Колективні сумніви розхитали крісло керманича ВС, але для звільнення їх виявилося замало
У 88-у річницю створення Верховного Суду в приміщенні Кловського палацу представників ЗМІ було майже стільки, скільки й самих суддів. Утім, особлива увага журналістів до найвищого судового органу була зумовлена аж ніяк не урочистостями, які мали відбутись 11 березня. «День недовіри», «судний день», «страсна п’ятниця» — так кореспонденти вже встигли охрестити дату, коли «верховні» вершителі правосуддя мали вперше застосувати на практиці норму ст.43 реформеного закону щодо дострокового звільнення з посади Голови ВС.
Однак після тригодинних дискусій, одкровень, емоційних виступів, викривальних і відвертих заяв, які лунали на засіданні Пленуму, Василю Онопенку вже ж удалося втриматися в кріслі очільника.
Гра за публіку
Щоправда, емоцій і пристрастей, які вирували цього дня в стінах Кловського палацу, журналісти ризикували не побачити. Про можливість того, що захід проведуть за зачиненими дверима, працівники пера, безперечно, знали. Втім, у переддень засідання публіку, озброєну диктофонами й об’єктивами, все ж вирішили запросити.
Перш ніж відкрити за¬сідання, голова організа¬ційного комітету (спеціально створеного для проведення засідання Пленуму з питання висловлення недовіри Голові ВС. — Прим. ред.) Лілія Григор’єва розповіла, що раніше, 3 березня, було ухвалено рішення про проведення заходу в закритому режимі. «Прошу всіх, крім суддів, залишити залу», — попросила присутніх головуюча. «ВС — не закрита корпорація. Хоча ми і засідаємо у Кловському палаці, але сьогодні не XIX ст., не мадридський двір королеви Єлизавети», — апелював до неї В.Онопенко. За його словами, ні в Конституції, ні в інших актах, зокрема ст.43 закону «Про судоустрій і статус суддів» не прописано, що на зібранні не повинно бути представників четвертої влади. Відтак Василь Васильович порадив Л.Григор’євій поставити це питання на голосування.
У свою чергу остання апелювала до ч.9 ст.43 реформеного закону, в якій зазначено: оргкомітет «визначає порядок проведення засідання та процедуру голосування». На це В.Онопенко зауважив: не потрібно вибирати статті й розглядати їх окремо від чинного законодавства. Побіжно він зачитав ч.4 ст.45 закону, в якій ідеться про те, що на засідання Пленуму можуть бути за¬прошені представники органів державної влади, наукових установ, громадських організацій, ЗМІ та ін. Утім, на переконання головуючої, ця норма не поширювалася на зібрання. «Всі питання, пов’язані із сьогоднішнім засіданням, вирішуються на підставі ст.43», — заявила суддя.
До цієї дискусії долучилися й інші присутні. Так, Анатолій Скотарь відзначив: якщо особа, щодо якої вирішується питання, бажає, аби розгляд відбувався у відкритому режимі, чому б це не вирішити шляхом голосування. «Виходить: якщо 19 осіб, які входили до складу оргкомітету, ухвалили таке рішення, то решта суддів не можуть прийняти інше рішення?» — заявив він.
Іншої думки був Віктор Кривенко. Він відзначив, що всі кадрові питання потрібно вирішувати в закритому режимі. «Немає значення, що ми будемо обговорювати. Кадрове питання — це внутрішнє питання ВС, а не суспільства», — переконаний представник найвищої судової інстанції. Солідарним з ним був і Ігор Самсін, на думку якого, виносити це питання на голосування Пленуму немає ні¬яких підстав, оскільки це компетенція оргкомітету, котрий своє слово вже сказав.
Проте присутні все ж домоглися, щоб питання поставили на голосування, і більшість суддів висловилися за відкритість заходу.
Статус «зайвих»
Після цього Валентин Косарєв порушив питання щодо можливості участі в роботі Пленуму двох своїх колег — І.Самсіна і Миколи Пінчука, які були відряджені на роботу до Вищої кваліфі¬каційної комісії суддів. «Нещодавно у ВС постало питання щодо кворуму, і судді визначилися, що І.Самсін та М.Пінчук не мають права брати участь у засіданні в конкретній справі. Тоді чому вони беруть участь у роботі Пленуму?» — поцікавився суддя.
