Процес у «справі російських шпигунів» тривав рівно один день
Американська Феміда зазвичай діє з черепа-шачою швидкістю, одначе те, що сталося 8 липня, було зразком прискореного судочинства. Протягом одного робочого дня 10 заарештованих 27 червня російських агентів уклали з федеральною прокуратурою угоди, а потім уперше назвали на відкритому судовому засіданні свої справжні імена, стисло описали свої злочини, визнали себе винними і, нарешті, вислухали вирок.
А судді хто?
Всі 10 були засуджені до вже відбутого в КПТ строку і погодилися на негайну депортацію. Прокурор Майкл Фарбіарз додав, що власті США також конфіскують у них майно, можливо, придбане завдяки їхній незаконній діяльності.
На завершення було згадано якусь американо-російську угоду, згідно з якою Росія відпускає четверо осіб, засуджених, за словами судді, за те, що «вони нібито співпрацювали з іноземними державами».
На засіданні головуючою була старша суддя Кімба Вуд, котра три роки тому змінила на цій посаді Майкла Мукейсі, якого президент Джордж Буш призначив міністром юстиції. Білл Клінтон висунув було на цю посаду суддю К.Вуд, проте їй довелося зняти свою кандидатуру після того, як з’ясувалося, що вона не сплачувала податки за свою няньку.
Останніми роками К.Вуд головувала на багатьох «російських» процесах, але на моє запитання відповіла, що отримувала ці справи за жеребом, а не обирала спеціально.
Я провів у залі судових засідань не один місяць і не раз спостерігав, як вона засуджує людей до величезних строків позбавлення волі. Вирок, який К.Вуд винесла російським агентам, був одним з найм’якших у її практиці.
Судовий театр
Найбільш театральною була сцена, коли на початку засідання, котре тривало майже три години, обвинувачені (вони сиділи окремо в ложі для присяжних, а не поряд зі своїми захисниками, як це буває зазвичай) один за одним вставали і називали свої справжні імена.
«Володимир Гур’єв», — виразно сказав Річард Мерфі, котрий проживав у Нью-Джерсі. «Лідія Гур’єва», — назвалася його дружина Синтія.
Бостонець Доналд Гітфілд виявився Андрієм Безруковим, а його дружина Трейсі Лі-Енн Фолі — Оленою Вавіловою.
«Михайло Васенков», — представився відставний нью-йоркський професор, 66-річний Хуан Лазаро.
Патрисія Міллз виявилася Наталією Переверзевою. Судді важко давалося її прізвище, і вона чемно попросила Н.Переверзеву його повторити. Майкл Зоттолі, чоловік Наталії, сказав, що він Михайло Куцик.
Ганна Чепман виявилася Ганною Кущенко. Михайло Семенко і Вікі Пелаез жили в Америці під своїми іменами.
Про всяк випадок на засідання викликали ро¬сійську судову перекладачку Ізабеллу Аврутіну, котра працювала ще на нью-йорк¬ських процесах у «справі В’ячеслава Іванькова (Япончика)», але обвинуваченим росіянам її послуги були не потрібні: всі вільно говорили англійською, хоча іноді «опускали» артиклі, а через кілька хвилин у мовленні більшості став помітним легкий іноземний акцент.
Всі були ввічливі і дисципліновані, в їхніх відпові¬дях часто звучало звернення «ваша честь».
Перекладач знадобився лише перуанці В.Пелаез, яку теж чекає депортація в Росію.
Питання і відповіді
Процедура, наприкінці якої російські кореспонденти, що сиділи поряд зі мною, почали нетерпляче соватися і чортихатися, проходила за давно заведеним у США порядком.
Суддя мала впевнитися, що обвинувачені діють свідомо і, зокрема, запитала, чи не був хтось із них госпіталізований у зв’язку з душевною хворобою і чи не перебуває під спостереженням психіатра. Всі відповіли негативно. Ніхто не зізнався і в тому, що лікувався від наркоманії та алкоголізму.
Метою іншої серії питань було встановити, що всі арештанти визнають себе винними добровільно, а не в результаті погроз чи якихось обіцянок.
Обвинувачені заперечували, що представники Російської Федерації, з якими всі вони зустрічалися останніми днями, впливали на них якимись обіцянками.
Винятком була тільки В.Пелаез. Вона повідомила судді, що російські представники обіцяли їй безкоштовну квартиру, довічне грошове утримання ($2000 в місяць) і можливість їздити за кордон, зокрема в Перу. Їй також було обіцяно, що росіяни оплатять її синам візит у Москву.
З бесід з адвокатами росіян з’ясувалося, що сини А.Безрукова і О.Вавілової поки за ними в Росію не збираються. Під час церемонії захисник запитав, чи повернуть А.Безрукову ту частину вилученого майна, яка не є речдоками. Прокурор відповів, що в угоді вказано майно, котре підлягає конфіскації, і обі¬цяв повернути інше.
Зізнання
Обов’язковою частиною процедури зізнання є коротке описування своєї злочинної діяльності. В.Пелаез, наприклад, сказала, що їздила в Перу по гроші і відвозила туди листи з тайнописом.
«Я діяла як незареєстрований агент уряду Ро¬сійської Федерації», — заявила Н.Переверзева.
Ніхто не зізнався у ви¬краденні таємної інформації, проте ніхто в цьому і не обвинувачувався.
Вислухавши зізнання арештантів, суддя офі¬ційно визнала їх винними і негайно винесла їм вирок.
Володимир КОЗЛОВСЬКИЙ,
Бі-Бі-Сі, Нью-Йорк
Вже 9 липня у Відні була завершена процедура обміну десятьох російських шпигунів.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!