Комітетники рятують ВС від завантаженості й борються з рейдерством

Засідання Комітету ВР з питань правосуддя, яке відбулося 8 листопада, виявилося доволі плідним. Адже на ньому були розглянуті питання щодо 11 законопроектів і проекту постанови Верховної Ради.

Проблема рейдерства

Микола Оніщук. Розглядається питання про проекти законів про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо розмежування справ, підвідомчих господарським та загальним судам).
Дмитро Притика. Ми всі знаємо, що в державі є певні суди, які незалежно від місцезнаходження певного об’єкта спору приймають рішення у своєму регіоні. Ця проблема вже перезріла, тому ми повинні терміново внести зміни до чинного законодавства. У ВР зареєстровані законопроекти №№2258, 2279, 2431. Основна ідея — звести всі справи, пов’язані з корпоративними відносинами, питаннями приватизації, в одній судовій системі чи підсистемі. Більшість людей, які вивчали це питання, схиляються до того, що це може бути система господарських судів, тому що вона більш компактна.
Перша інстанція починається з обласного рівня, тобто тут є певні професійні переваги, а також можливість відпрацювати систему розгляду справ.
Три законопроекти, внесені на розгляд ВР, абсолютно ідентичні. Але один із них — №2258, внесений нардепами М.Оніщуком, Д.Притикою, А.Портновим — на наш погляд, більш повний.
Я просив би комітет підтримати пропозицію рекомендувати ВР взяти за основу цей проект закону, прийняти його в першому читанні та, об’єднавши всі пропозиції, викладені у двох інших законопроектах, врахувати їх у плануванні проекту на друге читання.
М.Оніщук. Три законопроекти стосуються однієї теми — фактичних обставин, які склалися, зокрема, в частині того, що проблеми підсудності справи як предметної, так і територіальної призвели до того, що судова система активно почала використовуватися як засіб «успішного» вирішення корпоративних спорів — рейдерства.
Законопроект №2258, який був внесений на розгляд парламенту першим відрізняється тим, що він вносить зміни не тільки в Господарський процесуальний кодекс, а й у закон про приватизацію державного майна, Цивільний процесуальний кодекс та Кодекс адміністративного судочинства.
Автори законопроекту пропонують підтримати проект №2258, а авторами вважати всіх авторів трьох законопроектів.
Анжеліка Лабунська. Існує проблема підвідомчості та підсудності спорів, а також забезпечення позовів. Мені здається, що, вносячи зміни до законодавства щодо підсудності і підвідомчості цих спорів, потрібно якимось чином обмежити й визначити статті щодо забезпечення позову. Бо ті забезпечення, які виносять сьогодні суди, мабуть, є ще більшою проблемою, ніж процесуальне законодавство щодо місцезнаходження розгляду спорів.
Віктор Кривенко. Мета законопроекту зрозуміла, але чому в ст.17 закону записується: компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що віднесені до юрисдикції господарських судів? Які публічні справи можуть бути в господарських судах?
Д.Притика. Ми ж зараз обговорюємо по суті...
В.Кривенко. Ми даємо оцінку тому, що таке приватизація.
Д.Притика. Правильно, ми ж із цього й виходимо: це не в чистому вигляді публічно-правові спори, хоча, за сьогоднішнім кодексом, там, де тільки механічно бере участь Фонд державного майна чи інші держоргани, справи переходять до адміністративного суду.
М.Оніщук. Ідеться лише про одну категорію справ, зокрема, спори щодо приватизації. Останні стосуються цивільно-правових відносин. У них також присутній елемент публічно-правових відносин, зокрема, коли оскаржуються дії органу щодо приватизації в частині затвердження плану, умов і т.ін.
В.Кривенко. Про це потрібно прямо написати, а то закон допускатиме подвійне прочитання.
М.Оніщук. Ідеться лише про перше читання, і я наголошую на тому, що автори законопроекту мали на увазі лише цю складову, а зауваження є цілком слушним.
В.Кривенко. Тепер щодо корпоративних спорів. Останні, на мій погляд, — це суто господарські відносини, за виключенням спору про корпоративне право. Зовсім не господарські відносини. Я ж не думаю, що господарські суди будуть розглядати сімейні конфлікти про поділ корпоративного права. Це потрібно чітко виписати.
М.Оніщук. Ідеться виключно про відносини акціонера й товариства. Відносини стосовно спадщини, якщо йдеться про корпоративні права, є суто цивільним інститутом.
В.Кривенко. Про це треба теж написати. Мене турбує одне: ми переходимо від фундаментального розподілу юрисдикцій до доцільності, тобто розглядаються спори не за предметом регулювання, а за доцільністю.
Д.Притика. Я наведу вам приклад: лише за останні 2 роки 2000 підприємств були захоплені рейдерами.
В.Кривенко. Ми не проти того, що необхідно регулювати це питання, але не за рахунок руйнування юрисдикції.
М.Оніщук. Хто за те, щоб рекомендувати ВР прийняти за основу законопроект №2258, врахувавши всі зауваження та пропозиції. Одноголосно.