Погодився з ним і Анатолій Ярема, на переконання якого, згідно з ч.3 ст.92 закону члени ВККС на час роботи в комісії не можуть виконувати професійні обов’язки за основним місцем роботи. До повноважень судді найвищої інстанції, на думку заступника Голови ВС, належить участь у розгляді справ, питань, які виносяться на засідання Пленуму, і т.д.
Утім, за словами І.Самсіна, закон не містить будь-яких спеціальних норм, котрі б регулювали процедуру участі суддів у засіданні Пленуму ВС. Законник зауважив: у ч.4 ст.53 реформеного акта встановлено, що суддя за його за¬явою може бути відряджений на роботу до Вищої ради юстиції, ВККС із збереженням його заробітку за основним місцем роботи. «Дійсно, ми увільнені від виконання своїх судових функцій. Функ¬ція судді — це здійснення правосуддя. І ви в цьому маєте рацію. Але позбавити нас права брати участь у засіданнях Пленуму, зборах суддів, інших організаційних заходах ви просто не маєте права, тому що ми носимо статус судді так само, як і ви. Тільки один орган наділений правом позбавити нас правового статусу судді. Пленум ВС таким правом не наділений», — переконаний І.Самсін.
«Ніхто не оспорює ваш статус як судді. За вами зберігаються всі гарантії. Але на час перебування на посаді члена ВККС ви не можете виконувати жодного з прописаних законом повноважень судді ВС», — апелював до керманича ВККС А.Ярема.
Солідарним з ним був і В.Косарєв. На його переконання, за логікою І.Сам¬сіна виходить, що в нинішньому засіданні могли брати участь, наприклад, і судді, котрі перейшли працювати до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, але прирівнюються за статусом до представників ВС, або ж «верховні» судді у відставці.
«Не порушуйте закон, — намагався переконати присутніх І.Самсін. — Не позбавляйте мене і мого колегу (М.Пінчука. — Прим. ред.) права брати участь у засіданні Пленуму». Втім, дослухалися до цих слів лише 17 представників ВС, 31 висловилися проти. Тим самим ряди незадоволених роботою Голови ВС утратили двох однодумців, оскі¬льки голосувати за звіль¬нення В.Онопенка представники ВККС не мали права.
Сила — в слові
Після цього на трибуну запросили винуватця зібрання. «Вперше за 88 років у день ВС ми не відзначаємо це свято. Сьогодні на порядку денному стоїть питання довіри Голові ВС. Але насправді це й питання довіри кожному з нас», — так розпочав свій виступ Василь Васильович. Він розповів, що колись йому довелося почути побажання, адресоване найближчим друзям, суть якого зводилася до того, аби ніколи в їхньому житті не поставало питання вибору між власною совістю та особистим благополуччям.
«Так склалося, що в житті мені не раз доводилося робити цей вибір. Свій вибір зробив я і зараз, а тому стою сьогодні перед вами. Це і є відповідь на питання, чому я, попри величезний зовнішній тиск і шантаж, добровільно не написав заяву про складання повноважень Голови», — відзначив В.Онопенко. Він висловив переконання, що спроби змінити визначені Конституцією роль і місце очолюваного ним органу в судовій системі приречені на провал. І це, за словами доповідача, прекрасно розуміють ті, хто впродовж тривалого часу пробував реалізувати сценарій знищення ВС. «Сьогодні ми є свідками їх останньої спроби поставити ВС на коліна. Але цього не буде!» — переконував присутніх доповідач. В.Онопенко заявив: усупереч усьому ВС фактично без повноважень, навіть без приміщень залишається символом того, що не все в цьому світі купується і продається, що «не всіх можна загнати в стійло і примусити виконувати будь-які вказівки».
«Той, хто бачить межу страху — бачить межу поразки. Де починається страх — там закінчується віра в справедливість правосуддя. Необхідно мати мужність, щоб перебороти страх. Нехай слова «ми не боїмося» стануть реальністю нашого життя», — побажав колегам Василь Васильович.
