Президент зміцнив свою команду ще одним юристом-професіоналом
Випадково чи ні, але, якщо вірити президентському сайту, Віктор Янукович, повернувшись зі східного турне, 1 квітня підписав тільки один документ — указ про призначення заступником глави Адміністрації Президента Марини Став¬нійчук. Повернення на вул.Банкову відомого «опози¬ційного» юриста з оточення екс-гаранта Віктора Ющенка дало привід для роздумів і домислів. Тим більше що три дні потому глава держави обнародував ще одне рішення: скоротити в Адміністрації Президента, а також у Раді нацбезпеки і оборони кількість заступників до трьох, включаючи одного першого.
З європейським ухилом
Поява на старому робочому місці М.Ставнійчук більшість експертів однозначно пов’язують з бажанням Президента посилити правовий супровід оголошених ним реформ. І конституціоналісту, членові Венеціанської комісії з 10-річним досвідом роботи в Центрвиборчкомі є куди докласти сил на Банковій. Очевидно, що три такі напрями, як взаємини з європейськими експертами, конституційний процес і виборче законодавство, настільки ж важливі сьогодні для В.Януковича, наскільки кандидатура М.Ставнійчук підходить для просування цих реформ заданим курсом.
Серед колег по Венеціанській комісії вона має авторитет, очевидно, саме це необхідно для схвалення Європою відповідних кроків. Тим більше що, на відміну від ще одного представника України в комісії Сергія Ківалова, М.Став¬нійчук не настільки завантажена іншими обов’язками.
Не виключено, що, врахувавши досвід проведення судової реформи і за¬уваження щодо неї з боку європейських експертів, В.Янукович вирішив зіграти на випередження. Адже на підході і новий закон про вибори народних депутатів, і ще важча з погляду ламання радянських стереотипів реформа кримінального судочинства. В обох випадках особливо важливо донести до членів Венеціанської комісії думку про раціональність і обгрунтованість реформ: про демократичність країни в Європі судять, як правило, за системою формування представницьких органів і дотриманням прав людини в кримінальному процесі.
Та й Конституційну асамблею потрібно, так би мовити, мати на увазі: Леонід Кравчук хоча й очолює відповідну робочу групу, але правовий супровід скликання асамблеї розумно доручити юристам, а не екс-президентові. Йти по конституційному полю не так уже й просто, на ньому безліч правових «мін», і кому як не М.Ставнійчук, котра представляла інтереси В.Ющенка в КС, виступити в ролі «сапера». Невипадково в новій структурі АП з’явилось і головне управління з питань конституційно-правової модернізації. Його в результаті й очолила М.Ставнійчук.
Вибори на двох
Говорячи про третій напрям — виборче законодавство, — деякі експерти допускають, що залучення в президентську команду М.Ставнійчук зумовлене бажанням Банкової зменшити кількість критиків майбутнього закону. Правда, «головним з виборів» залишається міністр юстиції Олександр Лавринович, але тепер опонувати йому буде не «вільний художник» М.Ставнійчук, а радник глави держави. Тож значна частина критичних стріл буде витрачена ще на етапі підготовки законопроекту, а отже, зменшиться кількість звинувачень у перелицьовуванні нових правил виборів під потреби партії влади. Відповідно, і сама Марина Іванівна не виноситиме сміття з венеціанської хати. Посада не дозволить.
Від створення такого дуумвірату Президент у будь-якому випадку буде у виграші. Якщо вітчизняні опозиціонери спробують звинуватити владу в тенденційності виборчих процедур, у В.Януковича буде вагомий контраргумент у вигляді позитивного ви¬сновку Венеціанської комісії. Якщо ж нові правила не сподобаються однопартійцям, «шишки» дістануться О.Лавриновичу як голові робочої групи. А для засобів масової інформації цікаво буде спостерігати за сутичкою двох конституціоналістів, які мають до того ж великий досвід публічних виступів.
Навряд чи доречним є припущення, ніби М.Ставнійчук отримала призначення внаслідок домовленостей четвертого і третього президентів про праце¬влаштування соратників В.Ющенка. Швидше В.Янукович застосував на практиці рекомендації Нікколо Макіавеллі, який вважав, що при зміні влади «чужі» кадри працюють відданіше й відповідальніше, ніж ті, хто отримав посади від нового глави держави як подяку за допомогу в перемозі. Сумний досвід «помаранчевої» команди — зайве тому підтвердження.
Юристів багато не буває
Дещо складніше зрозуміти, чому М.Ставнійчук поповнила команду Банкової саме напередодні кадрових пертурбацій. Одні експерти припускають, що таким чином В.Янукович вирішив зняти напруженість у питанні, хто ж залишиться «головним юристом» його Адміністрації. Адже до 1 квітня в АП на правовому напрямі задіяли двох високопрофесійних юристів — Олену Лукаш та Андрія Портнова.
Якщо проаналізувати нову структуру АП після кадрових трансформацій, то М.Ставнійчук разом зі статусом радника отримала нове управління, чиї завдання частково перетинаються з функціями головного державно-правового управління. Але, за нашими відомостями, головним її завданням все ж буде просування конституційної реформи, а отже, виключена можливість того, що М.Ставнійчук складе конкуренцію своїм колегам. У віданні А.Портнова залишиться судова система. О.Лукаш перейшла на посаду радника глави держави, її обов’язки — представляти інтереси Президента в Конституційному Суді, а також займатися правовими питаннями, вирішення яких не входить до компетенції двох її колег.
Визначивши кожному фронт робіт, В.Янукович убезпечив свою команду від можливих «боїв без правил» за вплив на думку Президента. Тому далекі від істини оцінки опози¬ційних нардепів, котрі побачили за перейменуванням посад якусь підкилимову боротьбу, результатом якої стало зміцнення «групи Сергія Льовочкіна». Швидше схожий на правду коментар постійного представника Президента у ВР Юрія Мірошниченка, котрий заперечує подібні припущення, підкреслюючи, що «глава АП працює відповідно до тих командних рішень, які приймаються».
Виходячи з цього, випереджувальне призначення М.Ставнійчук — це не більше ніж данина повазі її досвіду, а не бажання створити конкуренцію між юридичними службами Банкової. Та й з психологічної точки зору подальша «рокі¬ровка» більшості заступників на радників не виглядала як пониження в статусі. Врешті-решт у незалежній Україні посада дуже рідко визначала ступінь доступності до першої особи в державі.
З другого боку, як уважають деякі спостерігачі, посилюючи в новій структурі АП сферу правового регулювання, В.Янукович дистанціюється від законодавчих помилок Кабміну і Верховної Ради. Останній приклад — вето на закон про обов’язок батька забрати дитину з пологового будинку. Цей факт може свідчити про тенденцію до зайвої самостійності різних юридичних служб єдиної за партійним забарвленням влади. Можна припустити, що найближчим часом саме в бік Банкової остаточно «змістяться» повноваження в частині законодавчих ініціатив. Тоді-то й знадобиться «перевага в класі» юридичного блоку команди Президента.
Історія успішних керівників держав доводить, що сильних опонентів краще наблизити до себе, щоб були перед очима і їхнім до¬свідом не скористались інші. Та й розлучатися з ними, якщо результати роботи розходитимуться з очікуваннями, набагато легше.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!