Конституційний «пас» четвертого глави держави прийняв перший
Конституційні плани Віктора Януковича набувають форми. Обіцянки швидко взялися втілювати в життя. Глава держави вже зробив перший крок для створення «тематичної» асамблеї. Як виявилося, готувати Основний Закон для нинішнього Президента буде один з попередніх.
«Черговий» по Конституції
Настрої останніх років показують, що для українських політреалій поганий той Президент або претендент на цю посаду, який не хоче переписати Конституцію. В.Янукович не став винятком з правила. Впродовж 2010 року гарант неодноразово ділився міркуваннями (а після анулювання політ¬реформи — й обіцянками, розрахованими на Захід) з приводу необхідності продовження конституційного процесу.
На початку 2011-го стало відомо, що в кращих традиціях правління Віктора Ющенка готувати Основний Закон до переробок буде спеціально створений орган при главі держави — Конституційна асамблея. З 21 лютого президентський почин став виглядати більш визначено: В.Янукович підписав указ, який дав старт підготовці до створення нашумілої асамблеї. Займатиметься цією благородною справою науково-експертна група, представників якої і назвали ініціатори майбутньої реформи. Групу вчених очолив один з відомих україн¬ських політиків — конституційний «пас» четвертого глави держави прийняв перший.
Різка зміна курсу Леонідом Кравчуком, який ще рік тому був одним з найпал¬кіших прихильників кандидата в президенти Юлії Тимошенко і не дуже схвально висловлювався про іншого рейтингового претендента, виявилася, мабуть, першим сюрпризом конституційної кампанії. Сам «черговий» по Конституції, що називає тепер главу держави «людиною високої культури» і «першим українським лідером, який зважився проводити реформи», судячи із заяв, знайшов з В,Януковичем повне взаєморозуміння.
Експертів така зміна не дивує. «Все ж таки, на мою думку, Леонід Макарович — не опозиціонер. І якщо він розуміє, що у влади є якийсь конструктивний потенціал, що з нею можна співпрацювати (якщо сама влада ініціює таку співпрацю), він готовий брати участь у цьому процесі», — зазначив політолог Володимир Фесенко. Для Л.Кравчука пов¬номасштабна участь у конституційному процесі — непогана можливість закріпитися в політико-інформа¬ційному просторі в той час, коли опозиція в скрутному становищі. Та й для влади таке «придбання» виглядає досить вдалим — і відповідальність за почин є з ким розділити (а то й перекласти), і схильність до плюра¬лізму можна продемонструвати…
Детально розповідати про те, як саме повинна виглядати нова Конституція і хто та за яких обставин її прийматиме, ні В.Янукович, ні Л.Кравчук не поспішають. Причому не поспішають, схоже, в буквальному розумінні. В інтерв’ю журналістам перший Президент незалежної України уточнив, що удостоїться затвердження наступної версії Основного Закону, швидше за все, наступний склад парламенту. Не¬спішність сильних світу цього не дивує: після знакового рішення КС і запуску адміністративної реформи нинішньому гаранту гріх скаржитися на брак повноважень. Такий стан справ владний табір, судячи з усього, цілком улаштовує, але не є приводом зовсім відмовитися від ідеї переписати головний закон держави.
В уявленні Банкової оновлення Конституції стане завершальним акордом обіцяної симфонії з 21 реформи. «Не можна реформувати якусь окрему галузь, якийсь окремий напрям життя нашої країни. До цього процесу необхідно підходити тільки системно, і реформи повинні бути дійсно всеосяжними. Нова редакція Конститу¬ції — це насущна необхід¬ність, апогей цієї роботи», — окреслив масштаби своїх планів В.Янукович. А Л.Кравчук зі свого боку відзначив, що за останній час Конституція розгубила авторитет, а значить — гостро потребує оновлення, неодмінно схваленого українським народом.
Ядро майбутньої асамблеї збирається серйозно переглядати Основний Закон. Про комплект поправок нині мова не йде — на першому засіданні науково-експертної групи говорили про підготовку нової редакції Конституції. Якою вона буде — сказати складно. Поки «конституційний тандем» у складі двох президентів ділиться тільки дуже загальними міркуваннями: поставив під сумнів ідею створення двопалатного парламенту або відзначив, що непогано було б чітко прописати в Основному Законі виборчу систему, аби, за словами Л.Кравчука, в кожного парламентського скликання не було спокуси «приймати новий закон про вибори під себе».
На підготовку акта найвищої юридичної сили попередньо відведено 2—2,5 року. Передбачається, що впродовж цього часу напрацьовуватимуть ідеї, а сама асамблея, кількість членів якої повинна становити 100—150 чоловік, буде час від часу ці ідеї обговорювати і затверджувати, аби після благословення західних юристів з Венеціанської комісії представити на суд суспільства вже готовий продукт. Причому до таких абстрактних суспільних кіл ініціатори, найімо¬вірніше, готові віднести не тільки політиків у цілому, а й тих з них, кого обрали до парламенту. У депутатів такі плани не викликали захоплення.
