«Помаранчева революція» померла, ставши жертвою амбіцій «жінки в білому»
Більш ніж через десять років після розпаду Радянського Союзу волелюбні українці повинні прийняти життєво важливе рішення на виборах до свого парламенту, який називають Радою. На відміну від перших років після краху старої системи, повернення до комунізму більше не становить загрози. Але на українську демократію, що оперяється, може чекати інше жахливе покарання: якщо виборці не будуть обережні, то можуть опинитися в ситуації, аналогічній до американської, коли народ приречений на голосування без реального вибору.
Більш ніж через десять років після розпаду Радянського Союзу волелюбні українці повинні прийняти життєво важливе рішення на виборах до свого парламенту, який називають Радою. На відміну від перших років після краху старої системи, повернення до комунізму більше не становить загрози. Але на українську демократію, що оперяється, може чекати інше жахливе покарання: якщо виборці не будуть обережні, то можуть опинитися в ситуації, аналогічній до американської, коли народ приречений на голосування без реального вибору.
Хоча Сполучені Штати виступають як еталон демократії, майже щороку явка виборців у нашій країні вкрай низька. На відміну від Америки, в Україні до 80% громадян систематично бере участь у виборах, незважаючи на те, що за останні два роки було проведено три загальнонаціональні виборчі кампанії. Кожного разу їм на вибір пропонується великий список кандидатів і партій у європейському стилі. Демократи, реформатори, фашисти, націоналісти, соціалісти, комуністи й інші ведуть боротьбу за електорат.
Тим часом двопартійна система, що існує в Америці, відбиває багато в кого бажання брати участь у виборах.
Але прогулянка вересневої неділі по київському майдану, де у 2004 р. зібралися сотні тисяч українців, щоб гарантувати вільні вибори, показала, що Україна рухається в нашому напрямку. Лідирують у цій виборчій гонці три партії, кожна з яких є учасницею нинішньої кризи і, безумовно, відповідає за неї.
Результати опитувань, яким можна довіряти, показують, що лідирує (з 27% голосів) підтримувана Москвою Партія регіонів Прем’єр-міністра Віктора Януковича. Оточений з усіх боків Президент Віктор Ющенко і його «НУНС» набирають 15%. Це протистояння набуло драматичного характеру під час передвиборної кампанії 2004 р., коли В.Ющенко пережив таємниче отруєння діоксином, що перестає бути таким таємничим, якщо врахувати тісні зв’язки старої гвардії з Росією. Нагадуванням про цю унікальну стратегію стало приписуване Кремлю недавнє отруєння (цього разу смертельне) колишнього агента КДБ, що жив у вигнанні в Лондоні.
Між двома провідними політиками — Юлія Тимошенко та її блок з 22% голосів. Моложава леді Ю., яку В.Ющенко, що видужав і склав президентську присягу, призначив Прем’єр-міністром, протрималася при владі всього 8 місяців і була відправлена у відставку після гучного корупційного скандалу. Розлючена і без почуття провини, вона залишила «помаранчеву» коаліцію і почала пропагандистську кампанію, сфокусовану на своєму мучеництві.
Владна Юля не втратила жодного шансу завдати уколу Президенту. Замість правління союзники зайнялися пошуком винних. Члени «помаранчевої» коаліції почали влаштовувати в парламенті бійки, і коаліція розвалилася, не досягши своєї мети. Нескінченні розбрати змусили В.Ющенка поступитися, і він доручив очолити уряд В.Януковичу, ставленику старої гвардії.
Не збентежившись, Ю.Тимошенко використовувала парламентську трибуну для посилення своїх нападок. Вона ставала головним героєм новин, її популярність зростала, а конфлікт між «помаранчевими» спільниками дедалі більше загострювався. І сьогодні можна з упевненістю сказати, що «помаранчева революція» померла, ставши жертвою амбіцій леді Ю. і млявої реакції В.Ющенка на спроби В.Януковича вчинити замах на здобутки революції.
Сьогодні БЮТ — один із трьох мегаблоків, а передвиборна кампанія від самого початку набрала незвичайних обертів. Хтось роздобув стародавній прогноз Нострадамуса про те, що у 2007 р. на Сході до влади прийде жінка і наведе лад. Юля заявила, що вона тут ні при чому, але ЗМІ рознесли цю новину по всій країні, яка жадібно прислухалася до французького віщуна.
Потім, наприкінці серпня, Ю.Тимошенко заявила, що за її дорученням було проведено таємне опитування 30000 українців, за результатами якого вибори напевно залишать за бортом усі партії, крім її власної та партій двох її головних мучителів. Вона відмовилася надати матеріали дослідження — ймовірно, наймасштабнішого в історії опитувань напередодні виборів — розраховуючи на те, що громадяни беззаперечно їй повірять. Але є незадоволені, особливо в західних і північних областях, де через її невдачу в проведенні банківської реформи, сім’ї тих, хто працює за кордоном, не можуть отримати надіслані їм гроші.
При цьому вона закликає електорат вибирати з трьох мегаблоків, замість того щоб витрачати голоси на дрібні партії. Але, всупереч результатам її міфічного опитування, достовірні дослідження показують, що інші партії можуть подолати 3%-ий бар’єр і потрапити до парламенту. Серед них — комуністи та Блок Володимира Литвина, колишнього спікера ВР.
Українці вчинили б правильно, не прислухавшись до заклику сирени голосувати тільки за три великі партії та йти шляхом демократії в американському стилі. Для них більш прийнятною є багатопартійна система, за якої створюється європейське за духом різноманіття на виборах. У парламенті голос цих малих партій може виявитися ключовим при ухваленні доленосних для України рішень.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!