Свідок та рукоприкладник при оформленні заповіту виконують абсолютно різні функції та не можуть бути ототожнені, зокрема, з огляду на обмеження, що встановлені для свідка.
На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції у справі №713/2583/22, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі особа звернулася із позовом про визнання заповіту недійсним. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, вказавши, що заповіт за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства. Адже місце складення заповіту не належить до форми та змісту заповіту, а по своїй суті є реквізитом, а тому відсутність вказівки на місце складення заповіту не має наслідком його недійсність (нікчемність або оспорюваність).
Апеляційний суд змінив мотивувальну частину цього рішення, вказавши, що особа не могла бути рукоприкладником, оскільки є рідною сестрою особи, на користь якої складено заповіт, а тому вона відповідно до ст. 1253 ЦК України не вправі була розписуватись в заповіті за спадкодавця, що свідчить про нікчемність цього заповіту відповідно до ст.1257 ЦК. Тож визнання недійсним заповіту в такому випадку є неналежним способом захисту.
Утім, КЦС зазначив, що за змістом ст.1253 ЦК на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. При цьому свідками не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
Тож у цій справі суд апеляційної інстанції помилково ототожнив особу свідка та особу, яка підписала заповіт за дорученням спадкодавця. Адже рукоприкладник не є спадкоємцем. Жодних прав і обов’язків щодо заповіту, який підписується, в такої особи не виникає. Така особа також не може бути одночасно свідком при посвідченні заповіту.
До того ж , кваліфікація заповіту як нікчемного з підстав, які не передбачені ані ч.1 ст.1257 ЦК, ані взагалі нормами гл.85 ЦК, по суті нівелює вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту, оскільки сталася смерть заповідача.
Крім цієї справи в огляд практики КЦС за грудень 2024 року включені низка інших. Так, у спорах, що виникають із питань захисту права власності, акцентовано, що видозміна, перероблення чи знищення об’єкта нерухомого майна під час перебування в чужому незаконному володінні позбавляє територіальну громаду можливості витребувати таке майно, що вибуло з її володіння, у добросовісного набувача.
У спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, наголошено, що видача банком вкладу за підробленими документами не свідчить про виконання ним умов укладеного депозитного договору.
А у спорах, що виникають із земельних правовідносин, звернено увагу, що належною вимогою, яку може заявити міська рада як власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого майна.
Щодо юрисдикційних питань зазначено, що спори за вимогами, які спрямовані на поновлення працівників фонду, звільнених внаслідок реорганізації фонду та управління шляхом приєднання до ПФУ, на роботі в органах Пенсійного фонду, слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що на час звільнення таких працівників вони не перебували на державній службі.

Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Чи достатньо договору для підтвердження повноваження адвоката на представництво в суді — ОП КЦС
05.02.2025
Чи є позовна давність за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину — ОП КЦС
30.01.2025
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!