Недоторканні, але беззахисні

Чи безпечно сьогодні одягати мантію та вершити правосуддя?

На минулому тижні країну сколихнула звістка про зухвале вбивство судді Шевченківського районного суду м.Києва Сергія Зубкова. І хоча розслідування тільки почалося, версію про замовний характер цього злочину, про пов’язаність убивства з професійною діяльністю законника озвучили майже відразу.

Резонансне вбивство

Про те, що мантії не вистачає «броні» — реального, а не номінального захисту — самі вершителі правосуддя говорять дуже давно. Та чи змусить законодавців і правоохоронців нинішня трагедія зміцнити крихкі гарантії суддівської недоторканності? Питання поки що залишається риторичним.
Трагедія розігралась увечері 21 березня. Суддю С.Зубкова було вбито в під’їзді його будинку на вул. Голосіївській. Зловмисники, які скоїли злочин, за словами заступника мі¬ністра внутрішніх справ Василя Фаринника, ретельно готувалися до нього і навіть влаштували шоу з перевдяганням. «Такого маскараду ми не бачили майже ніколи. Використали інвалідний візок, один злочинець був у візку, другий — його возив. Разом із суддею ввійшли в під’їзд, вбили суддю і втекли», — розповів журналістам представник МВС.
Він також поінформував, що є свідки цього злочину — консьєржка і ліфтер.
Разом з тим у деяких ЗМІ з’явилась інформація про те, що С.Зубков мав намір перейти працювати до Київ¬ського апеляційного господарського суду. А ось очільник Вищої ради юстиції Володимир Колесниченко повідомив: на найближчому засіданні ВРЮ планували розглянути пропозицію про внесення подання щодо звільнення цього судді за порушення присяги.
С.Зубков розглядав переважно цивільні справи, однак недоброзичливці в нього все ж могли бути. Зокрема, напередодні вбивства в Інтернеті було розміщено гнівний лист на адресу судді, який нібито незаконно виселив автора цього повідомлення з квартири, вирішивши спір на користь комерційної структури. У провадженні С.Зубкова була також справа щодо скандального спорудження житлового будинку на вул. Олеся Гончара.
Щоправда, версія про замовне вбивство, пов’язане з виконанням профе¬сійних обов’язків, не єдина, слідчі також не відкидають можливості скоєння цього злочину через особисту неприязнь, з метою пограбування або ж випадкового вбивства.

В очікуванні реагування

А ось резонанс, який викликав цей злочин, пов’язують із тим, що жертвою став саме столичний служитель Феміди. Взагалі ж випадки, коли мантія може коштувати її володарю життя, непоодинокі, однак не завжди про них дізнається громадськість. Принаймні про це неодноразово говорили представники Ради суддів. На одному із засідань заступниця керманича цього органу Раїса Ханова розповіла історію про те, як колишній в’язень убив суддю, яка винесла в його справі обвинувальний вирок.
Представники третьої гілки влади неодноразово зверталися до Генеральної прокуратури з проханням надавати їм інформацію стосовно посягання на суддівську недоторканність, а також щодо вжитих заходів безпеки людей у мантіях. Зокрема, вищий орган суддівського самоврядування просив правоохоронців інформувати його про випадки замахів на життя вершителів правосуддя, членів їхніх родин, знищення чи пошкодження майна служителів Феміди, а також про кількість порушених за цими фактами кримінальних справ і результати їх розслідування. Втім, облік цих відомостей люди при погонах вести не квапляться.
Яскравим прикладом того, як на практиці застосовують норми ст.134 («Державний захист суддів та членів їхніх сімей») закону «Про судоустрій і статус суддів», став випадок, який трапився з представницею Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Оленою Волковою.  Вона просила РСУ захистити її від тиску під час розгляду кримінальної справи.
«Крик душі» — так охарактеризувала суддя своє звернення, проте його чомусь не почули люди при погонах. Навпаки, за твердженням самих суддів, правоохоронці уникають реєстрації заяв щодо посягання на життя і здоров’я людей у мантіях, знищення чи пошкодження їхнього майна тощо. Можливо, й у випадку з С.Зубковим були погрози на його адресу, але цього, не виключено, суспільство вже не дізнається.

