Судова адміністрація повинна входити в структуру судової системи
На публікацію в «ЗіБ» матеріалу Г.Собакіна про стан судової системи (див. «ЗіБ», №30/2006) в редакцію надійшли різні відгуки. Спочатку — спростування висновків, зроблених автором статті, з-поміж них — і щодо стану справ у Донецькій області. Зокрема, стверджувалося, що в судах області глобальних проблем уже немає.
Чи так ідуть справи в судах, які ви очолюєте? Чи задоволені ви матеріально-технічним забезпеченням, за яке відповідає теруправління ДСА? З такими запитаннями на імпровізованому круглому столі кореспонденти «ЗіБ» звернулися до голів судів Донецької області — Слов’янського міськрайонного суду Сергія МУЗИКАНТА й Амвросіївського районного суду Юрія ТОЛОКА. Зустріч відбулася невдовзі після чергового засідання ради суддів Донецької області. Тому перше питання адресувалося голові ради суддів області Галині НЕКРАСОВІЙ.
Г.НЕКРАСОВА: «У нас і в судової адміністрації — однакові завдання, але ДСАУ розуміє їх по-своєму»
— Галино Іванівно, наскільки безхмарно складається зараз співпраця ради суддів, яку ви очолюєте, і територіального управління ДСА в Донецькій області?
— Згідно зі ст.111 закону «Про судоустрій України» рада суддів здійснює контроль за організацією роботи судів, а також відносно «відповідних структур державної судової адміністрації». Тобто і рада суддів як орган суддівського самоврядування, і судова адміністрація вирішують одні й ті самі завдання: щоб суди були забезпечені матеріально, щоб у них були створені умови для роботи суддів і апарату судів, реалізовувалися гарантії їх соціального захисту, включаючи й суддів у відставці. Це розуміють і в судовій адміністрації, тільки по-своєму, точніше — на свою користь.
На останньому засіданні ради ми згідно з планом вирішили заслухати начальника теруправління ДСА в Донецькій області Надіра Бадахова. Слухали ми його більше ніж 2 години, чекали на інформацію про забезпечення судів області. Нас цікавило: які гроші надходять до судів, принцип їх розподілу, де і який ремонт проводиться, як забезпечуються суди комп’ютерами, звукозаписувальною технікою.
Наприклад, з наданих документів випливає, що Слов’янському міськрайонному суду — найбільшому в області — виділялися гроші на поточний ремонт. Але, за словами голови суду і даними, що є в нас, поточний ремонт не проводився. Водночас, за даними судової адміністрації (не тільки нашого теруправління, а й ДСАУ), на поточний ремонт цього суду за 2004—2005 рр. витрачено більше 527 тис. грн.
Ми поставили запитання нашому начальнику ТУ ДСА Н.Бадахову: куди пішли гроші? Але він вважає, що має право розподіляти їх самостійно, до компетенції ради суддів не входить з’ясування того, скільки купили фарби, які й почому клеїли шпалери.
С.МУЗИКАНТ: «ДСАУ відзвітувала про 300000 грн. на поточний ремонт, але на що пішли ці гроші, я так і не знаю»
— Сергію Лазаровичу, ви прийняли суд в аварійному стані. Що змінилося за цей час?
— Обов’язки голови Слов’янського міськрайонного суду я почав виконувати трохи більше року тому. Суд має два приміщення, розміщених один від одного приблизно за 20 хв. ходьби, що утруднює нормальне функціонування суду. Крім того, виникла необхідність наведення ладу не тільки в суді, а й у колективі. Окрема проблема — стан архіву суду, який ми цілий рік приводили в належний вигляд. Цю роботу вже закінчено.
