Руїни Аквіли не надихнули лідерів «великої вісімки» на глобальні рішення
Від липневого саміту «великої вісімки» не чекали сенсаційних звершень: кінця кризі не видно, тому глобальні питання швидко не вирішити... Так і вийшло: якими б «принциповими» не були прийняті декларації, від півзаходів далеко вони не втекли.
Від липневого саміту «великої вісімки» не чекали сенсаційних звершень: кінця кризі не видно, тому глобальні питання швидко не вирішити... Так і вийшло: якими б «принциповими» не були прийняті декларації, від півзаходів далеко вони не втекли.
Кожний сам за себе…
Навіть якби зустріч лідерів восьми провідних країн світу виявилася зовсім безрезультатною (втім, чекати подібного не доводилося, підсумкові угоди, хоча б рамкові, — обов’язковий елемент саміту), вона запам’яталася б завдяки умовам, в яких проходила. Прем’єр-міністр головуючої нині у «вісімці» Італії Сильвіо Берлусконі прийняв оригінальне рішення: провести міжнародну зустріч на території зруйнованої землетрусом Аквіли, аби морально підтримати жителів цього міста.
Найгіршого (чого побоювалися служби безпеки) — нової порції сильних поштовхів, що могло б потягти за собою евакуацію провідних політиків планети, — не сталося. Найкращого — сплеску натхнення в лідерів «великої вісімки» на звершення — теж.
Основні питання, які передбачалося розглянути під час зустрічі, відповідали моменту: обговорення успіхів у боротьбі з економічною кризою, вирішення проблем, зумовлених кліматичними змінами, скорочення ядерних озброєнь, а також допомога Африці. Щодо кожного з них лідери восьми (а з другого дня саміту — і більше) країн обмінялися думками, але далеко не з усіх дійшли консенсусу (найяскравішим «неконсенсусом» стала напруженість у відносинах Росії та Японії, яка виникла на грунті спорів про територіальну приналежність Курильських островів, але це питання обговорювалося неофіційно). З другого боку, оскільки все наболіле не «повисло в повітрі», а було перенесене «на потім», учасники засідань свою працю оцінювали зі звичним дипломатичним оптимізмом.
Ключовий момент, який цікавить широкі кола світової громадськості, мабуть, найбільше, — думка «вісімки» з приводу світової фінансово-економічної кризи. Проте після вражаючого за своїм масштабом комюніке квітневої зустрічі «двадцятки» в Лондоні (нагадаємо: лідери 20 провідних держав вирішили до кінця 2010 року виділити $5 трлн на подолання економічних проблем) глобальних рішень від «великої вісімки» чекати не доводилося. Одним із завдань липневого саміту було оцінити ситуацію та визначитися з деякими стратегічними напрямами. Що й було зроблено.
Учасники зустрічі відзначили, що, «попри деякі ознаки стабілізації», кризу рано списувати з рахунків. «Економічна ситуація залишається невизначеною, зберігаються суттєві ризики для економічної та фінансової стабільності», — йдеться в спільному комюніке. При цьому на саміті не було вироблено спільної стратегії подальшої боротьби. Глави держав дійшли висновку, що економіка кожної окремо взятої країни до свого докризового рівня йтиме власним шляхом, а вибір пакета стабілізаційних заходів залишається на розсуд національного уряду.
За тим самим принципом додаткові зобов’язання щодо надання допомоги найбільш потерпілим країнам члени «вісімки» братимуть на себе не спільно, а в двосторонньому порядку. А «велика двадцятка» знову займеться загальними напрямами — наступне «рандеву» в такому ж форматі планується провести 24—25 вересня в американському Піттсбургу.
Крім загальнокризової картини, лідери восьми країн обговорили низку міжнародних економічних проблем, але в більшості випадків цей обмін думками не мав директивного характеру. Найконкретніші обриси отримало загальне бажання уникнути девальвації валют своїх держав (саме таким шляхом деякі країни підвищують конкурентоспроможність національної продукції), щоб не розхитувати баланс міжнародної валютної системи. При цьому близька Росії та Китаю тема розширення переліку резервних валют, зважаючи на нестабільність американського долара, на саміті практично не обговорювалась, і в підсумковий документ потрапила тільки теза про «наявні дисбаланси».
Ще одним пунктом, опрацювання якого проходило за принципом «а поговорити?», стало питання про «справедливі» ціни на нафту, котре останнім часом вельми турбує експортерів чорного золота. Політики дружно дійшли висновку, що найбільш адекватна вартість барелі — $70—80 (нині — близько $60), але дієвого впливу на ринки це «відкриття» поки не матиме.
Водночас лідери країн на прохання СОТ урочисто домовилися поборотися з протекціонізмом. Занепокоєння викликане активним дотриманням гасла «купуй національне» і вжиттям відповідних заходів, хоча великих проблем на цьому фронті поки не вбачається. Відкритість національних ринків для торгівлі та інвестицій, на думку учасників зустрічі, буде суттєвим внеском у справу подолання наслідків кризи.
