або Чому у двох захисників Тимошенко склалися три думки про рішення Європейського суду
Хоча практика кримінальних процесів теоретично допускає використання з метою захисту не тільки фактів, а й брехні, рано чи пізно навіть сторонній спостерігач починає розуміти, що йому просто нав’язують догми, що явно нагадують макаронні вироби. Мета одна — прикрити ними неспроможність власних тверджень і юридичне фіаско. Саме до цієї категорії належать заяви адвокатів про те, що Європейський суд з прав людини нібито знайшов політичні мотиви арешту Юлії Тимошенко.
Заковика з «імовірністю»
У повідомленні, поширеному прес-службою ВО «Батьківщина» 7 травня, стверджується, що в тексті рішення у справі «Тимошенко проти України» міститься пряма вказівка на наявність політичних мотивів узяття її під варту. При цьому представник Ю.Тимошенко в ЄСПЛ Валентина Теличенко цитує п.298 рішення в такій інтерпретації: «...Суд убачає ряд специфічних особливостей обставин арешту заявниці, які дозволяють установити наявність політичних мотивів арешту окремо від оцінки загального контексту, ймовірно, політично мотивованого кримінального переслідування заявниці як лідера опозиції шляхом ініціювання низки ряду кримінальних проваджень після зміни влади й перед парламентськими виборами».
Не минає і дня, як захисник Юлії Володимирівни Сергій Власенко той же пункт перекладає вже інакше: «...Суд убачає ряд специфічних характеристик досудового взяття під варту, які дають йому можливість розглядати це питання окремо від більш загального контексту політично мотивованого переслідування заявниці як лідера опозиції шляхом пред’явлення їй кількох кримінальних обвинувачень після зміни влади й до проведення парламентських виборів».
Якщо не звертати уваги на розбіжності в перекладі юридичних термінів, зміст начебто один і той самий. Заковика в тому, що й одна, і друга «цитати» віддалені від оригіналу рівно наполовину. Я не пропоную вірити мені на слово, а, озброївшись словником і оригіналом рішення, порівняти, що сказав ЄСПЛ і що прочитали захисники Ю.Тимошенко.
У першому випадку представниця останньої в ЄСПЛ дещо «підправила» дієслово і вставила після нього згадку про політичні мотиви. Неважко помітити, що в С.Власенка перша частина речення — до слова «окремо» — побудована інакше. Проте й сам захисник, стверджуючи, що консультувався з фахівцями Держдепартаменту США, «упускає» прислівник «allegedly», який у цитаті В.Теличенко перекладається як «імовірно».
Навіть не фахівець із юриспруденції, а будь-який охочий, хто вивчав англійську мову на рівні шкільної програми, може переконатися, що для констатації фактів Суд у своїх рішеннях використовує дієслова: «to emphasise», «to consider» і «to establish». Жоден з них і поряд не стояв (у прямому й переносному значенні) зі згадками про політичні мотиви арешту Ю.Тимошенко. Є лише констатація того, що деякі ЗМІ, політики та громадські організації вважають, що влада переслідує екс-прем’єра «За політичними мотивами» (п.296 рішення). І не більше. І це не страсбурзькі судді вказують на обставини, які «дозволяють установити наявність політичних мотивів арешту», а представник Ю.Тимошенко в ЄСПЛ дозволяє собі додати до перекладу кілька зайвих слів, щоб довести громадськості нібито наявність таких мотивів.
Більш того, в цитованому прес-службою п.298 в оригінальному тексті вердикту перед словосполученням «політично мотивоване переслідування» («politically motivated prosecution») ужито навіть не слово «probably» («ймовірно»), а часткою «allegedly», що на українську мову перекладається як «ніби» або навіть швидше як словосполучення «за непідтвердженими даними». Тим самим Суд підкреслює невстановленность такого факту.