Архів суду ведеться з 1943 року. Природно, що при його переміщенні виникло багато складнощів, оскільки всі документи потрібно було спустити на перший поверх, перевезти в іншу будівлю і там підняти на четвертий поверх. Вся ця робота виконувалася працівниками суду, оскільки нам ніхто не став допомагати. На мої неодноразові звернення в теруправління про надання транспорту мені відповіли, що, на жаль, такої можливості немає. У результаті справи, включаючи й ті, що потрібно направляти в апеляційну інстанцію, перевозились у громадському транспорті. Адже в нас, «поки грім не прогримить, мужик не перехреститься.
У нашому суді 18 суддів, а апарат в цілому — 90 чоловік. Зараз у суді тривають капітальні роботи, але цього року адміністрація не виділяла грошей, тому все доводиться робити за допомогою Асоціації суддів Донецької області. Також допомагає мер міста, підприємці й інші громадяни, які хочуть, щоб у місті дійсно був теперішній час, ні від кого не залежний суд.
Так, поки що немає опалювання і води. Але ми вже поставили систему, і вода у нас буде. Я впевнений, що це буде один з найкращих судів, оскільки в нас буде 18 залів судових засідань — по залу на кожного суддю. Я, чесно кажучи, армію пригадав: приходжу додому й падаю, а потрібно домовлятися, забезпечувати і ще справи розглядати, а там свої терміни, які не можна порушувати. Ми фактично взяли на себе, крім своїх прямих обов’язків, ще й господарські. Причому працю вклав не тільки голова суду, а практично кожний суддя.
— Проте в листах до нашої газети голови інших судів області стверджували, що відчувають велику підтримку теруправління ДСА.
— Так, я читав у «ЗіБ» виступи деяких голів судів нашої області, які кажуть, що ДСАУ повністю забезпечила їх і комп’ютерами, й офісними меблями, і всім необхідним. Вони чудово працюють, у них проблем немає. Я дуже радий, що їм приділяють таку увагу. А що робити іншим головам, які такої уваги з боку ТУ ДСА не мають? Н.Бадахов за останній рік разів 2 або 3 був у Слов’янську, але до нас так і не зайшов, із суддями не поговорив.
— А як же тоді ремонт, з вами це питання узгоджували?
— Я вважаю, якщо проводиться капітальний або поточний ремонт, то його кошторис, обсяги повинні узгоджуватися з головою суду. Виходить, суд забезпечує судова адміністрація, але голова суду залишається осторонь. Він може тільки спостерігати за тим, що роблять. Хіба не логічніше запитати: ось є така сума грошей, подивіться, може, витрати на закупівлю в Донецьку будуть вищими, може, ті ж меблі, наприклад, які виготовляють і в Слов’янську, придбати на місці?
На рівні області ДСА в тому вигляді, в якому вона зараз існує — п’яте колесо у возі. Вона нібито є і нам ніби допомагає, але ми цієї допомоги не бачимо. Так, не можна сказати, що вона взагалі нічим не допомагає, але ми не бачимо, куди направлено грошові потоки.
— Незалежність судочинства закінчується там, де існує недофінансування судів? Що потрібно змінити, щоб забезпечити реальну неупередженість судді?
— Вважаю, правильно було б, якби судова адміністрація була підзвітна судовій владі, а теруправління ДСА входило до структури апеляційного суду області. Тоді все буде прозоро, ясно і всім зрозуміло. І не виникатиме запитань, чому гроші направлені не туди, куди треба. Зараз же нам доводиться займатися навіть такими дрібницями, на які вже і не звертаєш уваги: платіжки кудись не туди направлено, губляться, і така чехарда постійно.
За останні 1,5—2 місяці ставлення до суду дещо змінилося, але недостатньо. Зокрема, це стосується поточних витрат. Наприклад, коли в суді 18 суддів, а ксерокс не працює, доводиться чекати 1,5 місяця й більше, поки в Києві розбираються, чи потрібно нам оплачувати його ремонт? Так не повинно бути.
Інший приклад. З липня всі наші рішення мають бути оприлюднені через Інтернет, і будь-хто, хто має до нього доступ, зможе з ними ознайомитися. Це робить судову владу більш прозорою перед суспільством. Чому виконавча влада не повинна бути такою ж прозорою?
