Державний акт на право власності на ділянку, виданий органом, який не мав на це законних повноважень, визнається недійсним.
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
6 лютого 2013 року м.Київ №6-169цс12
Судова палата в цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого — Яреми А.Г.,
суддів: Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,
за участі: начальника відділу Генеральної прокуратури Гнатюка М.М.,
розглянувши в судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора про перегляд Верховним Судом ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.04.2012 у справі за позовом прокурора Герцаївського району Чернівецької області в інтересах Герцаївської районної державної адміністрації Чернівецької області до Особи 9, треті особи: відділ Державного комітету із земельних ресурсів у Герцаївському районі Чернівецької області, Тернавська сільська рада Герцаївського району Чернівецької області, про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю та повернення земельних ділянок,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2011 року прокурор Герцаївського району Чернівецької області звернувся до суду із зазначеним позовом в інтересах держави в особі Герцаївської районної державної адміністрації Чернівецької області, посилаючись на те, що відповідно до рішення Тернавської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області від 13.11.2006 №71-03/2006 Особі 10 було надано безоплатно у власність земельні ділянки площею 0,2 га та 0,1424 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також для ведення особистого селянського господарства. На підставі цього рішення 13.11.2007 Особа 9 отримав державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯД №072469 та серії ЯД №072461. Проте зазначені земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту — Адреса 1, а тому відповідно до абз.1 п.12 р.Х «Перехідні положення» Земельного кодексу правом на розпорядження такими землями наділена лише Герцаївська районна державна адміністрація, а не Тернавська сільська рада Герцаївського району Чернівецької області.
Прокурор просив визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на ім’я відповідача, і повернути ділянки в державну власність.
Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 24.11.2011, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 4.01.2012, у задоволенні заяви прокурора відмовлено.
Ухвалою ВСС від 10.04.2012 відхилено касаційну скаргу заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі Герцаївської районної державної адміністрації Чернівецької області, рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 24.11.2011 та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 4.01.2012 залишено без змін.
У поданій до Верховного Суду заяві заступник Генерального прокурора просить скасувати ухвалу ВСС від 10.04.2012 та ухвалити нове судове рішення, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень стст.116, 118 та абз.1 п.12 р.Х «Перехідні положення» ЗК, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Ухвалою ВСС від 17.12.2012 вказану справу допущено до провадження Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши доводи, наведені в заяві, Судова палата у цивільних справах ВС вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.355 Цивільного процесуального кодексу заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана, зокрема, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Судами встановлено, що 13.11.2006 Тернавською сільською радою Герцаївського району Чернівецької області було розглянуто заяву мешканця Адреса 1 Особи 9 і прийнято рішення про надання йому у власність земельних ділянок площею 0,2 га та 0,1424 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також для ведення особистого селянського господарства. На підставі цього рішення Особа 9 отримав державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯД №072469 та серії ЯД №072461; в актах зазначено, що земельні ділянки розташовані за Адресою 1.
Відмовляючи в задоволенні позову прокурора, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку не передбачено законодавством, що, звертаючись із заявою до сільської ради про виділення земельних ділянок, відповідач діяв правомірно, і що права Герцаївської районної державної адміністрації, в інтересах якої звернувся до суду прокурор, не були порушені.
З такими висновками погодився й суд касаційної інстанції, залишивши ухвалені у справі судові рішення без змін.
Разом із тим у наданих заявником для порівняння ухвалах ВСС від 19 та 24.10.2012 у справах за позовами прокурорів в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок на користь держави в особі Севастопольської міської ради суд касаційної інстанції погодився з висновками судів апеляційної інстанції про задоволення позовів із тих підстав, що згідно зі стст.116, 118 та абз.1 п.12 р.Х «Перехідні положення» ЗК повноваження розпоряджатися спірними земельними ділянками належить Севастопольській міській раді.
В ухвалі ВСС від 7.11.2012, якою у справі за позовом прокурора Гагарінського району м.Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння залишено без змін рішення апеляційного суду про задоволення позову через відсутність правових підстав для набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку, оскільки рішення про її надання прийняте не уповноваженим на це органом — Севастопольською міською державною адміністрацією.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, Судова палата в цивільних справах ВС виходить із такого.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами абз.1 п.12 р.Х «Перехідні положення» ЗК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів — відповідні органи виконавчої влади.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст.155 ЗК).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий органом, який не мав на це законних повноважень, визнається недійсним.
Посилання в судових рішеннях, які переглядаються, на те, що визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку не передбачено законодавством, суперечить вищенаведеним нормам закону.
Відповідно до вимог чч.1, 2 ст.360-4 ЦПК суд задовольняє заяву у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
За таких обставин ухвала суду касаційної інстанції підлягає скасуванню на підставі п.1 ч.1 ст.355 ЦПК з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись стст.355, 360-3, 360-4 ЦПК, Судова палата в цивільних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву заступника Генерального прокурора про перегляд Верховним Судом ухвали ВСС від 10.04.2012 задовольнити частково.
Ухвалу ВСС від 10.04.2012 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова ВС є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.355 ЦПК.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!