Поле для прогнозів про відставки обмежується лише кількістю урядових посад
Нестерпна спека та інформаційна спрага змушують журналістів не шукати сенсацій, а створювати їх. Не відходячи від кондиціонера. А що може бути сенсаційнішим за «аварійний стан» у владному моноліті? От і з’являються прогнози про майбутні тріщини в ньому та чорних кішок, які чи то пробігли, чи то збираються пробігти між Президентом і Прем’єром…
Категорично заперечувати можливість внутрішньовладних смерчів можуть лише найвідданіші «регіонали». Якщо ж спиратися на принцип циклічності будь-яких явищ та національні особливості гетьманства, то можна припустити, що примхлива погода на українському політикумі здатна вразити сюр¬призами. Особливо, якщо їх очікувати.
Наприклад, хто міг передбачити влітку 2005 року, що ідилія тих, хто стояв поруч на майдані, закінчиться відразу після літніх відпусток та ще й такими гучними звинуваченнями в корупції оточення Віктора Ющенка? Щоправда, в ни¬нішній Адміністрації Президента поки що немає претендентів на роль правдолюба. Принаймні в «біло-голубих» кольорах.
Але це не виключає конфліктів команд в оточенні глави держави, особливо між «старими» однопартійцями і тими, що примкнули до влади вже після перемоги Віктора Януковича. Тим більше, враховуючи тезу про доброго короля і протилежний за характером почет. Зокрема, лідер СПУ Олександр Мороз, коментуючи подання нардепів до Конституційного Суду щодо перегляду політреформи-2004, припустив, що Президент не був його ініціатором — «постаралися» юристи. Однак без сигналу глави держави навряд чи під цим документом вдалося б зібрати дві з половиною сотні автографів.
Із цього погляду інформаційні «викиди» щодо майбутніх замін у складі Уряду покликані стати тими яблуками, що внесуть розбрат в єдину команду. Хтось із названих «кандидатів на виліт» почне підо¬зрювати колег у підкилимових змовах, нервувати і робити непотрібні заяви, і тим самим справді викличе невдоволення вищого керівництва.
Однак такі сценарії спрацьовують тоді, коли на них звертають увагу. Досі, попри дві дійсно несподівані відставки гуманітарного віце-прем’єра та «надзвичайного» міністра, решта фігурантів «чорного списку» виявляють мовчазну стійкість. Хоча журналісти й надалі гадають, хто ще залишиться без портфеля найближчим часом.
Поле для прогнозів про відставки обмежується хіба що кількістю міністерських посад: від головного освітянина до віце-прем’єра з економічних питань. Такі припущення підкріплюються посиланнями на «поінформовані джерела», які повідомляють, що нібито глава Кабміну дав згоду на кілька звільнень, але з ними не встигли до закриття сесії… Та швидше журна¬лісти не так зрозуміли «джерело»: за два останні тижні дійсно без посад залишилося кілька міністерських заступників.
Самого ж Миколу Азарова активно сватають у почесне заслання — крісло голови Нацбанку. Навіщо такий обмін людині, яка має до банківської справи доволі дотичний стосунок, прогнозисти не пояснюють, натякаючи лише на чорну кішку, яка чи то вже пробігла між вищим керівництвом держави, чи то лише прокинулася.
Більш імовірним було б припустити, що головним банкіром знову стане Сер¬гій Тігіпко. Якщо справді є наміри «повісити» на нього недоліки Податкового кодексу. Однак, якщо так станеться, «регіонали» ризикують отримати конкурента на найближчих парламентських виборах. А доки він займатиметься економікою, на політику часу не вистачатиме.
Тому це припущення, як і щодо більшості інших імовірних замін в урядовій команді, зникне з інформа¬ційного простору, щойно повернеться осіння прохолода. І з’являться нові…
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!