Парад консенсусів і компромісів
Крім обговорень кризи, що торкнулася всіх країн, лідери восьми провідних держав світу під час спілкування потурбувались і про вирішення вічних питань. Серед них — зміна клімату і «погода» на ринку ядерних озброєнь.
Мабуть, головним досягненням липневого саміту вважається укладена в перший день його роботи (тобто у форматі «великої вісімки») так звана кліматична угода, на основі якої передбачається розробити документ, що регламентуватиме кліматичні правила після 2012 року, коли закінчується дія Кіотського протоколу. Лідери восьми держав зійшлися на тому, що до 2050 року викиди вуглекислого газу мають скоротитися на 50% порівняно з рівнем 1990 року, а середня температура — змінитися не більше ніж на 2оС. Саме це рішення Барак Обама назвав «історичним консенсусом».
Хоча повної єдності думок із цього питання також не спостерігається. Країни з найбільш розвинутою економікою на чолі зі США (а Б.Обама, на відміну від Джорджа Буша, декларує готовність посилити боротьбу з глобальним потеплінням) готуються до вказаного строку зменшити викиди на 80%. Але, як відомо, країни, що розвиваються, не поспішають брати на себе подібні зобов’язання. Причому досить прохолодно рішення «вісімки» сприйняли не тільки Індія та Китай, а й Росія.
Борців за екологію така політика подвійних стандартів не обнадіює. Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун прийняте на саміті рішення назвав недостатнім: декларуючи стратегічну мету, воно не має конкретики. Правда, автори угоди запевняють, що конкретика — це питання часу і запланованої на грудень зустрічі в столиці Данії, де передбачається обговорити майбутній глобальний документ. Таким чином, якщо предметну боротьбу з економічною кризою «велика вісімка» відклала «до Піттсбурга», то перспективи поліпшення клімату — «до Копенгагена».
До тієї ж категорії «заділів на майбутнє» можна віднести і підсумки обговорення «ядерно-політичних тем». Актуальність цього питання безпосередньо пов’язана як з «прецедентами» Ірану та Північної Кореї, так і з настирною мрією нового американського президента зробити світ безпечнішим. Підтримуючи це прагнення, лідери «вісімки» закликали «ухильників» приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, засудили поведінку КНДР і з розумінням поставилися до наміру Б.Обами ратифікувати договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань. Але, як і в інших випадках, глобальні рішення було відкладено «на потім». Цього разу в ролі «потім» виступає саміт з ядерної безпеки, який повинен відбутися у Вашингтоні в березні 2010 року.
Практика півзаходів і відкладання вирішення складних питань до кращих часів стала головною рисою липневої зустрічі, причому це стосується навіть політичної декларації. Цікавим моментом останньої став непростий шлях формування загальної позиції «вісімки» щодо Ірану. Більшість країн, які надихнула підтримка США, схилялася до рішучої заяви про контрзаходи. Але на шляху загального схвалення стала позиція Росії, яка схильна вважати те, що відбувається в Ірані, його внутрішніми справами. Підсумком обговорень стало «дипломатичне рішення»: Ірану знову дали час на роздуми — на цей раз до вересня поточного року. А в крайньому випадку «щось вирішувати» не півзаходами (наприклад посилювати санкції) «вісімка» домовилася вже пізніше.
Судячи з реакції учасників зустрічі в Аквілі, всі завдання були виконані. Крім згадуваних вище пунктів порядку денного, було прийнято ряд резолюцій, які стосуються загальної боротьби з тероризмом, продовольчої програми на допомогу бідним країнам, масштаби котрої оцінюються в $15 млрд. Також було підтверджено прагнення збільшити розмір допомоги Африці до $25 млрд, а Ізраїль і Палестину закликали до примирення.
«Половинчатість» більшості декларацій про наміри можна пояснити вже неодноразово згадуваним прагненням обговорити складні питання пізніше і в іншому форматі. Саме те, що значущі рішення відкладаються «на пізніше» (а також активна участь в аквільських заходах інших країн), змушує навіть учасників саміту говорити про «початок кінця «великої вісімки». Визнаючи політичну актуальність подібного формату, представники деяких країн-учасниць відзначали, що глобальні питання економічного характеру слід вирішувати спільно з країнами, які розвиваються, — якщо не у форматі «двадцятки», то хоча б з участю 13—14 країн (з урахуванням Китаю, Індії, Бразилії, Південної Кореї, ПАР і деяких інших).
Звичайно, радикалізм бразильського президента Лули да Сілви, що «велика вісімка» більше не має причин для існування, за винятком обговорення тем, які не складають загальної економічної картини», знаходить розуміння в небагатьох, але перебіг саміту яскраво продемонстрував: імовірно, клуб провідних країн дійсно стоїть на порозі розширення. Інакше з часом його долею стануть виключно півзаходи.
Ксенія СОКУЛЬСЬКА,
«Подробиці»
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!