Пропозиція не узгоджується з Конституцією

Заступник голови комітету Андрій Портнов представив законопроект №2070 про внесення змін до закону «Про судоустрій України» (щодо адміністративних посад суддів). Автори проекту Б.Губський та Я.Федорчук вважають, що в чинному законодавстві ще залишаються норми, які дають можливість окремим органам державної влади впливати на неупередженість та незалежність суддів в процесі прийняття ними рішень. Зокрема, така можливість передбачена в процедурі формування голів та заступників голів судів. Згідно з чинним законодавством зазначені особи призначаються на ці посади та звільняються з посад Президентом за поданням Голови ВС на підставі рекомендації Ради суддів (щодо спеціалізованих судів — рекомендації відповідної ради суддів).
Таким чином, незважаючи на наявність рекомендації, головна роль у процесі призначення та звільнення з посад голів судів та їх заступників належить Президенту та Голові ВС.
Враховуючи той факт, що голова та заступник голови відповідного суду має досить широке коло повноважень, зокрема можливості для впливу на суддів відповідного суду, порядок їх призначення необхідно вдосконалити. Саме з цією метою нардепи і внесли зазначений проект на розгляд парламенту.
Зокрема, законопроектом пропонується внести зміни до закону «Про судоустрій в Україні» та передбачити, що:
- голова суду, заступник голови суду призначаються та звільняються з посади зборами суддів відповідного суду на підставі рекомендації відповідної ради суддів;
- голова вищого спеціалізованого суду, заступник голови вищого спеціалізованого суду призначаються на посаду та звільняються з посади пленумом відповідного суду на підставі рекомендації відповідної ради суддів.
Таким чином, проектом передбачається, що судді відповідного суду будуть самостійно, без будь-якого впливу з боку інших органів державної влади, обирати собі керівників. Водночас, пропонується передбачити, що рішення про призначення або звільнення голови суду, заступника голови суду має бути затверджено ВР. Це дозволить вищому представницькому органу в нашій державі від імені народу України здійснювати контроль за відповідністю висунутих суддівським корпусом кандидатур посадам голови суду та заступника голови суду.
На думку авторів законопроекту, запропонований порядок повністю узгоджується із проголошеним переходом від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки, надасть додаткові повноваження органам суддівського самоврядування, а також зменшить можливість впливу на голів та заступників голів суду з боку Президента та Голови ВС.
А.Портнов запропонував повернути законопроект його авторам на доопрацювання.
Член комітету Олена Шустік підтримала пропозицію свого колеги, адже, за її словами, цей законопроект не виконує завдань, зазначених у пояснювальній записці: не забезпечує встановлення більш демократичної та прозорої процедури призначення на посади та звільнення з посад голови та заступника голови суду, тим більше, що Конституція не передбачає такого права ані для ВР, ані для Президента.
Тому комітет підтримав пропозицію А.Портнова: рекомендувати парламенту направити законопроект на доопрацювання.

