Парламент поставив себе «на лічильник»

Чим більше підстав для розпуску ВР, тим менша ймовірність дострокових виборів

Зі всіх неприємностей відбудеться саме та, проблем через яку більше. Це — за законами Мерфі. За законом української політики, якщо вже неприємності почалися, то однією справа не обмежиться. 2 березня спікер Володимир Литвин нарешті «поховав» коаліцію, яка й без того 2 роки перебувала в комі. Наступного дня парламент залишив без роботи Юлію Тимошенко і весь її Кабмін.

Зі всіх неприємностей відбудеться саме та, проблем через яку більше. Це — за законами Мерфі. За законом української політики, якщо вже неприємності почалися, то однією справа не обмежиться. 2 березня спікер Володимир Литвин нарешті «поховав» коаліцію, яка й без того 2 роки перебувала в комі. Наступного дня парламент залишив без роботи Юлію Тимошенко і весь її Кабмін. А вже 4 березня був закладений фундамент, хай і конституційно не міцний, для створення «прорегіональної» більшості.

Пан або пропав

Крок за кроком Віктор Янукович зміцнюється у владі і, хоч як це парадоксально, завойовує симпатії української преси та зарубіжних політиків. Перш за все — завдяки рішучості в найкоротші строки стабілізувати ситуацію в країні та налагодити роботу державної машини, розхитаної п’ятирічним протистоянням усіх і вся. Вітчизняні та зарубіжні аналітики сходяться на думці, що вже за кілька тижнів у парламенті з’явиться нова більшість, яка й назве ім’я нового Прем’єра. Точніше — людину, яка стане сполучною ланкою між «двома Українами».

Сам процес оформлення в одну картину парламентського «різноквіття» вимагатиме чималих зусиль і лавірування між розрізненими партійними ­угрупованнями. Але три знакові події минулого тижня полегшують вибір курсу, оскільки звужують фарватер для міжфракційних течій.

Першим і головним орієнтиром для чотирьох із п’яти фракцій стало 1 квітня. Як і 3 роки тому, коли Віктор Ющенко видав перший із серії указів про розпуск ВР, саме цього дня парламентарям буде не до сміху, якщо впертість деяких нардепів з «НУНС» завадить підписанню коаліційної угоди. Які посади обіцятимуть, під­штовхуючи «помаранчевих» до об’єднання, — це окрема розмова.

Тим більше що В.Янукович зумів заручитися вагомим аргументом для ведення успішних переговорів з проєвропейськи налаштованою частиною «НУНС» — його добре прийняли в Брюсселі. Тепер втратили сенс докори й похмурі прогнози з боку фракції БЮТ та її лідера, що, мовляв, у плани четвертого Президента не входить євроінтеграція. А отже, відчинені двері для приєднання неярих противників з «помаранчевої» фракції до нової коаліції. Принаймні в них буде чим пояснити своїм виборцям такий альянс, ­утворений для прискорення реалізації програмних обі­цянок про євроінтеграцію.

Та й інстинкт самозбереження в політиці — вагомий стимул. Адже перед багатьма нинішніми володарями депутатських мандатів двері ВР наступного скликання можуть так і не відчинитися.

Поправка для страховки

Для підстраховування (щоб уникнути можливих неприємностей) парламент 4 березня проголосував за зміну одного речення в новому Регламенті ВР. Якщо ця поправка стане законодавчою нормою, то коаліція формуватиметься не тільки з наявних фракцій, а й з окремих депутатів. Якби лише в результаті набралося 226 необхідних голосів. Це ще один натяк «НУНС»: за бажання зможуть обій­тись і без їхніх 37 підписів під угодою, а отже, залишити протеже «помаранчевих» без міністерських і комітетських портфелів.

Не виключено, що даний законопроект — лише блеф: рано чи пізно Конституційний Суд визнає таке нововведення не відповідним букві Основного Закону. Тим більше що у своєму рішенні від 17.09.2008 №16-рп/2008 він уже самостійно відредагував норму ч.6 ст.83 Конституції, змі­нивши займенник «яку» (в тексті статті) на «яких» (у резолютивній частині рішення). Згідно з тлумаченням, даним Судом, коаліція стала об’єднанням «депутатських фракцій, кількість народних депутатів у яких складає більшість від конституційного складу ВР».

А ось автори відповідної поправки відштовхуються від буквального прочитання положення Основного Закону, що допускає (за бажання) різночитання. Адже безпосередньо в ньому обумовлюється необхідність наявності 226 і більше депутатів тільки в коаліції, а не сумарно у фракціях, які до неї входять.

Часе, назад!

Навряд чи в ПР розраховують, що за півтора року судді КС переглянуть свою правову позицію. Розрахунок — саме на виграш часу. Як би оперативно не виніс рішення Суд, до моменту його оголошення вже за­працює новий Кабмін і, швидше за все, буде прийнятий бюджет-2010, проведені ротації по всій вертикалі виконавчої влади, включаючи місцеві органи. Вердикт КС не зможе повернути час назад і повернути колишніх чиновників на місця у владі, а судові тяжби щодо персоналій можуть тривати до чергових парламентських виборів.

Якими б не були плани «регіоналів» і як би не дратував когось зворотний відлік 30 і 60 днів, запущений парламентом 2 і 3 березня, саме Президентові вирішувати, чи є необхідність «перезавантажити» ВР і коли саме скористатися своїм правом. Тепер для В.Януковича важливо, не втрачаючи темпу, отримати новий Кабмін, і не за 2 передбачених Конституцією місяці, а хоча б за 2 тижні, щоб до кінця березня вже мати проект нового бюджету і як нагороду — черговий транш від МВФ.

Зрозуміло, можна чекати активної протидії з боку відправленого у відставку Уряду, якщо колишні міністри відмовляться віддавати ключі від своїх кабінетів «нелегітимним» спадкоємцям. Так само як і демаршів з блокуванням трибуни і президії при розгляді цього питання, а також апеляції до міжнародних інституцій, чим уже погрожують «біло-червоні». Ось тільки, щоб забезпечити неминучість перевиборів, як це було у 2007 році — шляхом складання з себе повноважень, — у вічних опозиціонерів не вистачить «багнетів». Як показало голосування за відставку Кабміну, 7 зі 155 бютівців швидше залишаться без фракції в парламенті, ніж кинуть свій мандат у топку перевиборів.

Ситуація в «НУНС» ще критичніша: як тільки примкнулі до «біло-червоних» нардепи здадуть мандати, їхні місця охоче займуть інші, а провести з’їзд блоку, який би «обнулив» список «черговиків», — завдання архіскладне.

Тому більшість політологів і сходяться на думці, що ймовірність створення нової коаліції після вказаних подій багатократно зросла. І її народження буде черговою неприємністю для лідера БЮТ. А враховуючи, що Генпрокуратура має намір провести ревізію витрачання бюджетних коштів, — схоже, не останньою.

Якщо, звичайно, закон Мерфі не вибере собі «жертву» з протилежного табору.

Роман ЧИМНИЙ