— Наскільки я розумію, прозорість роботи судової адміністрації обмежується звітами перед радою суддів.
— Так, ми чекали на детальний звіт, але відповідей на питання, які мене як голову суду хвилювали, я не почув. Прозвучали різні цифри, зокрема, що по Слов’янську приблизно 300 тис. грн. пішло на поточний ремонт. Михайло Деєнко, який був головою суду до березня 2004 року, каже: «Мені нічого не відомо». Ігор Мінаєв, котрий виконував обов’язки до мого приходу, теж нічого про це не знає. Але гроші-то пішли...
— Ви хочете сказати, що вони пішли «в невідомому напрямку»?
— Капітальний ремонт на 61000 грн., про який згадувалось у звіті, був, роботи проводилися. Але, знову ж таки, я не знаю, на які обсяги і з ким укладалися договори. Адже це кожному голові суду дуже цікаво, а головне — важливо знати.
Водночас по кожну лампочку треба звертатися в ДСА, і просто так вони грошей не дадуть. А в мене площа суду 2000 м2, уявіть, скільки потрібно лампочок поміняти за рік. Така ж проблема з ремонтом комп’ютерної техніки, а справи-то потрібно розглядати, не порушуючи термінів.
Якби суд мав окремий рахунок, я бачив би, чим можна скористатися і куди гроші необхідно направити в певний момент. Я відзвітую перед ДСА області, із цим проблем немає. Головне, що все вирішуватиметься оперативно.
Ю.ТОЛОК: «Звернення по допомогу до народних депутатів у ДСАУ розцінюється як зведення особистих рахунків»
— Юрію Миколайовичу, якщо звернутися до довідки, підготовленої радою суддів, то у вас в Амвросіївці один з найгірших показників із забезпечення комп’ютерами. Це так?
— На 38 чоловік судова адміністрація виділила аж 2 комп’ютери, мотивуючи це маленьким навантаженням. Якщо два роки тому нами було розглянуто 17 тис. справ, то минулого й цього року навантаження дійсно трохи менше, але не нижче, ніж у середньому по області. Тому цим мотивувати невиділення оргтехніки, м’яко кажучи, нелогічно, працювати ж усе одно потрібно.
Згоден із Сергієм Лазаровичем, що судам потрібні рахунки. Лампочка — це дрібні гроші, але вона існує, в кожному залі є люстри. Але буває ж і гірше: минулого року сталась аварія на теплотрасі. Щоб її відремонтувати, я звернувся в судову адміністрацію. На моє звернення відреагували так: складіть кошторис, запросіть організації, проведіть тендер, а потім ми подумаємо, оплатити чи не оплатити, і яка сума, і чи відповідає вона дійсності. А на вулиці — мороз 35°С, приміщення суду не опалюється, кожної хвилини теплотраса може розмерзнутись і повністю розмерзнутись суд. Які кошториси? Які тендери? Все вирішується набагато швидше — звертаються до керівника підприємства, приганяють «півник», риють землю, міняють частину труби.
— Іншими словами, грошей на ремонт теплотраси ви так і не дочекалися?
— 1200 грн. — це все, що з 1993 року управління юстиції та судова адміністрація виділили нашому суду. А те, що своїми силами проводяться ремонти в кабінетах, повна заміна опалювання — ТУ ДСА робить вигляд, що так і треба. Але це не наша робота! Ми не повинні цим займатися взагалі. Наша робота — це здійснення правосуддя. У цьому плані Амвросіївський суд не бачив допомоги ніколи.
Повністю згоден з колегою, що, якби цей орган був при апеляційному суді, кошти розподілялися б набагато краще. Зараз же ми не знаємо, кому і скільки закуповується техніки, на що витрачаються виділені судам кошти.
— Якщо не допомагають на місці, можна ж звернутися наверх.
