скасування податків із зарплат до 60 руб. у місяць (в нових грошах 1961 року). А «Правда» із цього приводу повідомляла: «В беседе с корреспондентом ТАСС заместитель министра финансов СССР Ф.Урюпин сказал:
— Немногим более года прошло со времени утверждения Верховным советом СССР закона «Об отмене налогов с заработной платы рабочих и служащих», предусматривающего до 1 октября 1965 года постепенную отмену, а с 1 октября 1965 года полное прекращение взимания подоходного налога и налога на холостяков, одиноких и малосемейных граждан СССР с заработной платы всех рабочих и служащих.
Отмена налогов в нашей стране — яркое доказательство преимуществ социалистической системы хозяйства перед капиталистической».
Ось тільки далі почалися пробуксовування і рапорти про подальше зниження податків стали з’являтися в газетах дедалі рідше. Проблема полягала в тому, що семирічний план, про який так багато і пристрасно говорив М.Хрущов і на який він так сподівався в справі підйому промисловості, з тріском провалився. Криза тривала, й отримати з інших джерел кошти, які дозволили б компенсувати зменшення надходжень від прибуткового податку, не вдавалося.
Зі скасуванням податків середньо- і високооплачуваних категорій діра в бюджеті з невеликої за нових умов могла перетворитися на катастрофічну. Готуючи проект, М.Хрущов і його співробітники припускали, що на фоні зниження податків удасться кілька років не підвищувати трудящим зарплат і відмовитися від регулярного зниження цін, до якого громадяни звикли зі сталінських часів. Микита Сергійович навіть почав готувати грунт для цього, відповівши в доповіді на сесії Верховної ради на питання, якого йому ніхто не ставив: «Некоторые товарищи сбиваются на то, чтобы толкнуть нас только на путь снижения цен и посредством этого повышать жизненный уровень трудящихся. Мы не упускаем из виду пути снижения цен, но надо видеть, так сказать, неравные условия для трудящихся, если идти только этим путем, то есть путем снижения цен, и не добиваться сближения, подтягивания низших ставок к высшим. Известно, что от снижения цен на товары большую прибавку получают те категории трудящихся, которые имеют более высокие ставки заработной платы».
Проте ситуація складалася настільки погано, що говорити про відміну податків, підйом зарплат і зниження цін стало незручно. М.Хрущову не залишалося нічого іншого, як виступати все з новими і новими обіцянками. Він запевняв, що в недалекому майбутньому скасують плату за комунальні послуги. А ось до питання про відміну податків повертався неохоче. І все більше у зв’язку з майбутнім настанням комунізму й новими можливостями, які внаслідок цього нескінченно розширюватимуться.
«Ці заходи вживатимуться поступово»
Ще менше про відміну стали думати і говорити після того, як Микита Сергійович, за тодішньою приказкою, «у відпустку пірнув прем’єром, а випірнув пенсіонером». Тепер усе можна було б списати на хрущовський волюнтаризм, через який населенню пообіцяли нездійсненне скасування податків. Але дратувати народ, який тільки-но схвалив усунення М.Хрущова, навряд чи було розумно. Тому питання про податки мало забутися саме собою в ході розпочатого в 1965 році експерименту з наданням господарської самостійності підприємствам. Зарплаті та рівню життя належало зрости настільки, що невеликі податки перестали б кого-небудь турбувати.
А доти про відміну податків продовжували говорити в невизначеному часі. У 1966 році на XXIII з’їзді було сказано, що скасування і зниження податків будуть продовжені. А в 1971-му, через два роки після того, як експеримент з господарською самостійністю підприємств був згорнутий, нездійснену відміну податків вирішили замаскувати. Виступаючи з доповіддю на XXIV з’їзді КПРС, Леонід Брежнєв говорив: «Предусматривается дальнейшее увеличение денежных доходов трудящихся, за счет повышения оплаты труда намечается обеспечить три четверти всего прироста реальных доходов населения. За годы пятилетки минимальная заработная плата рабочих и служащих будет повышена до 70 руб. в месяц.
Будут увеличены ставки и оклады среднеоплачиваемых категорий работников, занятых в промышленности, на транспорте и в других отраслях материального производства. Повышаются тарифные ставки механизаторам сельского хозяйства. Предусматривается повышение заработной платы учителей, врачей, медицинского персонала и работников ряда других специальностей. На Урале, Европейском Севере, в Западной Сибири, в Казахстане (кроме юга республики), в ряде районов Дальнего Востока, Восточной Сибири, Средней Азии будут установлены или повышены надбавки к заработной плате трудящихся во многих отраслях. Будут значительно увеличены размеры доплат за работу в ночное время.
Эти меры будут проводиться постепенно, по районам страны и отраслям хозяйства. Они затронут в общей сложности интересы около 90 млн рабочих и служащих. В результате средняя месячная заработная плата рабочих и служащих в эту пятилетку возрастет до 146—149 руб., а оплата труда колхозников — до 98 руб. Имеется в виду также расширить налоговые льготы для некоторых категорий трудящихся».
А щоб нагадування про невідмінені податки було не таким неприємним, Л.Брежнєв запропонував партії і народу компенсацію: «Хотел бы, товарищи, коснуться и еще одного вопроса. В годы индустриализации и послевоенного восстановления хозяйства двигаться вперед, развивать экономику мы могли, только мобилизуя все силы и средства. Трудящиеся нашей страны это хорошо понимали. Они отдавали общему делу не только свой самоотверженный труд, но и свои личные сбережения, активно подписываясь на государственные займы, которые сыграли важную роль в деле ускоренного развития экономики. Массовая подписка на заем была не только весомым вкладом в государственный бюджет, но и яркой демонстрацией патриотизма советских людей, их преданности делу социализма. (Аплодисменты.)
Как известно, с 1958 года мы уже смогли отказаться от выпуска новых государственных займов. Но погашение оставшихся у населения облигаций, а их имеется на сумму около 25800 млн руб., было отсрочено на 20 лет, с тем чтобы производить выплаты по ним ежегодно в период с 1977 по 1996 год равными долями. Взвесив наши сегодняшние возможности, ЦК КПСС и Совет министров СССР сочли возможным досрочно начать погашение облигаций займов и уже в 1974—1975 годах погасить их на 2 млрд руб., а в последующие годы увеличивать размеры погашения. Все облигации, приобретенные населением, предполагается погасить к 1990 году, то есть на шесть лет раньше первоначального срока. Думается, что такое решение правильное и полностью отвечает политике партии и интересам народа. (Продолжительные аплодисменты.).
Дивно, але в 1990 році партії та уряду вдалося виконати одну з обіцянок М.Хрущова і скасувати податки із зарплат до 100 руб. у місяць. Правда, відбулося це через четверть століття після обіцяного і підтвердило правоту Т.Джефферсона: СРСР помер, а ті його колишні громадяни, які ще живі, продовжують платити податки.
Євген ЖИРНОВ,
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!