Сергій ДЕМЧЕНКО: «Наш досвід і професіоналізм забезпечили учасникам економічних правовідносин найефективніший захист»
Господарські суди протягом 2009 року діяли в складних умовах, зумовлених фінансово-економічною і політичною кризою. Однак, попри всі негаразди, судовий захист учасників економічних правовідносин був і залишається одним з найважливіших факторів забезпечення стабільності в межах наших кордонів.
Господарські суди протягом 2009 року діяли в складних умовах, зумовлених фінансово-економічною і політичною кризою. Однак, попри всі негаразди, судовий захист учасників економічних правовідносин був і залишається одним з найважливіших факторів забезпечення стабільності в межах наших кордонів.
Торік розглянуто близько 285 тис. звернень. Характерно, що на користь позивачів присуджено до стягнення близько 41 млрд грн., це практично втричі більше, ніж у 2008 році. Майже півмільярда із цієї суми — кошти, що прямо або опосередковано пов’язані з наповненням дохідної частини державного бюджету та цільових фондів.
Яким був минулий рік і якої оцінки заслуговує робота системи спеціалізованих судів, спеціально для «ЗіБ» розповів голова Вищого господарського суду Сергій ДЕМЧЕНКО.
Темпи навантаження
Найбільшу кількість справ розглянуто протягом минулого року місцевими судами м.Києва (23,2 тис.), Донецької (12,6 тис.), Дніпропетровської (11,6 тис.), Харківської (9,2 тис.) та Запорізької (7,5 тис.) областей. При цьому найвищі темпи зростання кількості розглянутих справ спостерігалися в Києві, Рівненській та Житомирській областях.
Аналіз статистичних звітів свідчить, що відбулися суттєві зміни в структурі розглянутих справ, унаслідок чого збільшилася частка категорій справ, які є складними та водночас важливими для економіки України. Зокрема, суттєве зростання відбулося щодо справ, пов’язаних з лізинговими правовідносинами (в 3,6 раза), орендними (в 1,5), застосуванням законодавства про приватизацію (у 2,1), виконанням державних контрактів (у 2,6), зовнішньоекономічною діяльністю (в 1,2) та застосуванням антимонопольного законодавства (в 1,5 раза).
Внаслідок цих змін збільшилася частка справ з майновими вимогами позивачів (із 54% у 2008 році до 68,2% у 2009-му), а частка справ щодо укладення, зміни, розірвання договорів та визнання їх недійсними — з 7,6 до 9,3%.
Тобто найчисельнішими були справи, в яких ішлося про майнові спори. Їх кількість становила близько 100 тис., що на 9,3% більше, ніж попереднього року. Майже 2/3 з них — справи, пов’язані з порушенням платіжної дисципліни щодо розрахунків за продукцію, товари, послуги. Їх кількість збільшилася в 1,6 раза. Причини цього:
- відсутність обігових коштів;
- пріоритети зарубіжним виробникам і посередникам;
- недолуга політика в зовнішньоекономічних відносинах;
- знищення кадрового потенціалу національного виробника.
При цьому кожна десята така справа стосувалася стягнення заборгованості з оплати спожитих енергоносіїв. За результатами розгляду цих справ торік присуджено до стягнення майже 6,5 млрд грн., що у 2,3 раза більше, ніж у попередньому. Такою є загальна статистика.
У розрізі спорів
Аналіз свідчить, що в 1,3 раза збільшилася кількість справ, пов’язаних з діяльністю гірничо-металургійного комплексу, а суми позовних вимог, заявлених до стягнення, зросли в 1,4 раза. Тобто через фінансово-економічні проблеми підприємства гірничо-металургійного комплексу мають значні труднощі з виконанням своїх договірних зобов’язань.
Аналогічні проблеми, як свідчить судова практика, мають також підприємства агропромислового комплексу, оскільки майже на 30% збільшилася кількість розглянутих справ за їхньою участю. Більше половини позовних вимог у цих справах було пов’язано з неналежним виконанням агропромисловими підприємствами своїх зобов’язань за договорами поставки чи купівлі-продажу. Це свідчить про неналежний рівень організації договірної роботи на цих підприємствах, що, у свою чергу, створює додаткові проблеми й судам. Причиною такого стану є також цілеспрямований, можна сказати, підрив сільського господарства в країні.
