Ціна на блакитне паливо залежить від створення СП або приєднання до ЄврАзЕС
Питання ціни на газ стає критичним для нинішнього українського керівництва. Мабуть, цим пояснюється досить різка заява, з якою виступив на зустрічі з представниками британського бізнесу Прем’єр-міністр Микола Азаров. Адже останнім часом українська сторона висловлювалася більш дипломатично й уникала ультиматумів відносно «Газпрому».
Виступаючи перед англійськими бізнесменами, М.Азаров сказав: «Умови монопольної залежності від одного постачальника, який нам диктує непідйомні ціни, по суті, для нашої економіки — згубна перспектива. Або ми домовляємося з нашими партнерами про нормальну угоду про постачання газу, або ми робимо все, щоб диверсифікувати постачання газу в Україну. Іншого виходу в нас немає».
Здавалося, що після приходу до влади Віктора Януковича газові війни між Росією й Україною залишилися в минулому. У 2010 р. були підписані так звані харківські угоди, згідно з якими Київ отримував 30% знижки від контрактної ціни на російський газ в обмін на пролонгацію на 25 років договору про статус і умови перебування в Криму Чорноморського флоту РФ.
Не буде перебільшенням сказати, що ця знижка врятувала промисловість України. Що підтверджує і Прем’єр М.Азаров: «Важкі переговори з Російською Федерацією... Якщо б не 100-доларова знижка на газ — Україна була б банкротом».
Проте відразу після підписання харківських угод Київ став наполягати на перегляді формули ціноутворення, що привело б до здешевлення газу на 20—22%.
Нинішня українська влада всю відповідальність за цю формулу покладає на Уряд Юлії Тимошенко. Як відомо, після тривалих переговорів прем’єрів Ю.Тимошенко і Володимира Путіна в січні 2009 р. «Газ¬пром» і «Нафтогаз» підписали два контракти: купівлі-продажу газу на період з 2009 до 2019 рр.; про об’¬єми й умови його транзиту через Україну на 2009—2019 рр. Тоді Ю.Тимошенко заявила, що Україна отримала найнижчу ціну на російський газ (за винятком Білорусі), її ж опоненти з Партії регіонів назвали ці домовленості поразкою.
У 2009 р. для Києва зробили знижку 20% від європейської ціни, з початку 2010-го сторони перейшли до ринкової вартості. Згідно з контрактом ціна газу варіюється залежно від ціни на нафту. Позначилось на Україні різке подорожчання останньої в 2010—2011 рр. Відповідно до умов 10-річного контракту, підписаного «Нафтогазом» і «Газпромом», ціна на імпортний газ переглядається щокварталу, виходячи з вартості нафтової корзини.
Якщо вона зростає, то з тимчасовим розривом 9 місяців відбувається і збільшення контрактної ціни на газ. За прогнозами, вартість російського газу для України до кінця 2011 р. підвищиться до $333 за 1 тис. м3 (з $263,1 в січні — березні).
Українське Міненерго робить ще песимістичніші припущення. Глава міні¬стерства Юрій Бойко сказав, що вартість російського газу в IV кварталі 2011 р. може зрости до $347 за 1 тис. м3. Не важко здогадатися, чим обернеться така ціна для металургії і нафтохімії України — основних галузей промисловості країни. На думку українських аналітиків, $270 за 1 тис. м3 для основних галузей — це межа.
Досить негативна динаміка виробництва в останні місяці спостерігається в металургії. Якщо в грудні 2010-го українські підприєм¬ства виплавили 2,9 млн т сталі, то в лютому 2011-го — тільки 2,67 млн т.
Росія бачить вирішення питання ціни на газ для України в приєднанні Києва до інтеграційних проектів ЄврАзЕС — Митного союзу і Єдиного економічного простору. В цьому випадку Київ зможе претендувати на той рівень цін, який нині встановлений для Мінська, — близько $200 за 1 тис. м3.
Іншим розв’язанням проблеми, на думку Москви, могло б стати створення СП «Газпромом» і «Наф¬тогазом». Ця ідея була озвучена ще в ході торішнього візиту Дмитра Медведєва до Києва. В.Янукович у відповідь запропонував, щоб російська й україн¬ська сторони мали в СП по 50%, що абсолютно неприйнятно для «Газпрому», оскільки капіталізація «Наф¬тогазу» становить лише 6—7% від капіталізації росі¬й¬ського газового монопо¬ліста.
Все частіше офіційні особи в Києві заявляють, що могли б продати частину акцій НАК «Нафтогаз» у рамках IPO (за підрахунками, це дозволить отримати приблизно $5—6 млрд) і бачать потенційним покупцем пакета акцій російський «Газпром».
Віце-прем’єр Сергій Тігіпко впевнений, що після початку бойових дій у Лівії і різкого скорочення постачань газу з Північної Африки Росія повинна бути за¬цікавлена в створенні газотранспортного консор¬ціуму на базі ГТС України. Проте розмови про це тривають вже близько 10 років і, попри численні письмові домовленості, так і залишилися благими намірами.
Київ наполегливо намагається переконати Росію і Євросоюз в необхідності відмови від проекту «Південний потік», який забере у ГТС України левову частку транзиту газу. Отже, «Газпром», уві¬йшовши до складу акціонерів «Нафтогазу», фактично буде змушений узяти на себе гарантії стосовно заповнення української ГТС.
Є підстави відзначити, що український істеблішмент моментами вельми специфічно ставиться до захисту прав російських інвесторів. Так, Ю.Тимошенко вже заявила про корупційність майбутньої приватизації частини акцій «Нафтогазу». Залишається сподіватися, що нинішньому українському керівництву вистачить політичної мудрості не повторювати помилок своїх попередників.
Якщо раніше ЄС прагнув зберігати нейтралітет, безпосередньо не втручатися в російсько-українські газові війни, то нині Брюссель використовує весь арсенал засобів, як політичних, так і економічних, для того, аби не допустити припинення транзиту російського газу.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!