Нардепи не довірили Мінфіну розроблення форми декларації та відмежувалися від родичів, з якими не проживають
Антикорупційний закон виявився міцним горіш¬ком для нардепів: на вечірньому пленарному засіданні 3 березня вони не розглянули й половини поправок, зупинившись на дев’ятій статті проекту. У передсвятковий день депутати відна¬йшли ще півтори години на розгляд цього питання і врешті-решт дісталися кінця документа, лише відокремивши від нього зміни до кодексів. Отже, наступного тижня парламентарі спочатку переглянуть санкції за злочини у сфері службової діяльності з розд.XVII Кримінального кодексу.
Проте схвалення антикорупційного закону в цілому відстрочать на квітень, бо в профільному комітеті навряд чи встигнуть раніше розробити форму декларації державного службовця, а без неї нардепи закон не ухвалять.
Поправки по поняттях
Законопроект №7487 зареєстрований у парламенті за авторством глави держави. Однак, на відміну від багатьох інших президентських ініціатив, постатейний розгляд цього документа не перетворився на формальність. Понад 4 сотні поправок до другого читання надійшли не тільки від окремих (традиційно активних) представників опозиції. Як засвідчило обговорення, з позицією профільного комітету, котрий пропонував прийняти закон у другому читанні й у цілому, не погодилися навіть однопартійці допо¬відача — Івана Вернидубова, хоча йому цього дня допомагали і представник Президента у ВР Юрій Мірошниченко, і міністр юстиції Олександр Лавринович.
Прискіпливе ставлення до документа пояснюється тим, що нардепи приміряли його положення як на себе, так і на своїх родичів та друзів, котрі можуть потрапити під дію названого закону. Саме цим можна пояснити той факт, що спіткнулися народні посланці вже на першій статті, яка визначає понятійний апарат, і лише перенесення спірних положень на третє читання дозволило рухатися далі.
Ускладнення щодо цієї статті виникли тричі. Спочатку нардепи вирішували: залишити сполучник «та» в переліку видів відповідальності, до яких притягуватиметься корупціонер, чи замінити його на «чи», аби не виникло двозначностей у тому, що звільнення з посади унеможливить цивільно-правову, адміністративну, кримінальну відповідальність особи.
Потім засперечалися навколо складеного сполучника «а також» у визначенні близьких осіб, яким вимога спільного проживання, спільного побуту та взаємних прав і обов’язків поширювалася тільки на «інших осіб», відокремлюючи їх від переліку родичів. Адже, наприклад, «регіонал» Олександр Єфремов зауважив, що не можна відповідати за тих родичів, з якими не підтримуєш жодних стосунків.
Урешті-решт «зайві» слова прибрали, тим самим відгородивши чиновників від родичів, які залишаються такими тільки за походженням. Проте цим втручанням у текст усі родичі держслужбовців, включаючи дружин (чоловіків), можуть бути виведені з-під дії закону за формальною ознакою іншого місця проживання! Судячи з реакції О.Лавриновича, оте «а також» спробують повернути під час третього читання. Та в більшості народних обранців є брати, сестри, а то вже й дорослі діти, тому навряд чи нардепи своїми ж руками підведуть і себе, і родичів під кримінальну статтю.
І коли вже Голова ВР ставив на голосування ст.1 проекту в цілому, його перший заступник Адам Мартинюк озвучив проблему, на яку звертав увагу наш тижневик (див. №9/2011. — Прим. ред.). Ідеться про необхідність конкретизувати поняття посадовців «юридичних осіб публічного права», які отримують зарплату з бюджету. Адже, за словами А.Мартинюка, за наявного визначення «не зрозуміло, до кого ми матимемо претензії». «Зрозумілість» доручили додати під час підготовки документа до третього «розбору».
Вужче коло!
