Леонід ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ: «Дякуючи Господу Богу я не боюся, і це допомагає мені в роботі, бізнесі, політиці, суспільному служінні»
Цієї неділі ми відзначаємо одне з дванаде- сятих церковних свят — Трійцю. Свято Святої Трійці незвичайне тим, що на Русі воно встановлене не в часи її хрещення, а через три століття, у самий розквіт російського право-слав’я, після дня зішестя до апостолів Святого Духа.
В історії сучасної України тільки наприкінці 80-х церква перестала бути «опіумом для народу» і парафіяни вже не боялися відкрито заявляти про свої релігійні переконання. Але атеїзм, на якому виховувалося не одне покоління радянських громадян, міцно вкоренився у свідомості. І для кожної людини повернення до Бога мало свої причини.
Наш кореспондент поцікавився, яким був цей шлях у лідера Християнсько-ліберальної партії України, народного депутата Леоніда ЧЕРНОВЕЦЬКОГО.
Цієї неділі ми відзначаємо одне з дванаде- сятих церковних свят — Трійцю. Свято Святої Трійці незвичайне тим, що на Русі воно встановлене не в часи її хрещення, а через три століття, у самий розквіт російського право-слав’я, після дня зішестя до апостолів Святого Духа.
В історії сучасної України тільки наприкінці 80-х церква перестала бути «опіумом для народу» і парафіяни вже не боялися відкрито заявляти про свої релігійні переконання. Але атеїзм, на якому виховувалося не одне покоління радянських громадян, міцно вкоренився у свідомості. І для кожної людини повернення до Бога мало свої причини.
Наш кореспондент поцікавився, яким був цей шлях у лідера Християнсько-ліберальної партії України, народного депутата Леоніда ЧЕРНОВЕЦЬКОГО.
— Скільки вам було років, коли ви прийшли до Бога?
— Мені було 45 — 46 років, коли я прийшов у церкву «Слово Віри», а зараз пішов 53-й рік. До цього я шукав Бога багато років і ходив у церкву, у церкви православні, потім став звертатися до різних ікон, уявляючи собі Бога, запалював свічки, але, чесно кажучи, мені це не приносило відчуття спілкування з Богом. Тому що я хотів почути від Нього слова, але їх ніхто не вимовляв у цих церквах. В часи Радянського Союзу я іноді бував у православній церкві, але оскільки це було дуже небезпечно, я робив це дуже рідко, може, один раз на рік.
— Як ви прийшли до Бога?
— Мій прихід до Бога пов’язаний був з моїми політичними амбіціями, коли я в 95-му чи 96-му році, зараз уже точно не пам’ятаю, в умовах зовсім виснажливої і непід’ємної боротьби намагався стати депутатом Верховної Ради. Це ніяк не виходило, тому що тоді, за тим виборним законом, на виборчі дільниці повинно було прийти не менш 51% виборців. А Дарниця в зв’язку з тим, що на її території перестав діяти один з найбільших на Україні заводів радіоелектроніки, була цілком розчарована в перебудові, і ніхто не хотів іти голосувати. Я двічі намагався зробити це за допомогою різних PR-акцій, але люди нічому не вірили, говорили зі мною тільки про ковбасу і всілякі насущні речі, а політикою зовсім не цікавилися. Та й я, власне кажучи, був далекий від уявлення, як їх по-трібно захищати.
Потім я через одного зі своїх колишніх партнерів прийшов до пастора Сандея, і він у присутності великої кількості людей помолився за мене. А я ставив умову, щоб мій прихід у церкву — і цього я дуже боявся, не довіряв церкві — був пов’язаний саме з великою кількістю людей, яких би я міг агітувати за себе. І чудо! За мене помолилось близько тисячі чоловік — моїх майбутніх виборців і я побачив у їхніх очах вогонь віри і щастя. Я почув дивні історії про те, як люди повертаються до життя і стають зовсім іншими, тобто цілком змінюються. Я зрозумів, що є вихід.
