Або Чим би депутат не тішився, аби кнопок не натискав
Відомо: якщо не- можливо подолати якесь явище, його слід проголосити закономірністю. А ще краще — ввести в норму закону. Причому — Основного. Приблизно так розмірковують ті, хто підкинув «у маси» ідею узаконити голосування «за того хлопця».
Законотворче «піаніно»
Поки що з усмішкою на обличчі, але все ж уголос парламентарі заговорили про можливість (а то й необхідність) унормувати голосування за колег. Звісно, якщо хтось із них сам про це попросить. Можливо, навіть дасть письмове доручення, яким уповноважить однопартійця натиснути, коли треба, зелене «за», а коли не треба — червоне «ні». А що ще робити, коли на законотворчу дисципліну не впливають навіть погрози спікера Володимира Литвина не табелювати, а отже, і не оплачувати ті робочі дні, коли нардеп лише подумки в сесійній залі?!
Ось і в парламентських кулуарах голова Комітету ВР з питань Регламенту та депутатської етики Володимир Макеєнко поділився з журналістами ідеєю відкоригувати закони і Конституцію, аби процедурні порушення перетворити на правило. За його словами, зібрати під куполом усіх нар¬депів нереально: одні хворіють, другі — у відря¬дженні, а дехто під час голосувань просто спілкується з журналістами. От і доводиться решті творити закони «в чотири руки». За спостереженнями журналістів, деякі досвідчені парламентарі встигають натиснути за 10 с, які відраховує система «Рада» на голосування, аж 8 кнопок!
На обгрунтування до¬цільності регламентувати законотворче «піаніно», як охрестили такі голосування журналісти, В.Макеєнко зауважив: «Перед голосуванням кожна фракція збирається і вирішує, як голосувати, тому ми роз¬глядаємо питання, аби надати право…» Єдина перешкода — Конституція, ч.4 ст.84 якої вимагає особистого здійснення таких функцій кожним народним депутатом.
Натомість очільник регламентного комітету не бачить різниці: «Чи один депутат натисне дві-три-чотири кнопки, чи п’ять депутатів будуть сидіти». Чи підтримають таку ідею його колеги, він не береться прогнозувати, але зауважує, що «це питання розглядається в новому проекті про Регламент».
Процедурний генезис
Глава парламентських «регіоналів» і не так давно — керівник регламентного комітету Олександр Єфремов свого наступника на посаді й однопартійця не підтримує. Більше того, з оптимізмом дивиться в майбутнє, вважаючи, що «в результаті культури, яка розвиватиметься в парламенті, ми маємо прийти до того, що депутати, які йдуть працювати в парламент, будуть приходити на свої робочі місця, кожен день на них працювати і голосувати персонально».
Як приклад процедурного генезису він пригадав практику єдиного дня голосування, який запровадили майже 10 років тому після «оксамитової революції» з подачі тодішнього Першого заступника Голови ВР Віктора Медведчука. Але вже у ВР наступного скликання від такого нововведення відмовилися, бо воно, вважає О.Єфремов, «не виявилося ефективним».
Проте почали застосовувати не менш цікаву практику, коли на засіданнях того ж Комітету з питань правосуддя голосували за… до¬віреностями. Передадуть нардепи свої голоси трьом-чотирьом колегам — і немає тоді проблем ні з кворумом, ні з ухваленням рішень.
Парламент поточного скликання запам’ятався волевиявленням уголос. Що¬правда, така процедура застосовувалася лише під час другого призначення Юлії Тимошенко на посаду Прем’¬єра. Знімали її вже за звичною схемою.
У цей часовий проміжок тодішній спікер Арсеній Яценюк озвучив радикальну ідею: обладнати робочі місця нардепів сенсорними датчиками, які б розпізнавали своїх власників за відбитками пальців. Навряд чи ця пропозиція стала останньою краплею в чаші терпіння законотворців, але невдовзі спікера поміняли і модернізовану систему «Рада-3» тишком-нишком поклали під сукно.
Однак сховали погано, бо теперішній спікер Володимир Литвин натрапив на неї та дав команду втілити її в реальність. 2 березня він повідомив журналістам: «Ведеться робота з підготовки нової системи для голосування… Буде проведено тестування, і з наступного тижня я підпишу розпорядження про введення її в дію, подобається це комусь чи ні».
Терпіти немає більше сил
Отже, наступного пленарного тижня, який розпочнеться 15 березня, нар¬депів і насамперед коалі¬ційну більшість може чекати неприємний сюрприз. Адже при прийнятті законів доведеться слідкувати не лише за рукою Михайла Чечетова, а й за тим, аби хтось із колег у відповідальний момент не застряг у буфеті чи біля телекамери. Доведеться терпіти, навіть якщо раптом знадобиться до вбиральні, або оголошувати спеціальні перерви для організованих походів.
Натомість «терпіти цю ганьбу», як зауважив спікер, далі не будуть. Тих, хто не згоден, В.Литвин закликав писати заяви. А від своїх же намірів виховувати гривнею відмовився, посилаючись на те, що нардепи зможуть у судовому порядку повернути недоплачене.
На перших порах сенсорна система потішить народних обранців, як нова іграшка. Проте невдовзі вони зрозуміють, що кнопок у сесійній залі змонтували так багато, що на всі рук і пальців не вистачає. Та й приїжджати до столиці тільки заради кількох голосувань для багатьох з них стане тягарем.
Така перспектива не припала до душі нардепам. Той самий В.Макеєнко, коментуючи журналістам обі¬цяний В.Литвином запуск «Ради-3», не вірить у реальність обіцяного голосування пальцями. «Володимир Михайлович — досвідчений політик, й оскільки постало питання, йому треба щось говорити», — пояснив він мотиви такої за¬яви спікера. І навіть у випадку підписання відповідного розпорядження воно не виконуватиметься, «бо та ситуація, яка є у Верховній Раді, вигідна всім», пояснив очільник парламентського підрозділу. А розпорядження «дійде до cек¬ретаріату і там залишиться, а в житті буде все по-іншому», додав він.
Тож можна припустити, що, швидше за все, при підготовці нової Конституції незручну норму просто «забудуть» перенести до нової редакції. Тоді ніщо не завадить запровадити «групове» голосування і змонтувати п’ять — десять великих кнопок (залежно від кіль¬кості фракцій та груп), аби не відволікати володарів мандатів, надто обтяжених іншими функціями, на процедурні формальності.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!