Верховенство права заганяло кандидатів у глухий кут
Понеділок, 28 вересня, виявився по-справжньому важким днем для багатьох кандидатів на посади суддів адміністративної юстиції. У приміщенні Вищого адміністративного суду їм довелося складати кваліфікаційний іспит. Декому — не вперше. Протягом майже 8 годин члени кваліфкомісії вирішували, бути чи не бути суддею тому або іншому претенденту.
Понеділок, 28 вересня, виявився по-справжньому важким днем для багатьох кандидатів на посади суддів адміністративної юстиції. У приміщенні Вищого адміністративного суду їм довелося складати кваліфікаційний іспит. Декому — не вперше. Протягом майже 8 годин члени кваліфкомісії вирішували, бути чи не бути суддею тому або іншому претенденту.
Екзаменаційні будні
Зробити це часом виявлялося досить нелегко. Адже за умови, коли потрібно проекзаменувати понад 60 кандидатів, адекватно оцінити їхні знання за короткий час — майже нереальне завдання. Тим більше що майже всі кандидати дуже хвилювалися, хоча й мали за плечима чималий досвід роботи.
Однак екзамен — це завжди випробування: і для розуму, і для нервів. І в будь-якому віці перевірка власних знань не може залишати людей байдужими. Члени кваліфкомісії намагалися враховувати цей фактор. Часом підбадьорювали кандидатів, часом спрямовували відповідь у правильне русло. Тому можна сказати, що загалом у залі засідань панувала досить позитивна атмосфера, що значно полегшувало перебіг екзамену.
Власне іспит проходив за традиційною схемою: представлення кандидата, зачитуваня його біографії, назви теми реферату та оцінки за нього. Далі йшли запитання щодо почутого. Найчастіше вони стосувалися того, чому суддя, який довгий час працював і жив у одному місті, раптом вирішував перебратися в інше. Або чому людина, яка до цього не була суддею, захотіла змінити фах. Також членів кваліфкомісії цікавили причини тривалих перерв у роботі суддів та деякі інші деталі.
Щойно «біографічні» питання вичерпувалися, починався сам іспит. Ця частина потребувала набагато більше зусиль і часу від усіх учасників процесу. Запитання могли бути як досить простими, так і такими, що вимагали неабияких знань у галузі адміністративного судочинства.
Найчастіше запитували: що таке розумний строк розгляду справи, обов’язковість судових рішень, публічна служба? А також про те, які є види підсудності, які постанови підлягають негайному виконанню, в яких випадках позовна заява залишається без руху, а в яких — без розгляду, в яких випадках суд відмовляє у відкритті провадження, які є принципи адміністративного судочинства.
Прикро, але виявилося, що загнати кандидатів у глухий кут могли і питання «шкільного» рівня. Наприклад, що таке верховенство права. Іноді навіть доводилося долати в собі бажання підказати правильну відповідь. Адже після кількагодинного екзаменування навіть кореспондентка «ЗіБ» могла б уже дати відповідь на більшість запитань, які лунали в залі.
Найбільш несподіване питання, яке довелося почути, стосувалося того, як потрібно долати корупцію. Проте кандидат, якому воно адресувалося, на жаль, конкретних міркувань із цього приводу не висловив. А члени кваліфкомісії, на обличчях яких читалося: вони щось точно знають про це, своїми міркуваннями не поділилися.
Всього протягом дня успішно скласти іспит вдалося більш ніж 40 суддям. До того ж рішення про це зазвичай приймалося членами кваліфкомісії одноголосно відкритим голосуванням. Тільки щодо кандидатів, які вели себе під час іспиту занадто невпевнено і дали мало правильних відповідей, голосували за зачиненими дверима. Однак про призначення на посади суддів у той день не йшлося. Це питання члени кваліфкомісії відклали на 5—6 жовтня.
Контроль за якістю
Крім кваліфікаційного екзамену, в порядку денному значилися й інші питання. Зокрема, почали свою роботу члени комісії з присвоєння кваліфікаційних класів. Усього було розглянуто 30 кандидатур і щодо кожної з них ухвалено позитивне рішення. Також слухалося питання про надання рекомендації для призначення на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду в межах п’ятирічного строку повноважень Олені Білоконь.
Наприкінці дня розглядалися найбільш складні пункти: відкриття дисциплінарного провадження і притягнення до дисциплінарної відповідальності 2 суддів. У першому випадку йшлося про суддю Одеського окружного адміністративного суду Ігоря Завальнюка. Він звинувачувався в тому, що, перебуваючи на посаді судді в Херсоні, «грубо порушив чинне законодавство», пов’язане з правом виключної підсудності. На мантієносця надійшла скарга щодо неналежного розгляду спору, пов’язаного з купівлею-продажем приміщення в м.Херсоні. Суддя начебто не з’ясував, чи наявні правовстановчі документи.
І.Завальнюк відкидав більшість звинувачень, хоча й не заперечував, що розглянув справу, яка не належала до його компетенції. Однак, мовляв, це сталося випадково, і з його боку не було жодного злого чи корисливого умислу.
Члени кваліфкомісії все ж вирішили досконально вивчити справу, провівши відповідну перевірку. Таким чином, прийняття рішення про відкриття дисциплінарного провадження вони відклали до оголошення результатів перевірки.
А от щодо Миколи Кишинського — діяча Окружного адміністративного суду м.Києва — рішення було прийняте після короткої наради. Оскільки його справа розглядалася раніше, члени кваліфкомісії після ознайомлення з результатами перевірки одноголосно вирішили не притягувати суддю до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, 28 вересня стало вирішальним для багатьох служителів Феміди. Комусь посміхнулася фортуна, і він підвищив свій кваліфікаційний клас, склав іспит чи уникнув дисциплінарної відповідальності. А комусь, навпаки, довелося вийти зі стін ВАС розчарованим. Хоча загалом таких суддів виявилося небагато. Було помітно, що більшість непогано орієнтується у сфері адміністративного судочинства і відповідає вимогам, які висуваються до професійного судді.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!