Правда! Я зрозумів, що є вихід, тому що в спілкуванні без Бога я цього виходу, чесно кажучи, не бачив, а люди (виборці) ж дуже тонко відчувають, чи вірить сам депутат у те, що він говорить. У той час було важко щось змінити. Зараз я вже досвідчений депутат і подаю багато законопроектів. Тоді я взагалі не розумів, що потрібно робити. І от я побачив Бога і побачив свого пастиря з чорною шкірою, хоча до цього ніколи не обіймав людини з іншим кольором шкіри і навіть трохи побоювався цього. Я побачив, що він порядна і віруюча людина і повірив йому і Господу Богу. От так це і сталося.
— Які зміни у вашому житті відбулися, після того, як ви прийшли до Бога? Чи відбувалися у вашому житті чудеса?
— Після цього в моєму житті відбулося дуже багато всяких чудес і дивних речей. Навіть краще це назвати не «дивних речей», а, що називається, «дивних подій». Диявол атакував нашу родину страшними проблемами. Настільки страшними, що я навіть не міг собі уявити, що такі біди на нас можуть звалитися. Я не бачив виходу, і Бог показав його, на наших дітях особливо. Ну, а далі віра в Бога врятувала мене від морального падіння, тому що сподіватися нам із дружиною більше не було на що і на кого.
Чудес було багато в моєму житті. Я розповім тільки про останні. По-перше, я став моралістом, хоча моє життя, мій характер і мої власні уявлення про себе як про людину були зовсім іншого порядку. Саме як мораліста мене сприймають сьогодні мої виборці, люди, які чують мої виступи. Вони мені вірять. Це важливе політичне чудо.
Сьогодні я послідовно захищаю віру і віруючих. Це теж чудо, оскільки раніше я ніколи не думав, що таке можливо.
— Чи допомагає вам віра в Бога в роботі, бізнесі, політиці?
— Завдяки Господу Богу я не боюся, і це допомагає мені в роботі, бізнесі, політиці, суспільному служінні.
— Яке ваше служіння як християнина?
— Я служу в їдальні «Стефанія» вірно і віддано.
Хоча іноді дозволяю собі утрачати самовладання, зараз, по-моєму, з кожним днем дедалі рідше, я змінююся, і це відчувається, сподіваюся, у моєму поводженні. Я менше кричу на підлеглих, хоча я дуже вимоглива людина, до себе теж, і мої нерви сильно пошарпані.
І я поступово починаю любити тих людей, з якими я спілкуюся, і які, за моїм переконанням, у минулому моєму уявленні про життя були покидьками суспільства. Дивно, але ці люди, бомжі, мають дуже розвинуте почуття власної гідності, що властиве і мені самому. Вони мені рівні, і мені це приємно. Я знайшов дуже вдячну аудиторію. Крім того, у багатьох є свої моральні принципи, і вони живуть за своїм законами. Серед них є і хороші, і погані люди. Для хороших наше служіння відкриває Бога. А погані спочатку стають хорошими, а потім теж прийдуть до Бога. І приходять, і це чудово.
Це великий соціальний проект, і я ним дуже пишаюся. Він вимагає багато матеріальних коштів. Але найголовніше, чого мені вдалося домогтися, — це те, що багато киян знають «Стефанію» і допомагають, чим можуть моїм друзям — бомжам. Вони приносять навіть книги, одяг, варення — усе, що в них є. В основному це роблять бідні люди. Як чудово, що бідність — не порок і не впливає на мораль. Ті, кому важко, відчувають чужий біль. На жаль, я не можу достукатися до багатьох багатих, але ж я сам, слава Богу, не бідний. І слава Господу Богу, можу служити грошима і, мені здається, що цим я можу спокутувати свої гріхи. Тобто трішки ще залишилося якогось людського егоїзму в моїх учинках, але з кожним днем його дедалі менше.
— Ви розіслали всім суддям України Біблію. Навіщо?
— Я розіслав Біблію не тільки суддям України, а й усім народним депутатам, і вони сприйняли це всерйоз. От що найголовніше. Тобто вони сприйняли мене як мораліста, тому що якби їм надіслала Біблію людина не знайома, не шанована цією дуже складною категорією людей, наділених величезною владою, вони б її не прийняли, а вважали за фарс, просто викинули її або закинули куди-небудь подалі, але вони сприйняли це всією душею, багато хто написав мені листа.