Перейшовши до переліку осіб, які можуть учиняти корупційні діяння, нардепи дещо відредагували проект, послуговуючись принципом, що майже всі перелічені в ст.4 суб’єкти є насамперед державними службовцями. Тож робити виняток і вказувати окремими пунктами деяких з них нелогічно. Із цих підстав, зокрема, вилучили згадку про працівників патронатних служб Президента, Голови ВР, членів Уряду та голів держадміністрацій. Хоча окремі депутати ви¬словлювали сумнів, що всі ці особи зараховуються на державну службу, а не працюють за контрактом чи трудовим договором.
Прикметно, що в переліку найвищих посадових осіб держави, до яких закон відніс тільки Президента, Голову ВР та Прем’єра, відсутній Голова Верховного Суду як очільник третьої гілки влади. Натомість пропозиція розширити коло до рівня заступників міністрів наразилася на принципову незгоду зрівняти статус «перших» і всіх інших чиновників.
Натомість нардепи погодилися залишити в спокої членів територіальних та дільничних виборчкомів. Причому таку ініціативу підтримав і міністр юстиції, «щоб не використовували ці норми вибірково, до окремих членів комісій». Так само визнали за недоцільне, на що звертав увагу і «ЗіБ», шукати корупціонерів серед керівників громадських організацій, які частково фінансуються з бюджету.
На цій благодушній хвилі парламентарі подбали і про своїх помічників та інших консультантів, які могли потрапити під дію закону, навіть працюючи на громадських засадах. Урешті-решт підпункт вилучили в цілому, вважаючи, що достатньо боротися за чистоту лав тільки тих, хто перебуває на державній службі.
Натомість здивувала аргументація, яка залишила в корупційному колі іноземних високопосадовців, дипломатів, суддів, праців¬ників міжнародних організацій. Адже наш закон поширюється й на діяння, вчинені за межами країни. Як пояснив О.Лавринович, «ця позиція з’явилася в проекті виключно з мотивів того, що це дослівно записано в кримінальній конвенції Ради Європи 1999 року». Втім, міністр заспокоїв іноземців: «Звичайно, в нас не було, і, я думаю, не буде випадків притягнення за корупційні правопорушення керівників інших держав чи міжнародних організацій, але є побажання Групи держав проти корупції, щоб це було відо¬бражено в національному законодавстві».
Наостанок нардепи знову згадали про невизначеність із юридичними особами публічного права, до яких, за словами Юрія Ключковського, належать «усі навчальні заклади, починаючи від садочків і за¬кінчуючи університетами, фельдшерські пункти і обласні лікарні, наукові установи, всі бібліотеки, починаючи від сільської та за¬кінчуючи ім. В.Вернадського». З одного боку, О.Лавринович запевнив, що закон не має на увазі працівників цих установ, бо «вони не уповноважені на виконання функцій держави». Але нардепи прочитали цю норму інакше і проголосували за ст.4 в цілому лише після запевнення Голови ВР, що вчителі, медики, працівники бібліотек, які не наділені владними функціями, не вважатимуться суб’єктами корупційних діянь.
У семи наглядачів…
Доволі дискусійним виявилося питання, чи повинна прокуратура роз¬глядати справи про корупційні правопорушення. Адже, як зауваживЮ.Ключковський, «якщо прокуратура здійснює нагляд за дотриманням законності в процесі розгляду справ про корупцію, то тоді не треба надавати їй повноваження розглядати ці справи, інакше ми опиняємось у ситуації, коли той самий орган сам за собою наглядає».
Проте нардепи вирішили, що створення окремого антикорупційного слідчого органу — не на часі. Хоча така вимога виходить і від Ради Європи. Тож поки що залишили цей тягар на тих органах, які є, зарахувавши до лав борців з корупцією громадян та їхні об’¬єднання. Законодавець розраховує, що свідомі українці зможуть і навіть повинні допомогти запобіганню, виявленню та припиненню корупційних діянь хоча б тим, що повідомлятимуть про відомі їм факти. Але важко не погодитися, зо¬крема, з Ю.Ключковським, що 1937 рік також починався з повідомлень «доброзичливців»...