Не втрачали актуальності й справи, пов’язані з вирішенням спорів у сфері земельних правовідносин, їх кількість становила близько 2,5 тис. Зверталися до суду з указаними спорами як органи державної влади і місцевого самоврядування, так і суб’єкти господарювання різних форм власності. Більшість таких спорів пов’язана з орендою земельних ділянок.
Ще один характерний штрих. Значно зросла кількість справ щодо виконання договорів кредитування. За рік їх розглянуто 3,5 тис., що в 2,8 раза більше, ніж попереднього. Виникнення цих спорів зумовлено проблемним фінансовим станом позичальників, а тому здебільшого такі справи порушувалися за позовами банків про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Водночас унаслідок кризи в банківській сфері з’явилася нова категорія спорів, де фінустанови виступають як відповідачі, зокрема:
- про спонукання виконати умови договору;
- про виконання зобов’язань щодо перерахування грошових коштів.
Крім цього, збільшилася кількість звернень з питань надання розстрочки чи відстрочки виконання рішень у цій категорії справ. Нонсенс: немає не тільки зайвих коштів, а й обігових, а банки існують…
Ще одна особливість. Торік на 8,7% збільшилася кількість розглянутих справ, пов’язаних з виконанням договорів перевезення. Кожен другий такий спір виник з вини транспортної організації, переважно залізниць. Найбільшу кількість таких справ розглянуто господарськими судами Дніпропетровської та Донецької областей.
Показово, що майже вдвічі зросла кількість справ, пов’язаних із виконанням договорів підряду. У більшості випадків такі спори спричинені порушенням умов угод щодо своєчасного виконання робіт або неоплатою чи несвоєчасною оплатою їх вартості. Присуджено до стягнення 1,1 млрд грн., при цьому рівень задоволення позовних вимог сягнув 63%.
Сталою є нині також тенденція до збільшення кількості справ, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності. Їх кількість торік збільшилася в 1,3 раза. Судами визнано обгрунтованими 62% позовних вимог. Постійне зростання кількості справ цієї категорії свідчить, що суб’єкти підприємницької діяльності все більше усвідомлюють важливість інтелектуальної власності як джерела прибутку та вживають заходів для її захисту.
Протягом зазначеного періоду порушено провадження в 11,5 тис. справ про банкрутство. Із загальної кількості 84,3% розглянуто із затвердженням звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Майже всі справи ініціюються відносно підприємств, що не мають перспектив фінансового оздоровлення. І лише в 9 справах (!) за рік затверджено умови санації. Отже, інститут банкрутства використовується в основному як форма і метод захоплення чужого. Це теж досить показова сучасна тенденція.
Актуальними є справи в спорах щодо захисту корпоративних прав. Їх розглянуто 1,3 тис., задоволено 55,6% позовів. При вирішенні цих спорів виникають труднощі, пов’язані з нечіткістю визначення терміну «корпоративні правовідносини» та розмежуванням компетенції між господарськими, загальними та адміністративними судами. Звичайно ж, проблема штучна. Адже все, що пов’язано з господарюванням, — то господарський спір.
Показово також, що на 37,8% зменшилася кількість розглянутих справ за позовами прокурорів. Тобто останні стали більше уваги приділяти вагомішим спорам в економічному житті держави. За результатами розгляду цих позовів судами присуджено до стягнення 788,6 млн грн., що на 32% більше, ніж у 2008 році, а рівень задоволення позовних вимог — 50%. Це свідчить про серйозні структурні зрушення, які полягають у припиненні гонитви за кількісними показниками. Отже, поліпшується якість підготовки матеріалів.
Понад 2,7 тис. скарг стосувалося дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень (ухвал) господарських судів. Це в 1,2 раза більше порівняно з 2008 роком. Найбільше нарікань — щодо невжиття органами ДВС заходів з виконання судових рішень. Так буде завжди, доки одна зі стадій судового процесу перебуватиме за межами судової системи.
Якість — передусім
Поряд з кількісними показниками пріоритетним напрямом у діяльності господарських судів залишається постійне підвищення якості відправлення правосуддя. Вона оцінюється насамперед за рівнем скасування прийнятих актів.