Дорадчий орган
Прагнення мінімізувати вплив парламенту на конституційний процес у майбутніх батьків нового Основ¬ного Закону поки проявило себе двома моментами. По-перше, Л.Кравчук висловив переконаність, що Конституція повинна прийматися референдумом. По-друге, пролунала думка про неполітичність гіпотетичного Основного Закону і дорадчої ролі Верховної Ради.
Думка про те, щоб Конституцію неодмінно, а то й виключно ухвалював народ, у надрах Банкової зріє вже давно. Ось і тепер Леонід Макарович в інтерв’ю уточнив: заручитися підтримкою всієї України важливіше, ніж 450 її обранців. «Якщо наші експерти, а також Венеціанська комісія погодяться, ми шукатимемо політико-правовий шлях для того, щоб представити проект Конституції безпосередньо на референдумі», — пообіцяв перший Президент.
Як відомо, на сьогодні уникнути необхідності законодавчого схвалення оновленої Конституції неможливо. Хоча за певних умов нинішній Основний Закон і справді припускає референдум — якщо парламентарі захочуть змінити I, III або XIII розділи Конституції. Проте досі всі пропозиції про новації акуратно обходили цю вимогу.
Винятком міг би стати останній конституційний проект В.Ющенка, який передбачав унесення поправок і до «захищених» розділів. До речі, попередній глава держави також говорив про нову редакцію. Не слід також забувати і про те, що нині правляча більшість робила спроби провести новий закон про референдум, який дозволив би вносити поправки до законодавчих актів волею більшості населення. До фінішної прямої проект не дійшов, але не виключено, що при необхідності ідею знову витягнуть з-під сукна.
Поки всенародне за¬твердження Конституції залишається вельми неви¬значеною законодавчою перспективою, нардепи сер¬йозно побоюються того, що вони ще раніше можуть виявитися чужими на цьому святі життя. Деякі причини для неспокою в парламентарів дійсно є. Слова «чергового» по змінах для них звучать не дуже втішно. «У цьому випадку (якщо «референдумна» точка зору переможе. — Прим. авт.) думка ВР буде дорадчою. Парламент може висловити нам свою точку зору так само, як усі інші. А те, якою мірою ми врахуємо побажання Ради, залежатиме від якості парламентської позиції», — вказав депутатам місце Л.Кравчук.
Намір убезпечити формулювання нових норм від інтересів якоїсь політсили не позбавлений певної логіки. Та все ж спроба пов¬ністю виключити з процесу законодавчий орган виглядає достатньо сміливо. Особливо якщо врахувати, що деяких парламентарів непокоїть уже той факт, що нову Конституцію готуватиме не парламент, а асамблея, залежність якої від гаранта мало хто ризикне поставити під сумнів.
Пропрезидентська більшість поки помітного неспокою не висловлює. Раніше нардепи-«більшовики» публічно не припускали, що ВР може залишитись осторонь. «Остаточне рішення стосовно Конституції прийматиме парламент, а Конституційна асамблея формуватиме громадську думку», — заявив на початку лютого лідер фракції ПР Олександр Єфремов.
Нині, коли роль парламенту не дуже зрозуміла, його верхівка наполягає на своєму. Завдання Конституційної асамблеї, на думку спікера, — «напрацювати системні зміни до Основного Закону, а не новий текст Конституції». «Коли документ матиме високий рівень готовності, його повинен розглянути парламент і остаточно затвердити текст змін, який відповідатиме вітчизняному законодавству й усталеним демократичним стандартам», — уважає Володимир Литвин.
Одначе поки «більшовики» діляться побажаннями, частина «меншовиків» запевняє, що конституційні наміри В.Януковича — ще один крок до узурпації влади. «Своїм рішенням Президент відбирає в парламенту право приймати зміни до Конституції. Це — черговий етап конституційного перевороту, коли вся вертикаль влади в країні будується під одну людину», — констатував Арсеній Яценюк.
В Адміністрації Президента з таким трактуванням не згодні. «Конституційна асамблея виконуватиме дорадчу функцію, тому немає жодних підстав говорити про те, що вона якимось чином забирає функції в парламенту», — наполягає на консультаційній ролі асамблеї представник глави держави в парламенті Юрій Мірошниченко. Але, схоже, з’ясування того, який саме орган буде дорадчим, може затягнутися.
Хто б не очолив процес перелицювання Конституції офіційно, не варто чекати, що він буде незалежним від президентських побажань. І хай нині ініціаторами створення асамблеї називають Л.Кравчука з товаришами-експертами, очевидно, що всупереч намірам Банкової цей порив не йде. До першої річниці правління В.Януковича чекати, що такий важливий проект буде реалізовано без чуткого керівництва президентського табору, не доводиться.
Врешті-решт написати Конституцію — «апогей реформ», яка закріпила б усі правила гри, — справа не тільки корисна, а й почесна. Нехай навіть на перших порах цю честь належить розділити зі ще одним Президентом.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!