Анатолій ШАПОВАЛОВ: «Замість допомоги у вирішенні нагальних проблем Прем’єр своїми деструктивними заявами, навпаки, істотно ускладнює ситуацію»
Після того як головуючий закрив позачергове засідання — останнє в ІІІ сесії — чимало журналістів переймалося запитанням: а навіщо, власне, нардепи збиралися під куполом поза графіком, якщо жодних практичних рішень так і не ухвалили?
Після того як головуючий закрив позачергове засідання — останнє в ІІІ сесії — чимало журналістів переймалося запитанням: а навіщо, власне, нардепи збиралися під куполом поза графіком, якщо жодних практичних рішень так і не ухвалили? Перекладання відповідальності за кризові явища у фінансовій сфері на Президента та прийняття третьої постанови щодо відставки керівництва Національного банку — увесь підсумок «нагального зібрання».
Голова НБУ Володимир Стельмах свою відпустку не перервав, і замість нього звітував його перший заступник Анатолій Шаповалов, намагаючись пояснити, що звинувачення Уряду — не більше ніж пошук «ворога народу» та відповідального за кризовий стан економіки країни. Проте слухали його одиниці, оскільки більшість переймалася ознайомленням із пресою та спілкуванням з колегами. Чого ж не почули і, напевне, не хотіли почути депутати? Про це ви можете дізнатись, ознайомившись із текстом виступу високопосадовця.
Хвилі негативу
Останні кілька місяців Національний банк працює у вкрай складних умовах: економіка України нині знаходиться в стані кризи, і це не може не відобразитися на грошово-кредитній сфері, яка є частиною економіки, та опосередкований рух товарів і послуг у ній.
Утім, не менше, ніж криза, на діяльність Національного банку чинять вплив суб’єктивні чинники. Весь цей час Нацбанк знаходиться під пресом цинічних, образливих та безпідставних звинувачень, які лунають у тому числі з вуст Прем’єр-міністра. Було б півбіди, якби ці потоки бруду лише псували нервові клітини керівництва та працівників Нацбанку, тим більше, що жодне з цих звинувачень не підтверджується реальними фактами. Однак у тому-то й справа, що все це безпосередньо позначається на стабільності функціонування банківської системи, оскільки загострює негативні очікування в суспільстві та провокує нові хвилі відпливу депозитів з банків.
Мусимо констатувати, що після наклепницьких заяв Прем’єр-міністра темпи відпливу депозитів у банківський системі в січні знову прискорилися, тоді як у грудні нам удалося суттєво вповільнити цей процес…
Проїдання в борг
Криза в Україні є насамперед економічною, і лише потім фінансовою. Якщо у світовій економіці кризові явища первісно зародились у фінансовій сфері і лише потім знайшли відображення в діяльності реального сектору економіки, то в Україні все було з точністю до навпаки.
Проведення економічної політики на засадах соціального популізму, зволікання з проведенням необхідних структурних реформ в економіці, консервація неефективної податкової системи, нерозважлива бюджетна політика — ось основні причини формування макроекономічних дисбалансів та накопичення кризового потенціалу.
За значного стимулювання споживання майже нічого не робилося для стимулювання інвестицій у виробництво, що неминуче призвело до прискореного погіршення зовнішньої позиції країни. Україна впродовж значного часу споживала зовнішніх товарів і послуг значно більше, ніж продавала. Якщо у 2004 році сальдо поточного рахунку платіжного балансу було позитивним і становило $6,9 млрд, то у 2008-му воно становило мінус $12,3 млрд. Для фінансування такого зовнішнього дефіциту запозичили значні кошти на зовнішніх ринках. Це призвело до прискореного накопичення зовнішнього боргу України, обсяг якого вже перевищив $100 млрд.
Переважна частина величезної суми зовнішніх приватних запозичень була використана вкрай неефективно. Урядом так і не були визначені пріоритети інвестиційної політики та не зроблені відповідні стимули. І як результат — замість спрямування отриманих ресурсів на інвестиційні цілі, на розвиток нових та вдосконалення діючих виробництв, значну частину отриманих у борг коштів елементарно проїли. В умовах надмірної соціалізації економічної політики істотний обсяг таких коштів був перепозичений населенню, яке в умовах дефіциту якісних товарів вітчизняного виробництва спрямувало їх на купівлю товарів та автомобілів імпортного виробництва.