— Якщо ми звертаємося по допомогу до народних депутатів, судова адміністрація в особі Н.Бадахова розцінює це як зведення особистих рахунків. Наприклад, саме так він розцінив моє звернення до народних депутатів Леоніда Черновецького й Віктора Януковича. Врешті-решт завдяки саме їхньому втручанню постановою Кабміну суду було виділено приміщення банку «Україна», яке судова адміністрація не взяла на баланс. Чомусь у теруправлінні моє звернення розцінили як особисту зацікавленість.
Вважаю, було б правильно, щоб при апеляційному суді була якась господарська одиниця, яка забезпечує функціонування судів. Ми не повинні звертати на це увагу, а велика частина часу йде саме на вирішення господарських питань.
Коли ми в 1993 році переходили в нову будівлю суду, працювало двоє суддів. Будівля сільської типової музичної школи нас цілком влаштовувала. Зараз працює вже 7 суддів. Слухати справи в одному залі 7 складам просто неможливо. 2—3 рази в рік приїжджає на кілька тижнів апеляційний суд, щоб на виїзних засіданнях заслуховувати справи за апеляціями. У цей час 7 суддів Амвросіївського суду ходять навколо цього залу.
С.Музикант. Є й інші проблеми, які можна було б вирішити розумно. Наприклад, коли голова бере машину, її потрібно заправити, а для цього — приїхати в Донецьк, отримати бензин і привезти його. Судова адміністрація цілком могла б розвезти бензин по судах, щоб не було зайвих витрат. Наприклад, виїхати в східну зону, захопити Тельманівський, Сніжнянський, Амвросіївський, Харцизький суди і повернутись у Донецьк; наступного дня — в північну, захопити Слов’янський і Краснолиманськйй суди, повернутися через Артемівськ, Горлівку.
Крім того, представник теруправління ДСА заїхав би в суд і поцікавився, що потрібно цьому суду. Хіба довго — зайти до голови, дізнатися, які суд має проблеми і зайнятися вирішенням цих питань. Я починаю робочий день з того, що перевіряю: чи всі лампочки горять, чи всі вікна цілі, чи теплі батареї і т.д. Судову адміністрацію ці питання просто не цікавлять.
Зате особливе завзяття ДСАУ виявляє, надаючи відпустки суддям. Так, постановою Ради суддів України передбачено, що голова суду повинен відпускати співробітників суду у відпустку своїми наказами. Але ми ці накази не видаємо, а пишемо клопотання на ім’я начальника судової адміністрації, які просто ігноруються. Я прошу про надання судді 15 днів відпустки, а судова адміністрація відпускає його на всі 55—65 днів. Результат — зрив розглядів справ, порушення строків тримання людей під вартою.
До обов’язків голови суду і його заступника, визначених ст.24 закону «Про судоустрій України», вирішення господарських питань не входить. Організація роботи суду, видавання наказів, прийом на роботу і звільнення, формування складу народних засідателів, судова статистика — ось наші обов’язки. Ми ж змушені ставати господарниками, а не суддями.
В.ЄСТЕНІНА: «Можна на пальцях перерахувати суди, де створено більш-менш нормальні умови»
— Валентино Василівно, що б ви, як член ради суддів області, запропонували змінити у взаєминах судів і судової адміністрації?
— Судова адміністрація — це спеціальний орган виконавчої влади, створений для матеріально-технічного постачання і забезпечення роботи судів. Це як завгосп на підприємстві. Але подивіться: хіба є спеціальні органи виконавчої влади, які займаються забезпеченням роботи Генеральної прокуратури, МВС? Ні, ці відділи діють при Генеральній прокуратурі, при МВС і т.д. Чому ж такий орган не був створений при Верховному Суді? Щоб цілеспрямовано, починаючи з ВС, розподілялися кошти по місцевих судах згідно з тими кошторисами витрат, які щорічно складає кожний голова суду. Виходить, що він цей кошторис склав, здав у судову адміністрацію, і на тому все й закінчилося. А які він кошти отримає і на що йому очікувати — не зрозуміло.
