Борги місцевого значення

Нардепи бажають розглядати справи про банкрутство в загальних судах

У Верховній Раді з’явився новий законопроект, спрямований на захист прав позичальників. Парламентарі пропонують визнавати фізосіб банкрутами, розглядаючи справи в загальних судах. Відсутність у суддів відповідного досвіду нардепів, схоже, не бентежить.

Додаткове навантаження

З початку економічної кризи 2008 року все більше й більше уваги приділяється правовому регулюванню фінансової заборгованості. На розгляд ВР постійно надходять відповідні законопроекти. При цьому одні автори наголошують на необхідності захисту боржників, а інші — на захисті кредиторів.

Однією з останніх ініціатив, яка передана на розгляд профільного комітету, є проект «Про внесення змін до де­яких законодавчих актів України щодо недопущення порушення прав боржників та запровадження процедури банкрутства фізичної особи» (№1145). Мета документа— посилити захист прав фізичних осіб від посягань з боку фінансових установ та колекторських компаній.

Аналіз указаного проекту свідчить, що викладені в ньому положення написані без урахування особливостей системи правового регулювання та інституту банкрутства. Автор пропонує порушувати справу про банкрутство фізичної особи, якщо безспірні вимоги кредиторів становлять більш ніж 150 мінімальних розмірів заробітної плати (наразі це 172,05 тис. грн.) і борги не сплачуються понад 6 місяців.

Розгляд справи слід буде проводити відповідно до положень закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з урахуванням певних особливостей. Проте розгляд справ щодо банкрутства фізичних осіб пропонується здійснювати місцевим судам загальної юрисдикції.

Очевидно, що така пропозиція зовсім недоречна, оскільки всі справи про банкрутство розглядають господарські суди, а для судів загальної юрисдикції це нова сфера, яка має багато нюансів. Суддям знадобиться багато часу для опанування процедури банкрутства. До того ж Цивільний процесуальний кодекс не розрахований на здійснення подібних заходів.

Крім того, зазначена процедура досить складна, тому це є додатковим навантаженням для суддів, які й так інколи розглядають справи тривалий час. Також слід ураховувати, що новації, ймовірно, призведуть до двозначності юридичної практики, коли одні й ті ж норми закону про банкрутство місцеві та господарські суди будуть тлумачити по-різному.

СМС — поза законом

Ще одна пропозиція, яка міститься в проекті, — внесення доповнення до закону «Про захист прав споживачів» для обмеження можливості залучення фінансовими установами колекторських компаній до дій щодо стягнення заборгованості. Нечесною визнається підприємницька практика, за якої здійснюються постійні телефонні, факсимільні, електронні або інші повідомлення без згоди на це споживача, висловлюються погрози вчинити незаконні або неправомірні дії щодо споживача, неправомірні дії за рахунок третьої особи, застосовуються часті або періодичні відвідини споживача без його згоди.

Проте всі наведені автором заборони нечесної підприємницької діяль­ності є оціночними та такими, які важко довести або, навпаки, можна досить широко витлумачити. Отже, це дає можливість недобросовісним позичальникам зловживати своїми правами.

Водночас такі норми є недієвими, оскільки перелічені дії вчиняються за згоди споживача, тому не можуть бути визнані порушенням його прав. Отже, включення в текст кредитного договору положення про згоду позичальника на залучення третіх осіб для здійснення всіх необхідних дій для погашення заборгованості, як і положення про можливість кредитора використовувати будь-які види комунікації з позичальником та з будь-якою періодичністю, повністю нівелює зазначені в законі норми.

Крім цього, наразі позичальник не як споживач фінансових послуг, а як звичайна фізична особа має можливість звертатися до правоохоронних органів чи до суду з вимогою про припинення незаконних дій або про стягнення моральної шкоди, якщо дії кредитора містять відповідні підстави.

Кредиторська черга

Ще одне положення проекту, за яким від позичальника можна вимагати сплати всієї суми боргу, якщо розмір поточної заборгованості становить 50 або більше відсотків від неповернутої суми кредиту або в разі іншого порушення істотних умов договору, суперечить нормам ст.1050 Цивільного кодексу. Останньою передбачено право кредитора вимагати повернення всієї суми позики, якщо позичальник прострочив сплату чергового періодичного платежу.

Також невиправданим є встановлення окремої черговості для погашення боргів фізичної особи в процедурі банкрутства. Зокрема, включення вимог кредиторів, що забезпечені заставою, у третю чергу погашення суперечить чинному законодавству. Відповідно до останньої редакції закону про банкрутство, вимоги заставних кредиторів є окремою категорією та не включаються до загального порядку погашення заборгованості банкрута, кошти від продажу предмета застави спрямовуються на погашення заборгованості за зобов’язанням, забезпеченим заставою.

Загалом щодо проекту №1145 можна зробити два основні висновки. По-перше, ініціатива має популістські або інші подібні цілі, оскільки містить більше можливостей для зловживання або ухилення від виконання своїх обов’язків, ніж вирішення складних ситуацій із заборгованістю позичальників перед фінансовими установами, зокрема за кредитами, отриманими для придбання житлової нерухомості.

По-друге, проект сприймається як неопрацьований. Він містить багато колізій з існуючими нормами, а тому дуже ймовірно, що такий документ не може бути прийнятий без детальної юридичної експертизи та обговорення із залученням усіх зацікавлених сторін.