Хочу рішуче відкинути звинувачення на адресу Національного банку в його бездіяльності. Розуміючи, що вирішення переважної більшості фундаментальних питань знаходиться поза межами можливості центрального банку, Нацбанк неодноразово звертав увагу на різних рівнях на ризики внутрішнього, зовнішнього характеру, які постійно наростали і несли вагому загрозу порушення стабільності економіки та грошової одиниці. На жаль, у силу різних причин у Верховній Ради не дуже часто доходили справи до ухвалення економічних законів. А закони про державний бюджет лише консервували той вектор економічної політики, який фактично призвів до тієї ситуації, що ми маємо сьогодні.
Навіть у період загострення кризи за три місяці було ухвалено лише кілька антикризових законів та й ті — вкрай незбалансовані та такі, що входять у протиріччя з іншими чинними законами. Внаслідок чого не мають можливості реалізувати ті благородні цілі, які ставили перед собою їхні розробники. Закон про державний бюджет на 2009 рік не лише не дав відповіді на нагальні питання економічного розвитку, а навпаки, суттєво ускладнив Нацбанку виконання основної конституційної функції зі забезпечення стабільності грошової одиниці.
Нівелюючи ризики
Неспроможність держави належним чином забезпечити захист приватної власності від незаконних зазіхань, по суті, спровокувала поштовх, який матеріалізував внутрішні та зовнішні ризики в реальні загрози для економіки і фінансового ринку. Адже початок несприятливих змін на фінансовому ринку був покладений рейдерською атакою на Промінвестбанк, що спровокувало посилення недовіри вкладників до банківської системи в цілому та відплив коштів з банків.
Завдяки діям Нацбанку Промінвестбанк удалося врятувати від банкрутства. Однак це не могло зупинити негативні процеси, які почали поширюватись у фінансовому ринку. За наявності тиску з боку фундаментальних чинників Нацбанк через використання елементарних механізмів та інструментів може лише тимчасово втримати національні гроші від знецінення. Причому чим довше тривають спроби штучно втримати вартість грошей, тим більший дисбаланс виникає в економіці і тим більш болючим є подальше коригування вартості грошей до рівноважного рівня.
Зі свого боку в міру можливості Нацбанк намагався вживати заходів щодо нівелювання зовнішніх ризиків. Зокрема, НБУ посилив вимоги до нормативних показників діяльності банків, стимулюючи банки укладати угоди в національній валюті й більш зважено підходити до управління ризиками. Розширив можливості банків з підтримки їх ліквідності, навіть в умовах інфляційного тиску обсяг операцій Нацбанку з рефінансування перевищував обсяги з проведення мобілізаційних операцій. Проводив адекватну процентну політику, яка була спрямована на стимулювання заощаджувальної активності населення, нарощував валютні резерви, які в подальшому стали в пригоді та дозволили збалансувати попит та пропозицію на іноземну валюту в період загострення. Лише в січні — серпні 2008 року Нацбанк викупив у резерви $6,5 млрд.
Станом на початок жовтня банківська система мала досить значний запас ліквідності. Обсяги ліквідних коштів банків удвічі перевищували потреби для проведення поточної діяльності. Однак жодна банківська система не може залишитися стабільною в умовах штучно спровокованої недовіри вкладників. Починаючи з жовтня минулого року населення та юридичні особи вилучили з банківської системи коштів на суму майже 60 млрд грн. Крім того, майже на 5 млрд грн. скоротилися кошти бюджету та позабюджетних фондів, які знаходилися в банківській системі…
Ситуація погіршувалася також через зниження суверенних кредитних рейтингів України. При цьому зниження рейтингів почалося задовго до жовтневого загострення і було зумовлене значним інфляційним тиском, в основі якого лежали бюджетні дисбаланси, пов’язані з прийняттям державою надмірних соціальних зобов’язань.
Курс під тиском
Як результат, почав відчуватися тиск на обмінний курс гривні. Лише населення, починаючи з жовтня, купило іноземної валюти на суму $8,3 млрд. За підсумками 2008 року офіційний обмінний курс гривні до долара знизився на 52,5%.
Українська гривня не є винятком із правил. Суттєва девальвація національних валют відбулась у більш ніж 20 розвинених країнах та країнах, що розвиваються. Зокрема, за 2008 рік та 22 дні 2009 року девальвація англійського фунта до долара становила 45,3%, російського рубля — 33,1%, польського злотого — 35,8%, турецької ліри — 41%, ісландської крони — 268%. Вже у 2009 році станом на 22 січня відбулася суттєва девальвація до долара євро — на 7,2%, англійського фунта — на 6,2%, ісландської крони — на 7,2%, турецької ліри — на 7%, російського рубля — на 11,1%, польського злотого — на 13,6%.
