Cлідчим нагадали марність «вибивання» з підозрюваних визнання вини
Верховна Рада прийняла за основу проект змін до Кримінально-процесуального кодексу в частині зміни статусу зізнання як доказу вини. Хоча експерти зауважують, що ця норма навряд чи убезпечить підозрюваних від застосування до них незаконних методів слідства.
Верховна Рада прийняла за основу проект змін до Кримінально-процесуального кодексу в частині зміни статусу зізнання як доказу вини. Хоча експерти зауважують, що ця норма навряд чи убезпечить підозрюваних від застосування до них незаконних методів слідства.
Ще з часів римського права існувала практика, коли визнання вини підозрюваним робить зайвими всі подальші слідчі дії. 80 років тому під час процесу над Промпартією цей факт як царицю доказів уперше визнав Генеральний прокурор СРСР Микола Криленко, зауваживши, що «най¬кращим доказом за всіх обставин є все ж зізнання підсудних». Після чого цей доказ став наріжним у радянському КПК, яким дотепер послуговується й Україна.
Не очікуючи прийняття нового кодексу, на минулому тижні парламент ухвалив у першому читанні законопроект (№6059), яким уточнюються статус і роль такого доказу, як визнання особою своєї вини. І хоча презумпція невинуватості за¬кріплена на конституційному рівні, а закон зобов’язує суд проводити слідство в повному обсязі незалежно від визнання підсудним пред’явлених йому обвинувачень, на думку автора проекту, за¬пропоновані ним зміни уможливлять підозрюваному й обвинуваченому в будь-який момент відкликання визнання своєї вини. Та й на досудовому слідстві у правоохоронців не виникне спокуси «вибивати» показання.
Для цього, зокрема, пропонується викласти в новій редакції абз.2 ст.73 КПК, згідно з яким «показання підозрюваного, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання підозрюваним своєї вини може бути долучено до обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі. Підозрюваний у будь-який момент може відкликати визнання своєї вини». Аналогічні зміни вносяться і до абз.2 ст.74 КПК стосовно обвинуваченого.
Щоправда, як зауважують парламентські експерти, чинне законодавство передбачає за підозрюваним право відмовитися від визнання своєї вини, зо¬крема, й у судовому процесі, що часто й відбувається. Однак це, на жаль, як зауважують експерти, «не стає дієвою перешкодою для застосування тортур тими працівниками правоохоронних органів, які нехтують вимогами закону».
Можливо, конкретна норма в КПК бодай нагадуватиме «неправоохоронцям», що не варто докладати зусиль, аби підозрюваний зізнався у скоєнні злочину, а краще зосередитися на пошуку доказів.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!