Та й офіційний представник Європейського суду з прав людини, директор загальних служб ЄСПЛ Родерік Лідделл заявив, що у вердикті за скаргою екс-прем’єра «не було встановлено факту політично мотивованого арешту Ю.Тимошенко». Він, звичайно, не працює на Держдепартамент США й навряд чи авторитетний для С.Власенка, але з рішення слів не викинеш. І не вставиш. Інакше це буде вже не вердикт європейської інституції, чиї позиції є джерелами правозастосування в Україні, а банальна підробка.
Аргументи — під сумнівом
У самому ж Суді аргументи захисту про політичні мотиви поставлені під сумнів. Більш того, зміст цитованої частини рішення Євросуду зводиться до того, що, вказуючи на порушення ст.18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (неприпустимість обмеження свобод для інших цілей, ніж ті, для яких вони встановлені), саме заявник «зобов’язаний переконливо довести, що дійсна мета влади не була такою ж, як заявлялося, або яку можна було б обгрунтовано встановити з контексту». «Просто підозра, що влада використовувала свої повноваження з деякою іншою метою, крім визначеної в конвенції, не є достатньою, аби довести, що ст.18 була порушена» (п.294 рішення).
Відзначаючи деяку схожість «справи Тимошенко» зі справою «Луценко проти України» в тій частині, що обвинувачення колишнім чиновникам були висунуті після зміни влади, ЄСПЛ не «розвиває» цього зв’язку, умисне обмежуючись розглядом скарги виключно стосовно обгрунтованості попереднього ув’язнення екс-прем’єра (п.297 рішення). Причому невизнання Євросудом політичних мотивів арешту є найбільшою проблемою для адвокатів Ю.Тимошенко, оскільки руйнує всю стратегію захисту. Адже з моменту початку розслідування «газової справи» весь захист екс-прем’єра будувався не на правових аргументах, а на спробах дискредитації самого судового процесу як політичного переслідування. Проте коли спекулятивні або помилкові заяви, що випливають з конкретного кримінального процесу, мають публічний характер, вони зумовлені не правовим захистом від обвинувачення, а формуванням громадської думки.
Перемога з присмаком поразки
Чого ж домоглася Ю.Тимошенко та її адвокати від рішення ЄСПЛ? Насамперед відмови у визнанні факту застосування тортур, заподіяння тілесних ушкоджень, неналежними умов тримання в слідчому ізоляторі й навіть незаконності відеоспостереження. При цьому, взявши до розгляду доводи скарги про «передбачуване жорстоке поводження з нею під час її переміщення в лікарню 20 квітня 2012 року», ЄСПЛ не знайшов порушень ст.3 конвенції та навіть указав на ефективність внутрішнього розслідування обставин цього інциденту.
Пунктами 3, 4 і 5 резолютивної частини рішення Євросуд постановив, що мало місце порушення §§1, 4, 5 ст.5 конвенції. Ці 3 пункти є єдиним досягненням захисту.
Водночас, констатуючи необгрунтованість зміни запобіжного заходу для Ю.Тимошенко з погляду вимог конвенції, Суд припускає, що фактичною метою взяття під варту було «покарати заявницю за неповагу до суду, котра, як було заявлено, вона виявляла своєю поведінкою в ході судового розгляду» (п.299 рішення). Також ЄСПЛ констатує, що в українському законодавстві була відсутня можливість оскарження затримання, а також права на відшкодування за незаконний арешт. Із цими висновками складно не погодитися. Дійсно, в Кримінально-процесуальному кодексі 1960 року такі механізми не передбачались. Але ситуація вже виправлена з ухваленням принципово нового КПК. Таким чином, тепер жодне затримання або арешт, проведені за кодексом 2012 року, ніколи не стануть предметом аналогічного розгляду в Страсбурзі.
Що стосується неповаги до суду, то радянська модель кримінального процесу допускала можливість арешту підсудного як гарантію виконання ним процесуальних обов’язків. Фактично в цьому випадку арешт виступав превентивним інструментом дотримання дисципліни й порядку в суді. На відміну від радянської моделі, прогресивні системи права кваліфікують неповагу до суду як самостійний злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Й за виявлену неповагу, наприклад до англійського суду, арешт став би окремим покаранням, яке додавалося б до санкції, визначеної вироком.
