Hедавно уряд України підбив підсумки ста днів своєї роботи. Перший віце-прем’єр Анатолій КІНАХ в інтерв’ю кореспонденту «Коммерсанта» Олегу ГАВРИШУ визнав, що деякі дії Кабінету Міністрів призвели до погіршення інвестиційного клімату в країні та підірвали довіру бізнесу до нової влади.
— Минуло сто днів роботи уряду. Які, на ваш погляд, найбільш важливі питання вдалося вирішити за цей час?
— Треба було одночасно вирішувати відразу кілька дуже важливих системних і стратегічних проблем. Перша — це формування вертикалі виконавчої влади, спираючись на очікування, вимоги людей. Влада повинна стати більш прозорою, більш відповідальною, більш професійною. Паралельно необхідно було вживати надзвичайних заходів у зв’язку з тим, що економіка, особливо в другій половині 2004 року, була під великим тиском популістських рішень, ручного управління, силових методів. І, безумовно, дуже серйозна проблема була із дефіцитом бюджету. Це складна обстановка, і вона ще дається взнаки. Але одним з найважливіших позитивних результатів уряду я вважаю той, який пов’язаний з недопущенням загострення і розбалансування макроекономічної стабільності. Якщо брати квітень, ми маємо зниження інфляційного показника. Інфляція за квітень становила 0,7%, а сумарна за чотири місяці — 5,1%. Це те, що стосується споживчих цін. За чотири місяці поточного року реальні доходи населення України зросли на 29%.
Звичайно, є проблеми. Мене турбує те, що ми спостерігаємо певне зниження темпів зростання ВВП України. За три місяці обсяг виробництва зріс на 7,1% відносно перших місяців минулого року. А за чотири місяці минулого року зростання становило 12,5%. Украй важливо, аби на тлі найвищого рівня соціальних зобов’язань ми не допустили зниження темпів і якості зростання української економіки. Стосовно цього мене особисто тривожить ліквідація умов інвестиційної діяльності у вільних економічних зонах, на територіях пріоритетного розвитку, технологічних парків, стосовно низки галузевих законів, пов’язаних із наукомісткою, технічно складною продукцією. Необхідно збалансувати кроки, пов’язані з боротьбою з інфляцією та спрямовані на зростання конкурентоспроможності нашої економіки. Різка ревальвація гривні серйозно зачепила конкурентоспроможність українського експорту, особливо машинобудування. Реалізація заходів антикорупційного характеру не повинна погіршувати умов тих промисловців, підприємців, які працюють прозоро.
— Ви говорите, інфляція становить 5,1%, а Президент України звернув увагу на те, що в країні високий рівень інфляції.
— Президент абсолютно правий. 5,1% — це досить високий рівень інфляції. Ми вичерпали половину запасу рівня інфляції на весь 2005 рік. За відкоригованими показниками, це на рівні 9,8%.
— Як зупинити інфляцію?
— Дуже важливо, щоб зростання соціальних виплат супроводжувалося чіткими діями з насичення внутрішнього ринку необхідним обсягом якісних товарів і послуг. Щоб додаткова грошова маса не вплинула на зростання цін. Тобто треба працювати над активізацією промислової підприємницької діяльності. Тільки на основі валютних інтервенцій чи методів, пов’язаних із ревальвацією гривні, серйозно знизити темп інфляції неможливо.
— Багато хто вважає, що різке підвищення курсу гривні було зроблено навмисно, щоб «завалити» підприємства Донецького й Луганського регіонів. Це правда?
— Те, що курс гривні занижений, відомо вже не перший рік. Різка ревальвація гривні, звичайно, негативно відбилася на конкурентоспроможності ряду галузей — передусім гірничо-металургійного комплексу й машинобудування. Не треба забувати, що мільйони не найбагатших громадян традиційно зберігали свої заощадження саме у валюті. Надалі такі речі повинні чітко узгоджуватися в рамках загальної стратегії. Хоча в цілому гривні необхідно мати тенденцію до посилення, тим більше що ми плануємо досить високий рівень результатів у поточному році як із погляду зростання ВВП, так і в цілому показників економіки. Однак застосування таких методів, як ревальвація, в боротьбі з політичними конкурентами абсолютно неприпустиме.
