Депутати і судді знову обмінялися звинуваченнями в дезінформації
24 грудня члени Комітету ВР з питань правосуддя зібралися на своє остання засідання у 2008 році. Згідно з порядком денним парламентарі мали розглянути три законопроекти щодо внесення змін до КАС і деяких законодавчих актів стосовно вдосконалення процедури примусового виконання рішень.
24 грудня члени Комітету ВР з питань правосуддя зібралися на своє остання засідання у 2008 році. Згідно з порядком денним парламентарі мали розглянути три законопроекти щодо внесення змін до КАС і деяких законодавчих актів стосовно вдосконалення процедури примусового виконання рішень та унеможливлення виконання сфальсифікованих судових рішень. Однак на початку депутатської роботи виявилося, що найбільш дискусійним, позаплановим питанням стало звернення першого заступника очільника Верховного Суду Петра Пилипчука, направлене до комітету, стосовно спростування інформації, виголошеної Сергієм Ківаловим на пленарному засіданні Верховної Ради 11 грудня 2008 року.
Перманентне протистояння
Як поінформував Вадим Колесніченко, вказане звернення до комітету було скероване Головою Верховної Ради. У своїй заяві очільник РСУ звинувачує керманича комітету в «дезінформації парламенту та громадян з важливих питань функціонування судової влади, викривленні і наданні неповної інформації, спотворенні дійсних обставин справи, намаганні дезорієнтувати органи судового слідства при розслідуванні справи, завданні шкоди авторитету судової влади», і вимагає від спікера вжиття заходів «правового реагування» щодо С.Ківалова.
За словами В.Колесніченка, 11 грудня 2008 року С.Ківалов на виконання доручення погоджувальної ради депутатських фракцій за результатами обговорення відповідного питання порядку денного на засіданні Комітету з питань правосуддя 10 грудня 2008 року виклав позицію своїх колег з приводу подій у Львівському апеляційному адміністративному суді. Зокрема, поінформував про рішення комітету з приводу перевірки скарг на здійснення правосуддя у Львівській області і про звернення Ради суддів України з цього приводу до членів комітету щодо заборони проводити таку перевірку.
Принагідно зауважимо, що на одному із засідань комітету ще в лютому розглядалося питання про обрання безстроково на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду керманича Стрийського міськрайонного суду Львівської області. Тоді депутатів уразила велика кількість скарг від його підлеглих. У результаті парламентарі вирішили створити робочу групу та перевірити скарги по суті, а також з’ясувати, чи не зловживають працівники Стрийського міськрайонного суду правом на скаргу.
Втім, за кілька тижнів, на засіданні Ради суддів протистояння мантії та мандата різко загострилося. Тоді очільник Апеляційного суду Львівської області Валентин Государський поінформував колег, що на його ім’я надійшла телеграма за підписом першого заступника голови Комітету з питань правосуддя, в якій повідомлялося: 20 лютого парламентським підрозділом «було створено депутатську комісію з перевірки діяльності Стрийського міськрайонного суду в складі двох народних депутатів (Святослава Олійника і Юрія Бута) і головного консультанта секретаріату комітету». Водночас керманич апеляційної установи попросив РСУ дати оцінку факту.
Реакція органу суддівського самоврядування була неоднозначною. Каменем спотикання для представників третьої гілки влади стали суперечності, які містились у телеграмі та протоколі засідання комітету: фраза «створено депутатську комісію з перевірки діяльності суду» була тільки в повідомленні.
Тоді ж представники суддівського корпусу вирішили звернутися до народних депутатів з проханням неухильно дотримуватися вимог Конституції та законів, які визначають засади та принципи здійснення правосуддя та функціонування органів третьої гілки влади, і не втручатися в їх роботу. Як було зазначено в опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду повідомленні, «не передбачена законом перевірка діяльності суду, яка включає розгляд конкретних судових справ, є втручанням у діяльність судових органів і грубим порушенням принципів незалежності та самостійності судів».
У свою чергу народні обранці відреагували не менш бурхливо, назвавши висновки ВС надуманими, і підкреслили, що депутати-ревізори діяли виключно в межах своїх повноважень, а оцінка суддями перевірки є перекрученою.
Урешті-решт парламентарі вирішили піти в контрнаступ — зробити аналогічне звернення до речників правосуддя та громадськості, аби спростувати всі звинувачення щодо втручання в діяльність суду.