Переважна більшість — понад 85% — рішень судів першої інстанції не оскаржувалися. У цілому до апеляційних господарських судів у 2009 році надійшло 42,4 тис. скарг та подань. Найбільшу їх кількість розглянуто Київським (6,6 тис.) та Львівським (4,1 тис.) апеляційними господарськими судами. Найкращих показників якості розгляду справ досягнуто судами Донецької, Запорізької, Чернівецької та Закарпатської областей.
Окремо слід відзначити роботу Господарського суду Запорізької області, який протягом останніх років стабільно утримується в першій п’ятірці як за кількістю розглянутих звернень, так і за показниками якості ухвалених актів.
Торік на 4,3% зменшилась кількість оскаржених актів Вищого господарського суду. Це також симптоматично. Верховним Судом у 2009 році змінено та скасовано 1,2% постанов ВГС від загальної кількості прийнятих. У 2008 році цей показник становив 1,4%.
Якість правосуддя нерозривно пов’язана з професійними та моральними якостями судді. Торік до ВГС надійшло 738 звернень і скарг на дії суддів, що на 10,3% менше порівняно з попереднім. Переважна більшість заяв стосувалась оцінки правомірності прийнятих рішень, а тому сприймалася як завуальований тиск, зокрема на голів судів, задля розв’язання спору на користь скаржника.
Проте чимало звернень стосувалося неналежної організації роботи в судах. Люди нарікали на тяганину, позбавлення можливості отримати необхідну інформацію тощо.
Касаційний перегляд засвідчив, що апеляційні суди скасовують чимало правильних по суті рішень, посилаючись на порушення норм процесуального права, що не вплинуло на законність та справедливість рішення суду першої інстанції. Водночас в апеляційній інстанції також не завжди дотримуються положень ст.101 ГПК, згідно з якими під час апеляційного перегляду фактично здійснюється ревізія судового рішення, тобто спір має переглядатися в повному обсязі.
У цілому ж простежується своєрідний парадокс нашого часу: судовий захист учасників економічних правовідносин в умовах кризи був ефективнішим. Це — свідчення досвіду, професіоналізму й досягнутого рівня в господарському судочинстві.
Для забезпечення вищої якості розгляду справ і єдності правозастосування Вищий господарський суд останнім часом приділяє суттєву увагу вивченню проблемних питань та узагальненню судової практики щодо вирішення окремих категорій спорів.
На вістрі недосконалості закону
Об’єктивний стан правосуддя багато в чому залежить від рівня законодавчого забезпечення. І саме недосконала законодавча база спричиняє неоднозначні тлумачення та застосування норм права, підвищує ризики підприємництва і певною мірою сприяє криміналізації економіки. Через недосконалість правового регулювання перед господарськими судами, які перебувають на вістрі відповідних проблем, постають надзвичайно складні питання під час розгляду справ.
Найбільш актуальною в останні роки є проблема вдосконалення господарського процесуального законодавства. Як відомо юридичній громадськості, у Верховній Раді вже тривалий час перебуває на розгляді проект Господарського процесуального кодексу. Водночас неприйнятним є внесений Кабінетом Міністрів проект Кодексу господарського судочинства, оскільки передбачена ним компетенція господарських судів не відповідає галузевій структурі матеріального права, а його положення містять численні недоліки, які невиправдано ускладнюють судовий процес. Цей проект готувався кілька років тому в Міністерстві юстиції на замовлення тих політичних верхоглядів, які не бачать і не розуміють як судової роботи, так і ролі господарських судів у економіці держави.
Вищий господарський суд звернувся до керівництва Верховної Ради та голів парламентських фракцій з проханням оперативно розв’язати ці проблеми. Перший заступник Голови ВР (на той час) Олександр Лавринович у відповідь висловив розуміння нашої позиції та підтвердив необхідність удосконалення господарського процесуального законодавства.
У здійсненні цих заходів слід виходити, зокрема, з наших неодноразово викладених принципових позицій щодо розмежування юрисдикції господарських і адміністративних судів, а також забезпечення швидкого та простого порядку вирішення спірних питань.