Гарантії на папері

«Те, що сталося, — трагедія. Вона є підтвердженням того, що професія судді, який повинен, незважаючи на будь-які сторонні обставини постановити законне і справедливе рішення, є небезпечною», — переконаний голова Ради суддів загальних суддів Павло Гвоздик. У коментарі нашому тижневику він розповів, що був шокований тим, що сталось із колегою. За словами представника Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, суддя не може захищати себе в інший спосіб, окрім того, який йому гарантований законом. «Сьогодні таких гарантій немає», — констатує П.Гвоздик. На його переконання, право на державний захист і соціальне страхування людей у ман¬тіях прописано лише на папері.
За словами нашого співрозмовника, останнім часом у ЗМІ з подачі керівників правоохоронних органів лунають обвинувачення на адресу служителів Феміди. «Все це так. Але є і десятки кримінальних справ, де потерпілими є судді та члени їхніх родин, і вони, як правило, до кінця не доводяться, суспільство про них нічого не знає», — зазначає керманич РСЗС. Це, на його переконання, свідчить про те, що органи, які повинні опікуватися охороною вершителів правосуддя, орієнтовані на одне: виявити негативні факти в роботі останніх.
Бездіяльність люди при погонах демонструють не тільки в разі погроз, а й коли лунають безпідставні звинувачення. «Ті, хто пише завідомо неправдиві доноси, мають також відповідати за це. Однак випадків притягнення цих осіб до відповідальності, на жаль, не¬має», — зазначив П.Гвоздик.
Він укотре звернув увагу і на небезпеку, яка криється за прагненням до прозорості суддівської діяльності. Річ у тім, що 1 травня спливає термін, протягом якого законники мають подати до Державної судової адміністрації копію декларації про майновий стан, котра має бути оприлюднена на офіційному сайті судової влади. «Ми не проти такого публічного звітування про свої статки. Ми проти того, щоб у декларації вказувалася адреса судді. Це не покращує ситуацію із захистом суддів», — переконаний П.Гвоздик.
До речі, такої ж думки і представники Судової асоціації «Фундація сприяння правосуддю». У розпоря¬дженні «ЗіБ» є відкритий лист на ім’я голови Комітету ВР з питань правосуддя Сергія Ківалова, в якому очільниця цієї організації Катерина Тарасова стверджує: «Вбивство судді Шевченківського районного суду м.Києва С.Зубкова демонструє, яким чином може бути використана інформація про домашню адресу суддів, адже злочин було скоєно в під’їзді будинку, де суддя проживав».
Більше того, за словами П.Гвоздика, чинне законодавство не передбачає для судді встановлення домашньої сигналізації або ж засобу екстреного сповіщення. «Якби суддя С.Зубков мав змогу натиснути на кнопку і викликати допомогу, трагедії, можливо, і не сталося б», — припускає голова РСЗС. У цій ситуації, на переконання нашого співрозмовника, органи суддівського самоврядування спробують зробити все можливе, щоб привернути увагу законодавців до проблеми забезпечення захисту суддів. «Мова йде не стільки про захист судді, скільки про запоруку постановлення ним справедливого і неупередженого рішення, яке не може бути прийняте під загрозою розправи над суддею чи членами його родини», — вважає П.Гвоздик.
І з ним важко не погодитися. Вже неодноразово вершителі правосуддя заявляли про те, що бояться ухвалювати законні рішення, адже, крім погроз і психологічного тиску, до ризиків їхньої професії належить і відсутність реагування на ці факти з боку держави.

Ольга КИРИЄНКО

P.S. Коли це число «ЗіБ» готувалося до друку, стало відомо, що підозрюваного в убивстві судді затримали. Міліція розглядає версію, що мотивом злочину стала помста за профе¬сійну діяльність.

Пряма мова

Олександр УДОВИЧЕНКО, голова Ради суддів господарських судів:
— Небезпека для судді існує завжди. Але ситуація може погіршитися через законодавчі ініціативи. Зараз нас зобов’язують публікувати на сайті ДСАУ відомості про знахо¬дження  квартири, будинку та іншого майна. Ніде у світі такого немає, ця інформація повинна подаватися до відповідних фінансових органів, але вона не має бути до¬ступною для всіх, хто отримав відносно себе негативне рішення суду. Адже таким чином буде надана можливість помститися судді. Тому нас турбує, що зменшуються гарантії безпеки і незалежності суддів.