Ольга ЄГОРОВА: «Якщо зняти бар’єр закритості, звинувачень стане менше»
Голова Мосміськсуду Ольга ЄГОРОВА запропонувала деяким громадським організаціям таку форму спів¬пра¬ці: вони висловлюють свою думку стосовно конкретних справ, а судді — роз’яснюють, чому винесене те або інше рі¬шення. Чи посприяє це більшій відкритості судової системи, Ольга Олек¬сан¬дрівна розповіла в інтерв’ю «Российской газете».
Роз’яснення для суспільства
— Ольго Олександрівно, в чому суть вашого звернення до громадських організацій? І стосовно яких справ ви пропонуєте висловлюватися своїм колегам?
— Я запропонувала громадськості взяти участь у роботі судів у формі комісії. Слід працювати з громадською думкою, роз’яснювати позицію судів щодо тих ухвалених рішень, які викликають інтерес наших громадян. Закриватися не можна, потрібно розмовляти із суспільством, обговорювати наші проблеми і специфіку роботи. Громадськість повинна більше знати про роботу судів. Тому ми запропонували всім, кому надіслали листи, висловити свою думку.
Безумовно, повинна існувати якась форма су¬спільного звіту. Щоб судді, які розглядають такі справи, розповідали, як проходило слухання, аби була можливість не виправдовуватися, а пояснити, чому винесене те або інше рішення чи вирок. Людям потрібна інформація з перших вуст. Я переконана: якщо зняти бар’єр недомовок, закритості, звинувачень на адресу судової системи стане значно менше.
— Проте громадська думка — не завжди зріла і компетентна і тому вельми небезпечна у вживанні. Не боїтеся опинитися під її тиском?
— Очевидно, така небезпека існує. Але судді повинні чути всі думки, поважати будь-яку точку зору й ухвалювати законні й справедливі рішення. Це дуже складно.
— Як ви вважаєте, чи може громадська думка впливати на рішення про відставку того чи іншого судді?
— Відповідно до існуючого порядку відставки районних і мирових суддів належать до компетенції вищих кваліфікаційних колегій суб’єктів, голови міського суду, Вищої кваліфікаційної колегії РФ. Наприклад, якщо я висуваю претензії до мирових або районних суддів, то пишу подання, в якому вказую, чому цей суддя не може займати свою посаду.
— Можливо, для реальної участі громадськості в судочинстві потрібно піти шляхом розширення підсудності справ суду присяжних і в кримінальних, і в цивільних справах?
— Не погоджуся, що суд присяжних — це громадськість. Коли ці люди виконують обов’язки в суді, вони вже судді. На них поширюється дія закону про статус суддів, вони отримують заробітну плату. Вони дають клятву, і їх попереджають про певні обмеження.
Я завжди виступала за суд присяжних і розширення його компетенції, але в цивільних справах, особливо дитячих, робити б це не поспішала. Адже навіть одному судді важко розібратися в колізіях сімейних відносин, а 12 буде ще складніше.
Зміна ухилу
— У Європі виправдувальних вироків 5—7 %, а в РФ тільки цього року 4,5, раніше було ще менше. Чому в російських судах переважає обвинувальний ухил?
— Обвинувальний ухил сягає корінням в історію. У Росії змінилося законодавство, змінилися судді. Коли ми починали працювати, нагляд за нами здійснювала прокуратура. У той час ми дійсно прислухалися до прокурорів, тому що вони писали протести і перевіряли навіть ті справи, в судових засіданнях в яких участі не брали. Був досить жорсткий контроль. Нині все інакше. Прокуратура навіть не може у нас запитати справи.
Втім, не можна про нашу роботу судити за кількістю виправдувальних вироків. Слід враховувати, скільки скасовано. А скасовуємо ми багато. При цьому 80% обвинувальних вироків ухвалюються у справах, які розглядаються в особливому порядку, коли люди заздалегідь визнають свою вину, розраховуючи на поблажливість.
— Ви б погодилися запровадити правило, яке, до речі, є в законодавстві окремих країн, що суддя, виходячи в процес, зобов’язаний оголосити список усіх дзвінків і відвідин, навіть технічних, які в нього були в даній справі?
— Головне — самому поставити себе так, щоб не дзвонили. Якщо ти дозволяєш собі дзвонити і щось вислуховувати, то тобі дзвонитимуть.
— Чи прийнято в служителів Феміди радитися один з одним у конкретних справах?
— Розділю це питання на 2 складові. Судді — живі люди, і, беручи участь у конференціях, семінарах, читаючи лекції, проводячи якісь зустрічі, вони обговорюють ті чи інші питання. Ми сперечаємося, і з цього спору народжується істина. Навіть постанова Пленуму Верховного суду РФ обговорюється, голосується і приймається колективно.
Суддя може цікавитися різними думками, вивчати судову практику, але коли він іде в нарадчу кімнату, повинен радитися тільки зі своєю совістю. Якщо справа розглядається трійкою суддів, вони обговорюють рішення між собою.
Розмову вів член президії Асоціації юристів Росії
Михайло БАРЩЕВСЬКИЙ
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!