Від начальника теруправління ДСА в Донецькій області ми почули, що він не допустить «ручного» управління. А нікому «ручне» управління й не потрібне! Це питання було порушене на раді суддів області не заради цікавості. Воно назріло, воно звучить з вуст кожного голови. Можна на пальцях перерахувати ті суди, де створено більш-менш нормальні умови роботи.
Ось, як ви чули, переїхав суд у нову облаштовану будівлю. Може, з фасаду вона й облаштована, але її «начинка» не відповідає запитам і потребам цього суду, починаючи з того, що суддів — сім, а зал — один. Де судді слухатимуть справи?
Така ситуація склалася практично в кожному суді області. Взяти, наприклад, Центрально-Міський суд м.Горлівки. Не так давно з вуст Н.Бадахова прозвучало, що цей суд переїхав у нову облаштовану будівлю, оскільки стара будівля не відповідала вимогам. А що гарного в новій? Не знаю, з чого виходили і в теруправлінні, і керівник цього суду, приймаючи рішення про переїзд у нове приміщення. На мій погляд, і ця будівля не відповідає потребам суду. Але кошти на суд витрачають.
Є випадки, коли суддя змушений везти з собою на роботу балони з водою, щоб помити руки і скористатися туалетом. Ось вам і авторитет суду. Якість нашої роботи, наше рішення — це наше обличчя. Але ми повинні не тільки вимагати від суддів, а й створити для них нормальні умови, щоб вони займалися своєю роботою — здійсненням правосуддя, а не вирішенням побутових, матеріальних і технічних питань.
Коли замість управління юстицій створювалася судова адміністрація, я й тоді стверджувала, що цей орган повинен діяти при судах. Тоді начальник теруправління ДСА не говоритиме, що йому, мовляв, видніше, як краще витрачати гроші, які виділяються судам з бюджету. Врешті-решт головним має бути принцип справедливого розподілу — в першу чергу тим, хто справді їх потребує. Але не так: ти мені подобаєшся — я тебе забезпечу. А на практиці саме так і виходить, як не сумно це констатувати.
Виступає голова Слов’янського міськрайсуду, вимагає те, що йому належить, але я не бачу активної участі судової адміністрації в капітальному ремонті будівлі. Зате у звітах судова адміністрація рапортує, що бере в цьому найактивнішу участь. Насправді цими питаннями в основному займається голова суду.
— Ви вважаєте, що у рад суддів немає надії на співпрацю з управліннями ДСАУ, поки вони не будуть введені до складу апеляційних судів?
— Не знаю, як ідуть справи зі співпрацею рад суддів і територіальних управлінь в інших областях, але мені здається, що в нашій області немає такої єдності. Так, при підготовці до засідання ми зробили запит даних, які кошти і на які потреби були витрачені. Письмова відповідь ТУ ДСА була такою: «Рада суддів не є слідчим або судовим органом, не має повноважень давати оцінку закупівлі матеріалів і здійсненню ремонтних робіт. Ці функції виконують інші державні органи». Закінчується тим, що якщо ми бажаємо отримати таку інформацію, то можемо звернутися в контрольні органи.
Так, можемо, але ми, як рада суддів, маємо право контролювати роботу теруправління ДСА. Саме з цією метою й був зроблений такий запит. Деякі дані ми отримали, але вони не проливають світло на стан речей. На папері Слов’янському суду виділено кошти і на поточний, і на капітальний ремонт, тільки грошей за два роки поточного ремонту суд не бачив.
Говорити про те, що рада суддів області не повинна втручатися в роботу ТУ ДСА, я вважаю, неправильно. Йдеться про гроші, які виділяються судам області, і рада суддів має повне право проконтролювати, як вони використовуються. Та й розцінки різні бувають — одну й ту саму фарбу можна купити і за 10 грн., і за 50.
С.Музикант. Ще приклад: навіщо платити гроші за записувальний пристрій «Тритон», який постійно ламається і суду не потрібен, якщо можна взяти нормальний звукозаписувальний комп’ютер?
