Ж.-П.Коста хоче «посадити на дієту» Європейський суд
Європейський суд з прав людини недавно представив свій щорічний звіт. Публікація доповіді практично збіглася в часі із зайняттям 19 січня посади голови Суду французом Жаном-Полем Костою. Пріоритетом для нового головного судді є реформа самого страсбурзького суду, яка покликана оптимізувати його роботу.
Європейський суд у певному сенсі став жертвою власного успіху: зараз розгляду чекають 90000 скарг, поданих громадянами країн Європи на національні власті й інститути їхніх держав. Протокол про реформу Суду з усіх країн Ради Європи не ратифікувала лише Росія, яка не згодна з регламентом визнання неприйнятності скарги.
В інтерв’ю «Євроньюс» Ж.-П.Коста розповів про прогрес у країнах Європи в частині дотримання прав людини і про свої плани щодо реформування Суду.
— Звернімося до останнього звіту Європейського суду з прав людини. Чи є якісь сфери, в яких кількість скарг за минулий рік збільшилась або, навпаки, пішла на спад?
— На щастя, значно поменшало скарг, пов’язаних з найсерйознішим порушенням прав людини, які стосуються, наприклад, ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Право на життя») або ст.3 про заборону тортур. І, навпаки, невпинно зростає потік скарг на порушення свободи слова, права на неупереджений суд або права на приватну власність.
До речі, кажучи про свободу слова, хочеться пригадати один випадок. Зовсім недавно ми розбирали цікаву скаргу з Франції: якийсь журналіст був засуджений за зведення наклепу на католицьку церкву. Він заявляв, що критичні вислови священиків і прелатів на адресу іудаїзму, які звучали протягом багатьох століть, частково допомагають пояснити сучасний антисемітизм і, зокрема, нацистські концтабори. Французьке правосуддя засудило його до виплати компенсації — хай і незначної, але все ж такої, що явно фіксує його винність. Ми ж, зі свого боку вирішили, що йдеться про порушення свободи слова.
— А чи можна говорити про прогрес в окремих державах?
— Перш за все, це Велика Британія й Італія. Британія, — можливо, тому що кілька років тому Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод було інтегровано в національне законодавство і, відповідно, тепер громадяни можуть звертатися до своїх власних судів. А велика частина скарг, адресованих нам з Італії, стосувалася надмірно затягнутих процесів у місцевих судах. Але й тут парламент прийняв закон, так званий закон Пінто, який дозволяє задовольняти подібні претензії всередині самої країни.
Так, і ще одна держава ось уже кілька років демонструє помітне просування в загальному плані захисту прав і свобод — це Туреччина. Раніше ми фіксували там значну кількість серйозних порушень, що стосувалися, зокрема, курдського населення. Але зараз справи там вочевидь кращі, так що необхідно відзначити зусилля властей в Анкарі.
— Тоді, після «відмінників», хто ходить у «двієчниках»?
— Я б не говорив про «двієчників», «трієчників» тощо. Але є, наприклад, група країн, які лідирують за кількістю звернень у Європейський суд з прав людини: перш за все, і далеко попереду інших, це Росія, але також Україна, Польща, Румунія і знову ж таки Туреччина.
Крім цього, є країни, в яких фіксуються дійсно серйозні порушення прав людини. Це, наприклад, Росія — через чеченський конфлікт, але також у зв’язку із загальним становищем у російських тюрмах. Це й Україна, до функціонування судової системи якої в нас є серйозні претензії, зокрема, багато судових рішень не виконуються. Але, звичайно, є і інші країни, цей список може зазнавати змін від року до року або залежно від конкретних скарг.
— Європейський суд деколи критикують за тривалість процесів. На вашу думку, скільки часу потрібно для ухвалення вердикту і чи можна прискорити розгляд справ?
— У середньому, якщо застосовувати об’єктивний підхід, ми ставимо собі завдання не відводити на слухання більше ніж три роки. Але, повторюся, це в середньому. Можна розглянути справу і швидше, наприклад, якщо йдеться про якісь серйозні проблеми: якщо людину похилого віку тримають у тюрмі...
Або пригадаймо «справу Даяни Прітті». Ця британка, повністю паралізована внаслідок важкої хвороби, вимагала дозволити своєму чоловіку допомогти їй піти з життя. У таких випадках, зрозуміло, ми виносимо рішення швидше — власне, «справа Прітті» була розглянута буквально за декілька тижнів.
— Чи часто, виходячи з рішень Суду, вносяться зміни в національні законодавства?
— На щастя, таких випадків багато. Наприклад, були вироки відносно французьких і британських властей, що змусили їх майже повністю переписати закони, які стосуються прослуховування телефонних розмов. Знову ж таки, у Франції була скарга зі сфери прав дитини: за дуже старими нормами Цивільного кодексу, часів мало не Наполеона, була можлива дискримінація позашлюбних дітей. Ми засудили Париж за це — і закон було змінено.
Буває, що країнам доводиться переписувати навіть конституцію. Наприклад, ми дійшли висновку, що суди державної безпеки в Туреччині не можуть підпадати під поняття «незалежних і неупереджених», оскільки один із трьох їхніх членів був військовим. І після цього рішення положення турецької конституції, які регламентують діяльність судів безпеки, було змінено.
— Ви зовсім недавно виконуєте обов’язки голови Суду. Що ви вважаєте вашими пріоритетами?
— «Полегшити» Суд, якщо хочете, «посадити його на дієту», — це раз. Два — підтримувати найвищу якість роботи Суду в найважливіших для нас справах. І, зрозуміло, об’єднати як моїх колег суддів, так і канцелярію Суду — також гарних працівників — навколо цього чудового і справді унікального ідеалу: служити справі прямого захисту 800 мільйонів європейців, які можуть звернутися до нас зі скаргами на порушення їхніх основних прав у тій чи іншій країні.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!