Після того як голова Ради суддів Петро Пилипчук закликав парламент невідкладно законодавчо врегулювати питання про призначення суддів на адміністративні посади, останнє знову набуло актуальності. Міністр юстиції Микола Оніщук поділився з кореспондентом «ЗіБ» своїми думками стосовно найбільш болючих питань у царині Феміди.
У контексті здійснення судової реформи про себе нагадала одна невирішена проблема. Після того як голова Ради суддів Петро Пилипчук закликав парламент невідкладно законодавчо врегулювати питання про призначення суддів на адміністративні посади, останнє знову набуло актуальності (див. стор.8). Міністр юстиції Микола Оніщук поділився з кореспондентом «ЗіБ» своїми думками стосовно найбільш болючих питань у царині Феміди.
— Миколо Васильовичу, хто, на вашу думку, має призначати суддів на адміністративні посади?
— Я підтримую заклик свого колеги, оскільки Конституційний Суд, який визнав, що ця функція не притаманна Президентові, не наділив цим повноваженням Раду суддів. Натомість КС зауважив, що питання має бути врегульовано законом. Суспільство і влада мають бути зацікавлені в тому, щоб зробити це якнайшвидше.
З моєї точки зору (можливо, вона суперечить усім іншим думкам), нам необхідно мінімізувати роль політичних чинників і тих інститутів органів влади, які містять політичну складову, для того щоб голова суду все ж таки не відчував певного тиску та залежності від тих інститутів, які беруть участь у його призначенні. Разом з тим більш важливим є не те, щоб правильно обрати суб’єкт призначення, а щоб повноваження голови суду не викликали такого підвищеного інтересу до цієї посади як здатної впливати на відправлення правосуддя. Тобто ми маємо зробити голову просто старшим суддею, який скликає загальні збори суддів, допомагає узагальнювати практику, тобто авторитетний суддя. А питаннями прийому заяв, видавання копій має займатися апарат суду, адміністрація, керуючий справ суду, як хочете, назвіть.
За всіх умов призначати керівників судів ні парламент, ні Уряд не повинні. На мою думку, цю функцію можна віддати загальним зборам суддів, нехай вони самі з-поміж себе визначать старшого. Або долучити до цього процесу Вищу раду юстиції, але це потребуватиме змін до Основного Закону.
Як відомо, ВРЮ — спеціальний орган для управління справами суддів. Проте його роль у призначенні голів судів могла би бути збільшена.
— Яка ситуація з фінансуванням судів у поточному році? Бо, наприклад, в.о. керівника Вищого господарського суду Анатолій Осетинський вже попросив депутатів не розглядати питання про призначення на посади суддів до вищого органу господарської юрисдикції. Адже нема грошей — нема суддів.
— Навантаження на одного середньостатистичного суддю залишається досить високим. Можливо, ситуація трохи покращиться, оскільки в цьому році набрали чинності нові правила, якими із судів зняли функцію накладання адміністративних стягнень за порушення Правил дорожнього руху. А такі справи становили майже половину всіх справ, які розглядалися судами.
На мою думку, ми нині маємо оптимальну чисельність суддів. Це з точки зору кількості населення. Наша судова система співвідноситься, наприклад, із французькою, де за такої ж приблизно кількості населення теж близько 7 тис. суддів. Тобто, коли ми маємо на увазі вакантні посади. Половина суддів, яких нині призначають, — судді адміністративної юстиції.
Стосовно забезпечення судів. Думаю, ми вже вийшли із ситуації, яка була в середині 1990-х років, коли суди не мали ні паперу, ні конвертів. За останні роки фінансування судів збільшено вдвічі. Левова частина йде на заробітну плату, численні надбавки та інші форми матеріального заохочення суддів, які, на жаль, не завжди до кінця виплачуються. Поки маємо фінансову кризу. Тому розраховувати на суттєве покращення фінансування судів найближчим часом не доводиться.
Розмову вела
Олена ВЕЛИКОДНА
Микола ОНІЩУК: «Повноваження голови мають бути такими, щоб не викликати підвищеного інтересу до посади»
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!