Нарешті, у п.6 резолютивної частини рішення в категоричній формі стверджується про порушення ст.18 конвенції виключно в контексті її ст.5. Це виключає яке-небудь двояке тлумачення підстав арешту Ю.Тимошенко, крім юридичної невідповідності норм КПК 1960 року вимогам ст.5 конвенції. Тому єдиним правовим наслідком цього рішення для держави Україна був би обов’язок законодавчо змінити процедуру взяття під варту як запобіжного заходу. Але це вже зроблено у 2012 році.
Звичайно, було б краще, якби новий КПК, що враховує конвенційні гарантії, був прийнятий на 3—4 роки раніше. Тоді, можливо, екс-прем’єрові не довелося б виступати в Європейському суді проти України, а прес-службі політичної партії не довелося підробляти переклад рішення ЄСПЛ, видаючи бажане за дійсне.
Рішення у справі «Тимошенко проти України» від 30.04.2013
(витяг)
VII. Передбачуване порушення ст.18 конвенції, взятої в поєднанні з ст.5
<…> 2. Оцінка Суду
294. Суд підкреслює, що ст.18 конвенції не має самостійній ролі. Вона може бути застосована тільки в поєднанні з іншими статтями конвенції (див. рішення у справі «Гусинський проти Росії» від 19.05.2004 №70726/01, §75). Як раніше вважалося в прецедентному праві, вся структура конвенції спирається на загальне припущення, що державні органи в державах-членах діють сумлінно. Насправді будь-яка державна політика або індивідуальні заходи можуть мати «приховані мотиви», і презумпція сумлінності є спростовною. Проте заявник, який стверджує, що його права та свободи були обмежені з недоречної причини, повинен переконливо довести, що дійсна мета влади не була такою ж, як оголошувалося, або яку можна було б обгрунтовано визначити з контексту. Просто підозра, що влада використовувала свої повноваження для деяких інших цілей, крім визначених у конвенції, не є достатньою, щоб довести, що ст.18 було порушено (див. рішення у справі «Ходорковський проти Росії», §255).
295. Коли заява грунтується на ст.18 конвенції, Суд застосовує дуже вимогливий стандарт доведення. Як наслідок, є тільки кілька випадків, коли порушення цього положення конвенції було знайдено. Таким чином, у справі «Гусинський проти Росії» (див. §§73—78) Суд визнав, що свободу заявника було обмежено, зокрема, для інших цілей, ніж зазначені в ст.5. Він зробив свої висновки на підставі угоди, підписаної між ув’язненим і федеральним міністром у справах преси, з якого було ясно, що тримання заявника під вартою було застосоване для того, аби примусити його продати свою медіа-компанію державі. У справі «Чоботар проти Молдови» (від 13.11.2007, заява №35615/16, §§46 і наст.) Суд установив порушення ст.18 конвенції в обставинах, коли арешт заявника був явно пов’язаний з його заявою, що чекала розгляду Європейським судом. Проте такі справи залишаються рідкісними (див. «Сисоєва та інші проти Латвії» [GC], заява №60654/00, §129, і «Ходорковський проти Росії», §261).
296. Звертаючись до цієї справи, Суд відзначає загальну схожість її обставин з розглянутими в справі «Луценко проти України» (від 3.07.2012, заява №6492/11, §104). Як і в згаданій справі, невдовзі після зміни влади заявниця, яка була колишнім прем’єр-міністром і лідером сильної опозиційної партії, була обвинувачена в зловживанні владою та переслідується згідно із законом. Багато національних і міжнародних спостерігачів, зокрема різні неурядові організації, засоби масової інформації, представники дипломатичних кіл та індивідуальні громадські діячі вважають, що ці події є частиною політично мотивованого переслідування лідерів опозиції в Україні.
