У законотворців і мантієносців досі не має згоди у виборі нового маршруту для правосуддя
Процес реформування судової гілки влади, який розпочався 12 років тому, має завершитися. Принаймні в цьому переконував журналістів голова Комітету ВР з питань правосуддя Сергій Ківалов перед початком парламентських слухань щодо стану здійснення правосуддя.
Процес реформування судової гілки влади, який розпочався 12 років тому, має завершитися. Принаймні в цьому переконував журналістів голова Комітету ВР з питань правосуддя Сергій Ківалов перед початком парламентських слухань щодо стану здійснення правосуддя. За його словами, передусім потрібно якнайшвидше ухвалити законопроект «Про судоустрій України».
Втім, не всі мантієносці поділяли ентузіазм очільника комітету. Зокрема, Голова Верховного Суду Василь Онопенко заявив, що запропоновані в проекті зміни можна розцінити як чергову спробу взяти суди під контроль. На переконання керівника ВС, пропозицій його колег, дійсно актуальних і важливих для правосуддя, не враховують ті, хто реально впливає на реалізацію судової реформи.
Година пік
У своєму виступі С.Ківалов зазначив, що згідно з Конституцією строк здійснення реформи закінчився у 2001 році, проте цей процес триває й досі. На його переконання, мала судова реформа 2002 року зупинилася на півдорозі: тоді було створено Вищий адміністративний суд. Як зауважувалось, згідно з проектом закону «Про судоустрій України» необхідно побудувати судову систему на основі принципу спеціалізації, створивши вищі обителі Феміди для усіх 4 типів судочинства.
Як повідомлялось, законопроекти «Про судоустрій України» і «Про статус суддів» були внесені Президентом ще в грудні 2006-го. А в квітні наступного року парламент за рекомендацією Венеціанської комісії Ради Європи, що, за словами С.Ківалова, є «найбільш авторитетною організацією, до якої дослухаються всі держави», об’єднав їх в єдиний законопроект. У висновку комісії вказується, що фундаментальні положення цих законодавчих ініціатив відповідають європейським стандартам, водночас організація рекомендує здійснювати судову реформу в Україні на підставі запропонованих змін.
Очільник комітету поінформував, що під час підготовки проекту до другого читання народні депутати внесли 809 поправок. Утім, на думку парламентаря, не всім політичним силам вигідно ухвалювати ці зміни.
Листоноші в мантіях
У свою чергу В.Онопенко зауважив, що ніхто не врахував позицію суддів під час підготовки та ухвалення сумнозвісних документів. На його переконання, багато з тих, від кого реально залежить здійснення судової реформи, розглядають її як засіб для посилення свого впливу на суди. «Спекулюючи на наявних у правосудді проблемах під гаслом проведення судової реформи, вони лобіюють зміни, що вигідні їм особисто, і водночас усіляко протидіють змінам, які є нагальними для держави і суспільства», — підкреслив керманич найвищої судової інстанції.
Однією з основних причин незадовільного стану вітчизняного судочинства доповідач назвав його «традиційно хронічне», а в цьому році й «критичне» недофінансування. Як повідомлялося, з держбюджету для судової влади у 2009 році виділено менше ніж 2 млрд грн., що становить лише 22% від реальних потреб. На переконання В.Онопенка, через катастрофічний брак коштів процес здійснення правосуддя може зупинитися.
Ключовим фактором, який зумовлює нинішній стан судівництва, Голова ВС назвав недосконалу систему судоустрою. «Вітчизняна судова влада роз’єднана як організаційно, так і процесуально», — переконаний він.
Також Василь Васильович зазначив, що йому як очільнику ВС сьогодні приписують необмежений вплив на формування суддівського корпусу, однак він насправді виконує в цьому механізмі лише функції листоноші. «Виходить парадокс: претензії до якості суддівського корпусу пред’являються до того, хто бере в цьому лише технічну участь. А головне, що ці претензії найчастіше висувають ті, хто сам формує суддівський корпус і має дбати про чистоту його лав», — констатував він. Водночас керманич ВС нагадав: він нещодавно звернувся до Віктора Ющенка з приводу того, що в Секретаріаті Президента накопичилося понад 250 подань Вищої ради юстиції стосовно призначення служителів Феміди, а відповідні укази не видаються більш ніж 4 місяці. За його словами, він «розраховував на адекватну реакцію глави держави», натомість 16 березня своїм указом гарант змінив процедуру проходження матеріалів щодо призначення суддів на посаду вперше, повністю виключивши з неї участь Голови ВС.
На круги свої
У свою чергу «ЗіБ» вирішив поцікавитися в очільниці ВРЮ Лідії Ізовітової, як вона ставиться до зазначених змін. За її словами, указ Президента є своєчасним і правильним, оскільки Положення щодо порядку розгляду питань та підготовки матеріалів щодо призначення на посаду професійного судді вперше було прийнято давно. І в ньому, на переконання Л.Ізовітової, не було передбачено участі Голови ВС та керманичів вищих спеціалізованих судів у поданні матеріалів до ВРЮ — це була функція Державної судової адміністрації. У 2006 році до цього положення указом Президента було внесено зміни й очільникам вищих судових інстанції надано додаткові повноваження, які, на думку Лідії Павлівни, не передбаченні законом «Про судоустрій України». «Згідно із цим законом Голова ВС і керманичі вищих спеціалізованих установ уносять свої подання щодо призначення суддів безстроково в парламент, — підкреслила вона. — А у 2006 році їх фактично зробили поштарями, які відправляють документи у ВРЮ: вони не перевіряли цих документів, не вирішували питань стосовно придатності кандидатів, вони просто пересилали папери». Отже, за словами очільниці конституційного органу, те, що попередній указ гаранта у відповідний частині був скасований, є правомірним. На її переконання, це має скоротити шлях претендента на мантію до посади.
***
Судячи з виступів представників різних гілок влади, можна зробити висновок, що погляди на судову реформу в законодавців і мантієносців абсолютно полярні. Солідарні С.Ківалов і В.Онопенко лише в одному: зміни вітчизняній Феміді потрібні! Цікаво, стане законопроект «Про судоустрій України» (в разі схвалення його парламентом) панацеєю від багатьох «хвороб» судочинства чи, навпаки, збудником нової «інфекції»? Час покаже.
Ольга КИРИЄНКО,
Олена ВЕЛИКОДНА
Детальніше про плюралізм думок під час слухань ми розповімо в наступному числі.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!