На засіданні зазначалося: П.Пилипчук стверджує, що С.Ківалов у своєму виступі поклав провину за події у Львівському апеляційному адміністративному суді на Раду суддів. Однак це, за словами депутата-доповідача з цього питання, не відповідає змісту виступу голови комітету, а наведена у зверненні першого заступника очільника ВС цитата з виступу С.Ківалова «Ми (члени Комітету. — Прим. ред.) нічого не змогли зробити, оскільки було відповідне рішення суду, у відповідності з рішенням Ради суддів» спростовується стенограмою пленарного засідання і не відповідає справжньому висловлюванню С.Ківалова, який заявив, що «члени комітету нічого не змогли зробити, оскільки було відповідне рішення Ради суддів».
Відтак В.Колесніченко резюмував, що згадування С.Ківаловим у своїй промові певного рішення суду, винесеного відповідно до рішення Ради суддів, є вигадкою суб’єкта звернення, а звинувачення керманича комітету має провокативний характер.
Урешті-решт парламентарі дійшли висновку, що викладена в поданні П.Пилипчука інформація спростовується встановленими фактами і не узгоджується з чинним законодавством. Також народних обранців занепокоїли окремі висновки і вимоги звернення, які, за їхнім припущенням, можуть бути розцінені як присвоєння Радою суддів виключного повноваження Конституційного Суду здійснювати офіційне тлумачення законів, порушення заборони впливу на суддів у будь-якій спосіб і принципу підпорядкування останніх під час здійснення правосуддя лише законові.
Примусово — значить обов’язково
Побіжно парламентарі проаналізували проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень», внесений Кабінетом Міністрів. Метою цього документа є вдосконалення законодавства, що регулює діяльність органів державної виконавчої служби та процедуру виконавчого провадження, для покращення стану примусового виконання рішень судів та інших органів, посадових осіб.
Пропонується викласти в новій редакції закон «Про виконавче провадження», внести відповідні зміни до ЦПК, ГПК, КАС, КК, КПК, а також до законів «Про державну виконавчу службу» і «Про банки і банківську діяльність».
Як зазначено в проекті, нині діють закони «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження», котрі розроблялись та приймались ще в 1998—1999 роках і були покликані врегулювати ті суспільні відносини, які існували на той час. На сьогодні система організації виконання рішень судів та інших органів потребує докорінних змін, оскільки механізм виконання, закладений в законах, не відповідає реаліям.
Перш за все суб’єкт законодавчої ініціативи пропонує змінити роль боржника у виконавчому провадженні, оскільки такий статус надає законні можливості для ухилення від виконання судових рішень — фактично кожна процесуальна дія повинна узгоджуватися державним виконавцем з боржником. Відтак пропонується відійти від можливості адміністративного оскарження боржником дій державного виконавця та забезпечити виключно судову процедуру. Адже, на переконання авторів, тільки суд, який виносив рішення, може фактично надалі вирішувати можливість або неможливість його виконання.
Також у поданому законопроекті передбачено новий механізм реалізації та оцінки арештованого державним виконавцем майна. Зокрема, пропонується на прилюдних торгах (аукціонах) реалізувати лише нерухомое майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна. В інших випадках реалізація майна допускається на комісійних засадах.
Крім того, Уряд указує, що нині законодавством не передбачено відповідальності фізичних осіб за невиконання рішення суду, що дозволяє останнім свідомо цього не робити. Тому необхідно встановити адміністративну відповідальність фізичної особи за невиконання рішення суду.
Водночас у документі йдеться про те, що обов’язковою складовою в підвищенні суспільного статусу державного виконавця, зміни ставлення до нього як до представника влади є підвищення рівня його захищеності під час виконання своїх обов’язків. На думку авторів, необхідно встановити відповідальність за чинення державному виконавцю перешкод, погрози його життю, здоров’ю, майну під час виконання ним своїх службових обов’язків, а також підвищення його соціальної захищеності. Крім того, пропонується надати державному виконавцю можливість оперативно отримувати інформацію щодо боржника.
Під час обговорення парламентарі підтримали запропоновані зміни, особливо пропозицію щодо створення єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, та запропонували доповнити проект положеннями, які міститимуть порядок його ведення. Побіжно депутати наголосили на необхідності доповнення проекту нормами допуску до цього реєстру інших осіб, крім державних виконавців, позаяк відкритість і публічність такого реєстру має стати серйозним бар’єром для здійснення рейдерських атак на підприємства за допомогою підроблених судових рішень. У підсумку представники комітету вирішили рекомендувати парламенту прийняти законопроект за основу.
Передчасні «запобіжники»
Наступним члени комітету розглянули законопроект «Про внесення змін до деяких законів України» (щодо унеможливлення виконання сфальсифікованих судових рішень), поданий нардепом Олександром Фельдманом.