Відверта критика
Схоже, останні напутні слова В.Онопенка його підлеглі відразу взяли на озброєння й вирішили не боятися говорити своєму керманичу правду у вічі. «Я вас критикував завжди, майже з того часу, як ви прийшли до ВС, з огляду на ті помилки, які ви допускали. З мого боку це була здорова, конструктивна критика, я завжди був послідовним. Скажіть: зараз вам не соромно за ті призначення на адміністративні посади, які ви ініціювали? Адже ні для кого не секрет, що за ними стояли саме ви», — висловив претензії Юрій Тітов.
Таку відвертість В.Онопенко оцінив: за його словами, Ю.Тітов дійсно завжди казав йому правду у вічі. Стосовно ж поставленого запитання очільник Суду заявив: «Мені прикро за суддів, зокрема за тих, які обіймають адміністративні посади, але стоять на ко¬лінах і заглядають у рот виконавчій владі. Мені соромно за тих суддів, які не викорінили із себе раба». Разом з тим керманич ви¬знав, що при виборі кандидатів на керівні суддівські посади допускалися помилки. Однак ці упущення, на думку Василя Васильовича, не вина лише однієї особи, адже спершу претендентів висували органи суддівського самоврядування, потім матеріали щодо них надходили до ВС, а власне призначеннями опікувалася Рада суддів, яка й ухвалювала остаточні рішення.
У свою чергу Олександр Терлецький дорікнув Голові ВС тим, що той не розглядає справ. «Чому навіть після того, як судді неодноразово звертали на це вашу увагу, ви не займаєтеся суддів¬ською роботою?» — поцікавився володар червоної мантії. Відповідаючи на це запитання, Василь Васи¬льович розповів, що бере участь у судових засіданнях. Він нагадав, що, коли тільки прийшов працювати на вул. Пилипа Орлика, там накопичилося близько 40 тис. цивільних справ і проблему тоді вдалося вирішити за його сприяння. Зазначимо: на початку 2007 року були внесені зміни до закону «Про судоустрій України», які передбачали, що цивільні справи, не розглянуті ВС до 1 січня 2007 року, передаються відповідним апеля¬ційним судам.
Водночас В.Онопенко відзначив, що нині аналізується його робота на посаді Голови ВС, а якщо в опонентів є претензії до нього як до судді, то питання мають вирішувати інші органи — ВККС або ВРЮ.
Насамкінець В.Кривенко поцікавився, чи вірить Василь Васильович у те, що Суд під його керівництвом відродиться. «Особисто я вірю, що ВС повністю відродиться… Я колись сказав: ВС — як корабель, який потопити неможливо, але є одна небезпека, якщо пробоїни в ньому будуть робити зсередини члени його ж команди», — такою алегорією закінчив відповідати на запитання своїх опонентів очільник ВС.
Утім, на цьому випробування для В.Онопенка не завершилося. Про всі плюси і мінуси у своїй роботі йому довелося слухати ще півгодини (виступи деяких доповідачів наведено окремо. — Прим. ред.). У під¬сумку результати таємного голосування озвучив голова лічильної комісії Леонід Глос: підтримали свого керманича 28 суддів, натомість 17 — висловили йому недовіру. Цим самим Пленум ВС продовжив своєму очільнику кредит довіри до кінця вересня, саме тоді у В.Онопенка закінчується 5-річний строк повноважень.
Після перемоги на своєрідних дострокових перевиборах Василь Васильович поспілкувався із журналістами. «Сьогодні ви чули різні думки і точки зору. І це прикрашає ВС. Адже, коли в будь-якій організації чи структурі все «одобрям», — значить, у ній щось не в порядку», — розпочав він розмову. За словами В.Онопенка, на колег, які висловили йому недовіру, він не ображається, навпаки, озвучені критичні зауваження будуть стимулювати його вирішувати наявні проблеми.
У свою чергу наше видання поцікавилось у керманича Суду, як буде працювати очолюваний ним орган, якщо законодавчий механізм «конкурсного відбору» серед представників ВС усе ж уведуть у дію. «Конституція не передбачає такого «кастингу», і це повинні розуміти всі. Тому судді будуть працювати згідно з чинними нормами закону «Про судоустрій і статус суддів»: хто побажає, зможе перейти до ВЦКС, а хтось залишиться у ВС», — переконаний Василь Васильович. Однак його впевненість уже незабаром можуть похитнути. Депутати вже найближчим часом мають намір створити для ВС новий алгоритм роботи.
Ольга КИРИЄНКО
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!