Я подарував Біблію Президенту України, і він довгий час тримав її на столі. Останнім часом я не буваю в нього, тому не знаю, де вона зараз, наша Біблія. Але думаю, що, судячи з його останніх виступів, — а він дедалі частіше згадує Бога у своїх політичних спічах — десь на видному місці. І наша Церква відіграла в цьому одну з найголовніших ролей, хоча і переслідується владою. Але не думаю, що до цього причетний Президент. Просто нас, віруючих, дуже багато, і спецслужби бояться цього.
— Про що мріє людина, у якої все є?
— У людини ніколи не буває все абсолютно. І чим більше ти маєш, тим масштабніші твої мрії. Не знаю, що мається на увазі під твердженням, що в мене все є. Усе, та не все! Точно одне. Бог дав мені славу, яку я при кожній зручній нагоді намагаюся Йому ж і повернути. Тому що слава ця Його.
Слава і гроші. Гроші, я думаю, повертаю Богу недостатньо, хоча важко це підрахувати. Я — людина, як би це ви-
словити, дуже практична, прагматична. Тому розрахунок — це те, що в мене на підсвідомому рівні, і чим я не пишаюся. Поза тим мої мрії сьогодні усе більше і більше звернені до ближнього і турботи про ближнього. Я мрію полюбити кожну людину і мрію про те, що зможу врятувати свою душу. Я є за вдачею оптимістом і патріотом своєї країни і мрію, як змінити в ній життя на краще.
На мій погляд, основа нинішньої кризи в Україні — руйнування духовного стрижня нації, знищення моральних орієнтирів у суспільстві.
Як політик і віруюча людина я глибоко переконаний, що демократичний вибір управління країною, вибір ринкової економіки безпосередньо пов’язаний з християнською ідеологією, що сприяє тому, щоб прості люди жили в статку, а політики діяли морально.
Від недавна я почав серйозно займатися створенням нової для України політичної сили — Християнсько-ліберальної партії, яка орієнтується на християнські цінності, принципи економічного лібералізму і західноєвропейської демократії.
Ідеї та програмні цілі партії розділяють і підтримують дедалі більше моральних людей не залежно від того, яку віру вони сповідують. І це мене дуже радує.
Що стосується бізнесу, то я мрію про величезні масштаби мого бізнесу, моєї політичної і громадської діяльності. Ці мрії глобальні, вони охоплюють дедалі більше і більше сфер громадського життя, тобто роль моєї особистості як політика, я сподіваюся, буде зростати. Ну і як бізнесмена, тому що я є успішним бізнесменом.
— Що спонукало вас подати законопроект «Про захист суспільної моралі»?
— Бог спонукав мене до подання цього законопроекту, от я його і подав. Та й плюс політичні амбіції, що в мене існують. Дякуючи Богу я подаю дуже багато демократичних законопроектів. Мені здається, вони угодні Богу, тому що вони мають християнську складову. Християнську і ліберальну. Я упевнений у тому, що Бог хоче бачити всіх людей вільними і матеріально забезпеченими, але головне — МОРАЛЬНО забезпеченими.
Я б так вибудував цю модель: Бог хоче бачити всіх людей морально заможними, потім матеріально. Але Бог, я зараз вірю в це, створив нас вільними людьми знов-таки у межах тих моральних принципів, які Він виклав через Ісуса Христа в Біблії: не вкради, не вбий, і т.д. і т.ін. Вони, ці принципи, цілком сполучаються для того, щоб бути вільним: висловлюй свою думку, нікого не бійся, борися за свою волю і духовну, і матеріальну. Без страху. І тоді Бог, як сказано в Біблії, буде йти пере тобою і ніхто не устоїть з Його ворогів. А це значить: висловлюй свою підтримку справедливим і моральним політикам і будь активним у суспільному житті, тому що ніхто з нас, зокрема це стосується і мене, не може розраховувати ні на що хороше в Україні, на нашій Батьківщині, якщо тільки ми разом, взявшись за руки, не станемо боротися з убогістю, корупцією, неповагою влади до кожного з нас, боротися з брехнею, неправдою, порнографією і багатьма іншими, на мій погляд, дуже тяжкими гріхами, що завжди притаманні владі. Підкреслюю, завжди і скрізь, не тільки в Україні, тому що влада, навіть якщо вона дуже моральна, все одно є проблемою для здійснення багатьох християнських свобод. І за них, тобто за ці свободи, треба боротись.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!