Питання розвантаження ВС

Член Комітету з питань правосуддя Леонід Фесенко представив своїм колегам законопроект №2294 про внесення змін до закону «Про судоустрій України» (щодо забезпечення касаційного оскарження рішень суду). Головна ідея цього проекту полягає в тому, щоб внести зміни до «Прикінцевих та перехідних положень» зазначеного вище закону: «Цивільні справи за касаційними скаргами на судові рішення і касаційні скарги, не розглянуті ВС до 1.01.2007 р., враховуючи ті, за якими ВС витребувано справи, передаються для розгляду і вирішення відповідно до гл.2 розд.V ЦПК до колегій суддів відповідних апеляційних судів, склад яких формується президіями цих судів. Цивільні справи за касаційними скаргами на судові рішення і касаційні скарги, подані до ВС після 1.01.2007,
а також скарги, подані до 1.01.2007, за якими проведено попередній розгляд відповідно до ст.332 ЦПК, розглядаються та вирішуються Судовою палатою у цивільних справах ВС відповідно до гл.2 розд.V ЦПК».
Зокрема, автори законопроекту звертають увагу на те, що ст.323 ЦПК передбачає, що касаційною інстанцією в цивільних справах є суд, визначений законом «Про судоустрій України» як суд касаційної інстанції в цих справах. З метою гарантування права на справедливий судовий розгляд у розумні строки касаційною інстанцією згаданим законом у редакції 2002 р. передбачалося створення Касаційного суду України. На нього б мали бути покладені повноваження касаційної інстанції, зокрема і в цивільних правах, а також забезпечення єдиного порядку перегляду рішень загальних і спеціалізованих судів. У разі створення Касаційного суду, ВС мав би переглядати справи лише за винятковими обставинами.
Тимчасово (до законодавчого визначення суду, який буде здійснювати повноваження касаційної інстанції) повноваження касаційної інстанції у цивільних справах має здійснювати Судова палата у цивільних справах ВС.
Проте рішенням КС від 11.12.2003 р. норми закону «Про судоустрій України», що визначали статус Касаційного суду України, були визнані неконституційними. У зв’язку з чим Судова палата у цивільних справах ВС вже протягом чотирьох років переглядає цивільні справи в порядку касації. Крім того, процесуальним законом до компетенції ВС віднесено розгляд справ за винятковими обставинами. У зв’язку з цим, у Судовій палаті у цивільних справах ВС накопичилось близько 50 000 нерозглянутих справ і їх кількість динамічно зростає. Внаслідок надмірної завантаженості судів зазначені справи розглядаються тривалий час, а надходження такого обсягу справ на касаційний розгляд перевищує фізичні можливості суддів ВС щодо їх розгляду. Це призводить до порушення прав учасників процесу на судовий захист їхніх прав і законних інтересів у касаційній інстанції та вимог закону щодо справедливого розгляду справ упродовж розумного строку.

Касаційний перегляд апеляційними судами

Незважаючи на актуальність порушеного питання, проблема завантаженості ВС сьогодні залишається законодавчо не врегульованою.
Автори проекту вважають, що запропоновані зміни узгоджуються з положеннями п.5 ч.1 ст.26 та п.10 ч.2 ст.30 закону «Про судоустрій України» щодо здійснення апеляційними судами інших передбачених законом повноважень. Крім того, президії апеляційних (обласних) судів вже здійснювали перегляд цивільних справ у порядку нагляду за ЦПК 1963 р. Прийняття запропонованих проектом змін дало б змогу до законодавчого визначення суду, який буде здійснювати повноваження касаційної інстанції у цивільних справах, його утворення і початку діяльності, а також до вдосконалення інституту касації розвантажити ВС з метою дотримання однієї з основних конституційних вимог судочинства щодо забезпечення розгляду касаційних скарг у цивільному процесі в розумні строки. У разі прийняття цей закон дозволить прискорити судовий розгляд цивільних справ та зменшить ризик потенційних втрат Україною коштів держбюджету за рішеннями міжнародних судових установ за скаргами учасників цивільного процесу на порушення їхніх прав на справедливий судовий розгляд, гарантованого Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини.
Учасники засідання висловили зауваження та пропозиції до законопроекту. Зокрема, наголошувалося, що «поєднання судами апеляційної інстанції функцій перегляду справ у апеляційному та касаційному порядку, в тому числі й тимчасово, може негативно вплинути на якість ухвалюваних ними судових рішень. Крім того, поєднання цих функцій апеляційними судами не відповідає Конституції, оскільки Основний Закон визначив апеляційні суди як окрему ланку судової системи».
Вказувалося також, що збільшення кількості судів касаційної інстанції відповідно до кількості апеляційних судів створить підгрунтя для різного застосування судами законодавства та до ухвалення різних рішень в аналогічних справах. «А це підстава для перегляду судових рішень у зв’язку з винятковими обставинами, яке здійснюється відповідно до закону ВС», — підкреслили народні депутати.
Комітет рекомендував цей законопроект прийняти за основу, а до другого читання доопрацювати механізм його реалізації. Зокрема, потрібно вирішити питання: справи будуть передані в суди сусідніх областей чи їх переглядатиме той самий апеляційний суд.