— Що ж може забезпечити незалежність судової влади?
В.Єстеніна. Належне фінансування. В одному з матеріалів «ЗіБ» прозвучало правильне твердження: від недофінансованих судів не слід чекати належного здійснення правосуддя.
Водночас створення органу судової адміністрації як спеціального органу виконавчої влади для забезпечення належної роботи судів уже свідчить про те, що суди поставлені в залежність від виконавчої влади. Саме вона займається нашим фінансуванням. Це ще раз свідчить на користь того, що необхідно підпорядкувати ДСАУ саме Верховному Суду і по вертикалі — вниз.
— Чи були спроби пов’язати належне фінансування суду з «правильними рішеннями»?
Ю.Толок. Що стосується судової адміністрації, таких спроб не було. Але чого варте саме ставлення судової адміністрації до судів на місцях, якщо я повинен іти з протягнутою рукою до керівника якогось приватного підприємства, в районну адміністрацію, виконком і щось просити?
За весь період, починаючи з 1991 року, на мій суд минулого року було перераховано аж 1200 грн. І я повинен ходити по району з протягнутою рукою, то от вам і незалежність від виконавчої влади. Як мені бути, якщо я прошу в сільради машину піску, а потім голова сільради просить переглянути якусь справу. В результаті саме по собі недофінансування з боку ДСАУ породжує непотрібну залежність судів від органів місцевого самоврядування.
Ю.ТОЛОК: «Суддя повинен одержувати достатньо, щоб не заглядати в рот»
— Скільки, на вашу думку, повинен одержувати молодий суддя, щоб відчувати себе незалежним?
Ю.Толок. Відповідно до вимог Конституції та закону «Про статус суддів» суддею може стати юрист, який досяг 25-річного віку, має певний стаж юридичної роботи і склав кваліфікаційний іспит. 25 років — це зріла людина, яка, як правило, має сім’ю, дітей. Такий молодий суддя повинен одержувати достатню зарплату, щоб не заглядати в рот голові колгоспу, в якого можна виписати м’ясо подешевше, щоб, не замислюючись, оплатити комунальні послуги, своє житло, щоб мати можливість відправляти дітей у дитячий садок, на оздоровлення і оздоровлюватися самому.
В.Єстеніна. Зарплата повинна відповідати тій мірі відповідальності, яка покладена на суддів.
Г.Некрасова. І підвищеному психологічному емоційному навантаженню, яке доводиться витримувати суддям, виносячи рішення від імені держави.
Причому, кажучи про зарплату молодих суддів, не можна забувати і про зарплати працівників апарату суду. Значна частина успішної роботи суду залежить від секретаря, консультанта, помічника судді. На їхні плечі лягає, може, непомітна, але не менш значуща частина судового процесу: підготовка справ до слухань, ведення протоколів і багато чого іншого. Вимоги до них великі, а зарплата — трохи вища за мінімальну.
У таких умовах, як працівники апарату судів, не працює жоден держорган. При цьому вони навіть не мають статусу держслужбовця.
— Що б ви побажали молодим юристам, які хочуть стати суддями?
Г.Некрасова. Нашим молодим суддям хотіла б побажати не втрачати честь судді, дотримуватися законів, які на них поширюються, і Кодексу професійної етики, а головне — завжди дорожити тим, що вони ухвалюють свої рішення від імені держави.
Розмову вели
Євгенія СИНИЦЯ,
Роман ЧИМНИЙ,
Донецьк — Київ
Чи є у вашому суді подібні проблеми? Як ви вважаєте: якщо судова адміністрація буде підпорядкована судовій владі, чи поліпшить це матеріальне забезпечення судів?
Свою думку ви можете висловити, відправивши листа на адресу редакції або запросивши нашого кореспондента для розмови. Нагадуємо нашу адресу: Кловській узвіз, 9/2, м.Київ, 01021; електронна пошта zib@optima.com.ua.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!