Мене дуже тривожить ситуація в Донецькій області. Вона допустила спад обсягу виробництва на 6%. Ми будемо відпрацьовувати цільові заходи, пов’язані з промисловістю й економікою Донецької області. Ми не хотіли б збільшувати те протистояння, ті страхи, ту недовіру людей, що склалися в ході попередньої кампанії, підкріплюючи їх негативними соціально-економічними результатами.
— Президент доручив вам підготувати список підприємств, до яких у держави є претензії щодо приватизації. Чи є такий список?
— Ні в якому разі не можна допустити, щоб в Україні почали черговий переділ власності за межах закону. Те, що ми робимо,— це розгляд проблемних результатів приватизації стратегічних підприємств. Ми діємо суворо в рамках закону. Критерії досить чіткі:
n заниження вартості об’єктів у момент приватизації;
n невиконання інвестором своїх зобов’язань відповідно до договору купівлі-продажу, особливо коли мова йде про поновлення роботи підприємства за основним профілем;
n погіршення показників приватизованого стратегічного підприємства, особливо за ознак штучного банкрутства.
Мова не йде про тисячі підприємств, йдеться про кілька десятків. З тих підприємств, які можна назвати,— Миколаївський глиноземний завод. Щодо цього заводу ми дійшли думки, що інвестори виконують усі свої зобов’язання, крім одного, пов’язаного з будівництвом алюмінієвого підприємства на території Харківської області. Але там об’єктивна причина. Підприємство рентабельне лише тоді, коли споживає електроенергію за диференційованим тарифом. Інвестор за узгодженням з урядом відкоригував цю умову, а інвестиції вклав у підвищення потужностей того ж МГЗ — з 1 млн тонн до 1,6 млн тонн глинозему щорічно. Аналогічна ситуація на «Рівнеазоті» — інвестори виконують свої зобов’язання. У той же час виникають серйозні питання щодо сіверськодонецького «Азоту». Є проблеми з виконанням умов приватизації Чорноморського суднобудівного заводу.
— Нещодавно голова «Нафтогазу України» Олексій Івченко зробив заяву про те, що наполягатиме на реприватизації «Укртатнафти» і Лисичанського НПЗ...
— Я не поділяю таких заяв. Повинний діяти чіткий правовий механізм. Поки відповідна інстанція не прийняла рішення в межах чинного законодавства, ні в якому разі не можна порушувати питання про те, що це підприємство приватизоване з порушенням закону. Це негативно впливає на довіру інвесторів, на конкурентоспроможність цього підприємства. Ці заяви абсолютно неприпустимі, особливо коли мова йде про чиновників високого рангу, незалежно від їхніх прізвищ. Те, що стосується суті, то як щодо Кременчуцького НПЗ, так і Лисичанського НПЗ все повинне вирішуватися в рамках відповідних процедур у твердому правовому полі.
— Як ви ставитеся до того, що було прийнято рішення відкрити кордон для імпортного пального? Чи не простіше було знизити податки для українських виробників?
— Мене турбує ситуація на ринку нафтопродуктів. Починаючи з лютого поточного року на світових ринках спостерігається постійне зростання цін на нафту, а Україна на 80% переробляє імпортну нафту, насамперед ту, яка постачається з РФ. Тобто ми перебуваємо в дуже серйозній залежності від коливань кон’юнктури світового ринку на нафту. Вкрай важливо проводити більш гнучку акцизну політику, не допускаючи зростання податкового навантаження на кінцевий продукт, особливо коли мова йде про процеси на світовому ринку, від нас не залежні. Вкрай важливо не допускати прийняття таких рішень, як зростання транспортної складової, що ми, на жаль, зробили цього року. Звичайно, треба серйозно працювати в межах антимонопольного законодавства, законів України про контроль і регулювання цін, щоб не було монопольних змов, створення штучного дефіциту.
— Ваше ім’я асоціюється з підприємцями, які підтримали «помаранчеву революцію», але частина з них устигла розчаруватися. Якими ви бачите першочергові заходи, що допомогли б перебороти охолодження відносин між бізнесом і урядом?
— Я сам стривожений низкою рішень, у тому числі пов’язаних із податковою системою. Не можна допускати, щоб ми на перших етапах діяльності нової влади повторювали дуже сумний досвід минулих років. Я вкрай стривожений тим, що ми погіршили умови для інвесторів. Зокрема, в розпал фінансового року запровадили податок на додану вартість на інвестиції в основні фонди. Однобічна зміна правил гри дуже негативно сприймається і тими інвесторами, що працюють, і тим більше тими, хто хотів би працювати.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!