Мінімум вдячності, максимум здоров’я
Діставшись змісту обмежень, які передбачає проект, нардепи виправили норму щодо неправомірного сприяння в призначенні на посаду особи, прибравши уточнення «яка не має переваг перед іншими кандидатами» (бо «наявність чи від¬сутність таких переваг — річ надто суб’єктивна»). Однак іншу «суб’єктивність» залишили: підлеглим категорично заборонили підносити дарунки своїм керівникам хоч на день народження, хоч на Новий рік, аби «не створювати конфліктів інтересів». Хоча, як зазначалося, цю норму будуть масово порушувати з огляду на традиції. А може, і навмисно, аби згодом повідомити про свій дарунок «кому слід» і чужими руками звільнити собі ж більш високе крісло.
Водночас нардепи вирі¬шили, що в інших випадках 400 грн. як прояв гостинності чи дарунок не розбестять чиновника. Бо хіба 50 «баксів» — гроші? Та означена максимальна межа на практиці швидко перетвориться на мінімум удячності, на який без остраху розраховуватиме будь-який посадовець.
Певні перестороги в нар¬депів викликали пункти, які передбачають подання довідки про стан здоров’я та її перевірку. Як зазначив Руслан Князевич, їх не можна виключити, бо це — вимога конвенції. Проте під час затвердження форми такої довідки Мінохорони¬здоров’я має потурбуватись, аби «належний стан здоров’я кожен керівник не визначав на власний розсуд». Тобто перешкодою для держслужби мають бути тільки «серйозні психічні відхилення, наркозалежність, тяжкі інфекційні та хронічні хвороби». Проте саму статтю нардепи схвалили і тепер мають сподіватися лише на виважений підхід чиновників МОЗ до форми довідки.
Своїм рукам довіри більше
Натомість слуги народу вирішили нікому не передоручати найважливішого — форми і змісту декларації держслужбовця. Адже виникло чимало пересторог щодо того, про які доходи і витрати, зокрема, їх самих можуть зобов’язати повідомляти і чи доведеться все ж збирати й оприлюднювати відомості про статки осіб, котрих закон ви¬значить як близьких.
Тому ст.12 направили на третє читання, а форму декларації з детальними роз’ясненнями вирішили ухвалювати як додаток до закону. За логікою, ця норма має бути поширена і на суддів, форму декларації для яких наразі затверджує Мінфін. Але поки що нардепи не звернули уваги на неузгодженість проекту з уже чинним законом «Про судоустрій і статус суддів».
Так само не відомо, чи прислухається комітет, який доопрацьовуватиме проект, до пропозиції оприлюднювати декларації без зазначення місця проживання особи та місцезнаходження її майна. Адже не лише в суддів є підстави побоюватися, що розголошення таких відомостей поставить під загрозу їхню безпеку. Це рівною мірою стосується і чиновників, адже громадянин, нев¬доволений якимось рішенням когось із них, може вдатися до радикальної відповіді своєму кривдникові.
Можливо, «врятує» невизначеність із тим, в яких саме ЗМІ будуть оприлюднювати такі відомості. З одного боку, нардепи вирі¬шили не довіряти електронним ресурсам органів влади, які не захищені від втручання. З другого — не за¬кріпили за кожним суб’¬єктом подання декларації той друкований орган, де має оприлюднюватися ін¬формація такого роду.
Є ще одна підстава для чиновників не надто перейматися перспективами чергової антикорупційної кампанії. Адже, за висловлюваннями окремих парламентарів, які напередодні жіночого свята до останнього залишались у сесійній залі, ухвалення закону необхідне тільки для виконання європейських вимог до країн — членів GRECO. А чи допоможуть насправді нові санкції подолати корупцію — питання риторичне.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!