Народні засідателі у здійсненні правосуддя

Комітетник А.Портнов представив на засіданні законопроект №2071 про внесення змін до деяких законів щодо розширення участі народних засідателів у здійсненні правосуддя і запропонував відхилити його. О.Шустік, зокрема, зазначила, що є обгрунтований аналіз цього законопроекту, підписаний заступником Голови ВС Анатолієм Яремою. Пропозиція ВС — відхити проект як такий, що не відповідає Конституції і затягуватиме розгляд справ. «Я хочу підтримати пропозицію про відхилення законопроекту. Думка щодо участі народних засідателів-присяжних протягом багатьох років обговорюється у ВР. Звичайно, необхідно запровадити суд присяжних, як це передбачено Конституцією, і забезпечити участь народу через народних засідателів у цивільному процесі. Ця проблема вирішена. Не в будь-якій справі народний засідатель може брати участь, а тільки в тих справах, де суд забезпечує охорону інтересів.Там участь народних засідателів передбачена законом. Але немає потреби в судах присяжних у справах про розірвання шлюбу і в інших, які ніякого стосунку до суспільного інтересу не мають. У намаганні вирішити питання залучення народу до розгляду приватної справи немає необхідності. А проти того, що в кримінальному судочинстві потрібно запровадити суд присяжних, ніхто не заперечує», — висловив свою думку голова Судової палати в адміністративних справах ВС В.Кривенко.
Рішенням комітету законопроект було відправлено на доопрацювання.

Парламентський контроль за виконанням рішень Євросуду

Комітет також рекомендував парламенту направити на доопрацювання проект закону №2152 про внесення змін до ст.6 закону «Про Вищу раду юстиції» (щодо врегулювання питань, пов’язаних із визначенням вікового цензу членів ВРЮ). Ним пропонується скасувати передбачену цією статтею вимогу, згідно з якою на посаду члена ВРЮ може бути обрана особа, не старша 65 років.
Учасники засідання звертали увагу на те, що вимога до віку стосується лише моменту обрання особи на посаду члена ВРЮ. Досягнення членом ВРЮ 65-річного віку вже після його обрання не є підставою для припинення його повноважень.
«Більшість членів ВРЮ виконують свої обов’язки на громадських засадах. На постійній основі працюють лише голова, його заступник та секретарі секцій ВРЮ. Ці особи є державними службовцями, а тому на них має поширюватись загальна вимога, за якою граничний вік перебування на державній службі становить 60 років, а в разі продовження її терміну — 65 років. Тому паралельно необхідно вносити зміни до закону «Про державну службу в Україні», — зауважив Д.Притика.
Також комітет рекомендував ВР прийняти за основу проект постанови №2438 «Про виконання рішень Європейського суду з прав людини». На думку авторів законопроекту, виконання рішення Євросуду має включати, крім виплати справедливої сатисфакції, вжиття державою інших заходів індивідуального характеру, а також заходів загального характеру, метою яких є усунення системних проблем у сфері законодавства, судової та адміністративної практики. До того ж мають запроваджуватися ефективні механізми парламентського контролю за виконанням рішень Євросуду державними органами України та їхніми посадовими особами.
Учасники засідання, зокрема, наголошували, що «за рішенням Євросуду, в яких встановлені порушення конвенції, які стосуються суддівської діяльності, надавати судам усіх рівнів роз’яснення щодо уникнення аналогічних порушень». Окрему увагу, вважають вони, необхідно приділяти питанню додержання розумних строків судового провадження та судовому контролю за законністю затримання і тримання під вартою».
На думку народних депутатів, потрібно ініціювати притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів у встановленому законом порядку, чиї дії (бездіяльність) призвели до порушення конвенції.

Підготувала
Марина ЗАКАБЛУК