Проектом пропонується внести зміни до закону «Про виконавче провадження», а саме: доповнити його новою статтею, якою буде встановлено обов’язок для начальника органу державної виконавчої служби проводити перевірку включення судового рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, а також судового рішення до реєстру, а в разі, якщо такий виконавчий документ відсутній у реєстрі, начальник органу ДВС буде зобов’язаний перевірити автентичність судового рішення чи виконавчого документа, виданого на підставі такого рішення в порядку, затвердженому Урядом.
Згідно із запропонованими змінами в разі непідтвердження автентичності пред’явленого виконавчого документа (тобто наявності факту, який може свідчити про його підробку) начальник органу ДВС повідомляє про це правоохоронні органи.
На переконання суб’єкта законодавчої ініціативи, у зв’язку з обов’язком начальника органу ДВС проводити перевірку включення судового рішення до реєстру необхідно внести зміни до закону «Про доступ до судових рішень», відповідно до яких начальнику органу ДВС буде надано право доступу до всіх інформаційних ресурсів реєстру.
На думку автора, документ ураховує, що не всі судові рішення можуть бути включені до реєстру, оскільки, по-перше, є вердикти, які виконуються негайно (а судове рішення включається до реєстру протягом 15 днів), а по-друге, є суди, які не мають технічної можливості включати рішення до реєстру.
Втім, під час обговорення запропонованих змін народні обранці звернули увагу на численні зауваження головного науково-експертного управління та інших інстанцій. Зокрема, вони підкреслили, що пропозиції О.Фельдмана є передчасними, оскільки наразі приписи закону «Про виконавче провадження» щодо доступу до рішень судів загальної юрисдикції та забезпечення ведення реєстру Державною судовою адміністрацією не виконується. На переконання парламентарів, процедура формування та ведення реєстру відповідно до постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень» є незадовільною.
Як зазначалося, для реалізації цього проекту необхідно забезпечити органи державної виконавчої служби відповідними технічними ресурсами, що може призвести до значних витрат з державного бюджету. Нардепи резюмували, що прийняття проекту може лише ускладнити роботу органів ДВС і призвести до затягування строків відкриття виконавчого провадження. Тому вони рекомендували парламенту направити на доопрацювання цю законодавчу ініціативу.
Адміністративне вдосконалення
Наостанок депутати проаналізували проект закону про внесення змін до КАС, запропонований депутатами Володимиром Стретовичем і Тарасом Стецьківим. Автори пропонують змінами до ст.17 КАС не звужувати перелік спорів, які виникають щодо адміністративних договорів і належать до адміністративної юрисдикції. Сьогодні є спроби звужено тлумачити термін «спори щодо укладання та виконання адміністративних договорів», зауважують вони.
Водночас суб’єкти законодавчої ініціативи прагнуть унести зміни до стст.18 і 171 кодексу. На їхню думку, до підсудності в першій інстанції Вищого адміністративного суду має належати розгляд оскаржень підзаконних нормативно-правових актів Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів. Це пришвидшить остаточне вирішення таких спорів, а можливість двоінстанційного їх розгляду (рішення ВАС зможуть бути оскаржені до Верховного Суду за винятковими обставинами) не порушуватиме права на оскарження судових рішень, оскільки ці справи пов’язані передусім зі здійсненням «нормоконтролю», що не вимагає з’ясування численних обставин.
Побіжно документом запропоновано вдосконалити правила територіальної підсудності адміністративних справ. Зокрема, передбачено, що спори стосовно рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, які стосуються нерухомого майна, мають вирішувати адміністративні суди за місцезнаходженням майна. На переконання В.Стретовича і Т.Стецькова, такий підхід запобігатиме ситуаціям, коли спори щодо одного об’єкта нерухомості розглядатимуть різні суди, а також вирішує питання про підсудність справи, коли позивач не має місця проживання в Україні.
Проектом розширюється коло вимог стосовно вирішення публічно-правового спору, що, на думку авторів, дасть можливість вирішити в одному провадженні і в одному суді всі спори, приводом для яких стали рішення, дія чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень. Крім того, встановлюються чіткі правила визначення компетентного суду для вирішення спору, якщо пов’язані вимоги підсудні різним адміністративним судам.
Слід зазначити, що запропоновані зміни урівнюють процесуальний статус уповноваженого Верховної Ради з прав людини з процесуальним статусом прокурора при вирішенні адміністративних справ. Також конкретизовано механізм видачі копій судових рішень, унаслідок чого особа матиме можливість одержати копію вердикту невідкладно після його проголошення.
У підсумку комітет вирішив рекомендувати парламенту прийняти за основу цей законопроект.
Підготувала
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!