Для збільшення довіри вкладників до банківської системи Нацбанк відповідно до ухвалених рішень перерахував 1 млрд грн. для поповнення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що дало можливість збільшити максимальну суму відшкодування до 150 тис. грн.
Для підтримання ліквідності НБУ надав банкам кредитів рефінансування на загальну суму близько 105 млрд грн., у тому числі і кредити овернайт — 43 млрд грн. Нацбанк повністю відкидає звинувачення в преференційному ставленні до окремих банків при наданні кредитів рефінансування. Починаючи з жовтня кредитне рефінансування отримали 135 банків. Станом на 1.01.2009 мало заборгованість за кредитами рефінансування 97 банків у сумі 60,5 млрд грн., з них 38% припадає на державні банки, хоча їхня частка в загальних активах банків становить лише 11,5%. При цьому на їхню частку припадає лише 2% загального відтоку коштів з банків у період кризи. Наявний залишок за наданим банкам кредитним рефінансуванням практично відповідає обсягу відтоку коштів з банків.
Кредитне рефінансування надавалося банкам з використанням прозорих процедур, на підставі Положення про регулювання ліквідності банків, яке пройшло реєстрацію в Міністерстві юстиції та передбачає рівні можливості отримання коштів для всіх банків. Обсяг кредитів рефінансування для підтримки ліквідності того чи іншого банку в рамках цих процедур визначався з урахуванням наданої банками інформації щодо обсягу відтоку коштів, динаміки негативних кредитів тощо.
При цьому станом на сьогодні в Україні не збанкрутував жоден банк, тоді як навіть в економічно розвинутих країнах світу цього уникнути не вдалося, зокрема, в Росії припинили роботу понад 100 банків.
Ціна політики
Займаючи позу прокурора в питаннях оцінки здійснення Нацбанком рефінансування, Уряд, у той же час не зробив нічого для забезпечення стабільності банківської системи. Натомість в усьому цивілізованому світі саме уряди були головними розробниками програм з порятунку банків.
На жаль, український Уряд проблемами вітчизняних банків особливо не переймається. Усі проблеми зі стабілізації банківської системи планується вирішити за рахунок емісійних коштів, і нікого не цікавить те, які це матиме інфляційні та девальваційні наслідки. Замість допомоги у вирішенні нагальних проблем Прем’єр-міністр своїми свідомими деструктивними заявами щодо окремих банків, навпаки, істотно ускладнює ситуацію.
Що стосується курсової політики. З початку жовтня для підтримки обмінного курсу гривні НБУ продав уже $11 млрд. Це дозволило не лише збалансувати попит та пропозицію на валютному ринку, а й забезпечити резидентам виконання своїх зобов’язань перед нерезидентами, у тому числі з погашення та обслуговування зовнішніх позик. Водночас ефект від проведених НБУ інтервенцій значною мірою нівелювався деструктивними заявами представників влади щодо ситуації на валютному ринку, які формували девальваційні очікування та підігрівали ажіотажний попит на іноземну валюту. Природно, що за умов значного девальваційного тиску курс гривні знизився.
Теоретично Нацбанк міг би певний час усупереч ринковим тенденціям забезпечувати стабільність курсу гривні на докризовому рівні. Але в умовах невжиття жодних дієвих заходів для збалансування ситуації на макроекономічному рівні така політика призвела б лише до прискореного зниження резервів, що не дозволило б учасно здійснювати навіть критично значимі для країни платежі в іноземній валюті, при цьому глибина падіння курсу гривні була б на кілька порядків більшою, а наслідки для економіки — ще більш драматичними.
Розуміємо, що від зниження курсу гривні значна частина населення та суб’єктів господарювання зазнала втрат. Однак необхідно розуміти, що це ціна, яку Україна платить за авантюрну економічну політику, яка призвела до зниження стимулів до праці та занурила країну в боргову яму перед зовнішнім світом.
Також необхідно розуміти, що, з іншого боку, зниження курсу гривні, яке відбулося, дозволить амортизувати зовнішні шоки для економіки України та вирівняти зовнішню позицію країни. Вже за даними листопада було помітне певне покращення динаміки показників платіжного балансу України. Курс національної валюти фактично є індикатором, який відображає загальну ефективність роботи економіки. Звинувачувати курс у негараздах економічного розвитку — це все одно, що звинувачувати термометр у поганому стані пацієнта.