297. Стосовно скарг заявниці за ст.18 конвенції в цій справі Суд відзначає, що вони мають двоякий характер: у поєднанні з ст.5, що стосується фактичної мети тримання її під вартою до суду, а також у поєднанні з ст.6, яка стосується справедливості кримінального переслідування заявниці та його нібито прихованих мотивів [2]. Відповідно, Суд обмежиться розглядом скарги заявниці згідно з ст.18 у поєднанні з ст.5, відносно її попереднього ув’язнення.
298. Як постановив Суд у випадку Юрія Луценка, коли справа доходить до звинувачень у політичних або інших прихованих мотивах у контексті кримінального переслідування, складно відокремити досудове затримання від кримінального провадження, яке передбачає таке затримання (§108). Проте, як і в згаданому випадку, в досудовому затриманні суд бачить ряд специфічних особливостей, які дозволяють йому розглянути це питання окремо від загального контексту нібито політично мотивованих судових переслідувань заявниці як лідера опозиції, котрі провокують кілька кримінальних обвинувачень після зміни влади й перед парламентськими виборами.
299. Суд уже встановив, що, хоча тримання заявниці під вартою було офіційно здійснене для цілей, передбачених ст.5 §1 (с) конвенції, як фактичний контекст, так і причини, позначені владою (див. пп.269—270), дозволяють припустити, що фактичною метою цього заходу було покарати заявницю за неповагу до суду, яку, як було заявлено, вона виявляла своєю поведінкою в ході слухання.
300. У світлі цих міркувань і використовуючи підхід, аналогічний тому, який застосовувався в юридичному тлумаченні порівнянних обставин у справі «Луценко проти України», Суд не може не виявити, що обмеження волі заявниці, допустиме відповідно до ст.5 §1 (в) було застосовано не з метою доставлення її до компетентних властей за обгрунтованою підозрою в скоєнні правопорушення, але з інших причин.
301. Суд уважає це достатньою підставою для встановлення порушення ст.18 конвенції в сукупності з ст.5.
<...>
Із цих підстав Суд:
1. Одноголосно вважає скаргу за ст.3 конвенції стосовно ймовірно жорстокого поводження під час її переміщення в лікарню 20 квітня 2012 року й розслідування цього інциденту, як і скарги за стст.5 і 18 конвенції прийнятними, а решту заяви неприйнятною.
2. Постановив 4 голосами проти 3, що не мало місця порушення ст.3 конвенції стосовно скарги заявниці на передбачуване жорстоке поводження з нею під час її переміщення в лікарню 20 квітня 2012 року й на неефективність внутрішнього розслідування.
3. Одноголосно постановив, що мало місце порушення §1 ст.5 конвенції.
4. Одноголосно постановив, що мало місце порушення §4 ст.5 конвенції.
5. Одноголосно постановив, що мало місце порушення §5 ст.5 конвенції.
6. Одноголосно постановив, що мало місце порушення ст.18 конвенції в поєднанні з ст.5 конвенції.
Матеріали за темою
ЄСПЛ припинив розгляд справи Тимошенко
22.01.2015
Тимошенко і Луценко реабілітовані - набрав чинності Закон
в„–10 (1152), 07.03—13.03.2014
Які рецепти запропонують Кокс і Квасневський для «лікування» вибіркового правосуддя
в„–41 (1131), 12.10—18.10.2013
Тимошенко підвів переклад рішення ЄСПЛ?
в„–37 (1127), 14.09—20.09.2013
Пов’язувати одне засудження з рухом усього народу не можна
в„–33 (1123), 17.08—23.08.2013
Кримінальну справу проти екс-глави «Нафтогаз України» закрили
в„–29 (1119), 20.07—26.07.2013
Чому насправді шеф ФБР їздив у Качанівську колонію
в„–24 (1114), 15.06—21.06.2013
Справа Щербаня може бути направлена до суду й без допиту Ю.Тимошенко?
в„–20 (1110), 18.05—24.05.2013
Невизнання ЄСПЛ наявності політичних мотивів арешту Тимошенко руйнує стратегію її захисту
в„–18-19 (1108-1109), 09.05—17.05.2013
ЄСПЛ не знайшов політики в арешті Тимошенко
07.05.2013
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!