Актуальною є також проблема вдосконалення матеріального законодавства, зокрема Господарського кодексу. Доводиться констатувати, що в полеміці про доцільність існування ГК настрої щодо його скасування знайшли в минулі роки підтримку на урядовому рівні. Про це свідчить не лише урядовий проект (№3060), а й розроблений тодішнім Кабміном порядок денний асоціації «Україна — ЄС», яким передбачається запровадження європейських стандартів лише в цивільному, кримінальному та адміністративному судочинстві. Про господарське матеріальне і процесуальне законодавство навіть не згадується. Наші звернення до Уряду з цього питання залишені без уваги…
Тому від розмов про необхідність захисту ГК час переходити до конкретних дій, якими має бути фахова законопроектна робота щодо узгодження приписів Цивільного та Господарського кодексів. Необхідність її проведення відчувається дедалі сильніше, однак за надуманими теоретичними суперечками було лише втрачено дорогоцінний час, який можна було спрямувати на розв’язання реальних проблем.
На жаль, як уважають експерти-судді, якісних законопроектів із цих питань найближчим часом годі й чекати. Тож варто використати напрацювання науковців відділення економіки Національної академії наук України, які ще у 2006 році розробили Концепцію модернізації господарського законодавства на базі Господарського кодексу, яка й передбачає вдосконалення та збільшення кількості норм цього уложення шляхом інкорпорації в нього положень законів, що регулюють відносини у сфері господарювання. ВГС не може залишитись осторонь цієї роботи, оскільки має належний інтелектуальний потенціал. До того ж господарські суди накопичили достатньо інформації щодо проблем законодавства, оскільки тільки крізь призму практики можливо в кінцевому підсумку оцінити ефективність тієї чи іншої норми законодавства.
Про це варто постійно пам’ятати.
Фінансування — поза логікою
Слід однозначно й публічно визнати, що фінансування ВГС, як і інших судів, у 2009 році було просто критичним, майже катастрофічним. Навіть мізерні видатки надходили нерівномірно та нестабільно, що призводило до дезорганізації роботи, зокрема в питаннях:
- своєчасного відправлення поштової кореспонденції;
- забезпечення матеріалами й обладнанням;
- надання необхідних послуг із забезпечення діяльності суду.
Ми були змушені запровадити заходи жорсткої економії, обмеживши використання енергоносіїв, відмовившись від міжміських телефонних зв’язків та отримання необхідних послуг, зокрема ремонту приміщення, технічного обслуговування обладнання й оргтехніки.
Незважаючи на всі ці заходи, ВГС має станом на 1.01.2010 кредиторську заборгованість у сумі майже 370 тис. грн. З початку 2010 року ситуація ще більше загострилася.
Фінансування судів першої та другої інстанцій — узагалі поза здоровим глуздом.
Доводиться констатувати, що безпосередньо на незадовільний стан фінансування судів упливає недосконала законодавчо встановлена процедура планування бюджетних асигнувань. Адже бюджетні запити судової влади жодного разу не були враховані в державному бюджеті в повному обсязі! Тільки на 50 чи 40%, а у 2009-му — взагалі на 22%…
Це насамперед пов’язано з тим, що Кабмін має монопольне право щодо розробки проектів законів про держбюджет. Користуючись цим правом, Уряд останні роки на власний розсуд визначав обсяги фінансування третьої гілки влади — без урахування поданих нею пропозицій. Водночас органи судової влади позбавлені можливості відстоювати свої бюджетні запити при розгляді проекту бюджету в парламенті. Не передбачає чинне законодавство також і механізмів неухильного виконання Державним казначейством приписів ч.2 ст.121 закону «Про судоустрій України» щодо перерахування судам бюджетних асигнувань до 10-го числа кожного місяця.
Тому відповідно до п.4 постанови пленуму ВГС від 30.07.2009 до Конституційного Суду було внесено подання про офіційне тлумачення положень ч.1 ст.130 Основного Закону. Рішенням від 11.03.2010 КС задекларовано, що «видатки на утримання всіх судів мають визначатися в держбюджеті окремо і бути не нижче рівня, що забезпечує незалежне здійснення правосуддя» (див. №13 «ЗіБ». — Прим. ред.).
Будемо вважати, що надія на поліпшення фінансування вітчизняного правосуддя з’явилася. Однак чи можна полегшено зітхнути — покаже час. Адже криза не закінчилася.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!