Урядова безвідповідальність
Нацбанк не може погодитись із тим, що Прем’єр-міністр постійно намагається відмежувати Уряд від відповідальності за стабільність курсу гривні. Не знімаючи відповідальності із себе, хотілося б запитати шановних урядовців: хіба Нацбанк винен у тому, що, зібравши рекордний врожай, Україна не змогла ним належним чином розпорядитися? Заборона експорту зерна, з одного боку, не привела до істотного покращання ситуації з цінами на внутрішньому ринку, а з іншого боку, не дозволила збільшити валютні надходження в країну, які в період девальваційного тиску були б у пригоді. Те саме стосується введення квотування на експорт олії, якої Україна виробляє в 7 разів більше, ніж споживає. Ми просто втратили зовнішній ринок. Ви чули, як наш Уряд та ініціатори цього заслуховування дбають на словах про село. А що роблять на ділі?
Достатньо лише згадати, як бездарно були використані величезні кошти, отримані від реприватизації «Криворіжсталі». Також нічого не чути про Стабілізаційний фонд, створення якого передбачено так званим антикризовим законом. Воно й не дивно, адже реальних джерел його наповнення як не було, так і нема. Та й уже пройшло три місяці, і якщо туди кошти й потраплять, то вони не будуть використані, тому що порядок використання не погоджений з комітетами — бюджетним і банківським.
Хіба Нацбанк винен у тому, що Уряд ще у І півріччі, коли ситуація на світових фінансових ринках була сприятливою, здійснивши світове шоу і заплативши величезні кошти іноземним банкам-агентам, так і не зміг залучити кошти для фінансування дефіциту бюджету? У кінцевому підсумку, коли скінчилися валютні ресурси, отримані у спадок від попереднього Уряду, всі проблеми почали вирішуватися через використання резервів НБУ. Звичайно, державні потреби для Нацбанку є найбільш пріоритетними, але ж на суму валютних витрат Урядом автоматично зменшено можливість Нацбанку зі здійснення інтервенції на підтримку обмінного курсу гривні.
Хіба Нацбанк винен у тому, що Уряд не може належним чином розпорядитися тими коштами, які вже виділені на досить вигідних умовах міжнародними фінансовими інституціями? Зокрема, Світовий банк виділив України $150 млн терміном на 20 років для підтримки малого підприємництва в сільській місцевості. Але зараз цей проект під загрозою закриття через те, що Міністерство фінансів не може назвати напрями використання цих коштів. Проте щодня чуємо з екранів, як наш Уряд дбає про середній і малий бізнес.
Хіба Нацбанк винен у тому, що в Україні досі не розвинений фондовий ринок, що значно звужує ефективність перерозподільних процесів у економіці та спонукає підприємства залучати кошти за кордоном, наражаючи себе на валютні ризики?
Хіба Нацбанк винен у тому, що закладені в бюджеті на 2008 рік державні гарантії та державні іпотечні установи в сумі 1 млрд так і залишилися на папері і під них не було залучено жодної копійки для фінансування проектів будівництва? Проте щонеділі по п’ять разів під час зустрічей і в доповідях Прем’єра чуємо, як вона хоче допомогти будівельникам.
Хіба Нацбанк винен, що окремі державні підприємства не узгоджують свій вихід на валютний ринок з великими обсягами купівлі валюти, дестабілізуючи ситуацію на ньому, як учинив «Нафтогаз» у п’ятницю?
Насамкінець, хіба Нацбанк винен, що Україна знову не спромоглася вчасно вирішити газові проблеми?..
Нацбанк забезпечує виконання всіх зобов’язань, які були взяті та підписані Урядом, Нацбанком, Президентом перед Міжнародним валютним фондом. І це було хорошою ознакою для того, аби інвестори побачили, що ситуація в Україні, незважаючи на трудності, може бути виправлена.
Усі зазначені питання, які вже істотно вплинули на курс гривні й можуть вплинути на найближче майбутнє, є прямою компетенцією Кабінету Міністрів і особисто Прем’єр-міністра. Вони мають нести за це відповідальність і не намагатися власні прорахунки та непрофесіоналізм перекласти на Нацбанк.
Нацбанк далекий від того, аби опуститися до банального зведення рахунків. Незважаючи на образи та наклепи і заяви з боку Прем’єр-міністра, Нацбанк завжди підтримував і буде підтримувати Уряд у питаннях, які стосуються забезпечення національних…
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!