Переповнені в’язниці розвантажать за допомогою «путівок» на волю
Уже найближчим часом засудженим можна сподіватися на черговий прояв гуманності. 4 лютого нардепи схвалили в першому читанні проект закону «Про амністію». Востаннє парламентарі приймали такий документ майже 2 роки тому. За цей час місця позбавлення волі встигли поповнитися чималою кількістю в’язнів, утримувати яких стає дедалі складніше. Заради гуманізму і додаткового простору в буцегарнях нар¬депи готові провести масштабне дарування волі.
Замикаючи коло
Кількість засуджених, котрі перебувають в установах виконання покарань, зросла більш ніж на 6 тис. — із 145946 осіб (станом на початок 2009 року) до 152798 осіб (станом на 1 листопада 2010-го).
За результатами дослідження щодо чисельності в’язнів у 217 країнах Україна зайняла 10-е місце. Лідером у топ-10 уже тривалий час залишаються США, випереджаючи навіть густонаселений Китай. 3-є місце віддали Росії, 4-е — Бразилії, 5-е — Індії, 6-е — Мексиці, 7-е — Таїланду, 8-е — Ірану, і 9-е посіла ПАР.
Дослідники підрахували, що в Україні на 100 тис. населення припадає 334 в’язні. При цьому «норма» для розвинених країн коливається в межах 70—80 осіб на 100 тис. населення. Так, у Франції цей показник не перевищує 96 чоловік, у Німеччині — 88, Великій Британії — 78, Швеції — 78, Норвегії та Данії — 71.
Утім, наші правозахисники не пов’язують значну кількість позбавлених волі з чисельністю скоєних злочинів, оскільки, як відзначив експерт Євген Захаров, в Україні тримання під вартою застосовується набагато частіше.
Наслідком такої «традиції» стала переповненість буцегарень. Як за¬значається в пояснювальній записці до законопроекту, його прийняття, зокрема, сприятиме за¬ощадженню бюджетних коштів, що витрачаються на тримання арештантів, і забезпеченню належних умов перебування під вартою.
За словами уповноваженого з прав людини Ніни Карпачової, в місцях позбавлення волі перебувають понад 20 тис. засуджених, які не становлять значної небезпеки для суспільства. Як відзначала остання, затягування з прийняттям відповідного акта призвело до того, що протягом 2009—2010 років принцип гуманізму з боку держави не міг бути застосований до найбільш незахищених і соціально вразливих осіб.
Претенденти на звільнення
Під час обговорення законодавчої ініціативи думки парламентарів розділилися. Зокрема, одні наполягали на необхідності доопрацювання базового закону «Про застосування амністії в Україні» й тільки потім оголошувати амністію. Автори ж законопроекту наголосили на необ¬хідності заборонити застосовування амністії на стадії дізнання, досудового слідства, а також коли справа перебуває в прова¬дженні суду.
Зрештою, парламентська більшість вирішила відкласти корективи базового закону і прийняла в першому читанні законопроект «Про амністію».
Зокрема, пропонується звільнити від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк й інших покарань осіб, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими чи особливо тяжкими, та за злочини, скоєні з необережності, котрі відповідно до ст.12 КК не є особливо тяжкими.
В разі прийняття документа зробити ковток свободи зможуть:
- особи, які на момент скоєння злочину були неповнолітніми;
- жінки, вагітні на день набрання чинності даним законом;
- особи, не позбавлені батьківських прав, яким на день набрання чинності цим актом не виповнилося 18 років;
- діти-інваліди незалежно від віку.
Також звільнять від покарання осіб, яких на день набрання чинності законом визнано інвалідами I—III груп, а також хворими на активну форму туберкульо¬зу, онкологічні захворювання, СНІД та інші тяжкі недуги, які перешкоджають відбуванню покарання.
Водночас пропонується випустити на волю:
- чоловіків і жінок, котрі на день набрання чинності даним актом досягли, відповідно, 60 та 55-річного віку;
- ветеранів війни (учасників бойових дій, інвалідів війни та учасників війни, які підпадають під дію закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).
Розраховувати на волю можуть й учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи — особи, на яких поширюється дія закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали вна¬слідок Чорнобильської катастрофи» та аналогічних законів інших держав — республік колишнього СРСР.
Крім того, пощастить і засудженим, котрі на час набрання чинності згаданим документом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку чи визнані інвалідами I групи, за умови, якщо в них немає інших працездатних дітей.
Також пропонується звільнити засуджених за умисні злочини, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше ніж 10 років, якщо на день набрання чинності вказаним законом вони відбули не менш ніж половину зазначеного строку.
Наразі, йдеться в пояснювальній записці до документа, в установах виконання покарань перебуває досить багато осіб, відносно яких може бути застосована амністія: кількість засу¬джених уперше за скоєння злочинів невеликої та середньої тяжкості сягає майже 8 тис., неповноліт¬-ніх — 1,4 тис., інвалідів І та ІІ груп — 717, засуджених, що досягли 60-річного ві¬-ку, — близько 1 тис., хворих на активну форму туберкульозу — 5,5 тис. осіб.
За деякими прогнозами, в разі прийняття закону, на волю вийдуть понад 5 тис. людей. Востаннє масову амністію оголошували 2 роки тому, коли випустили 3 тис. засуджених. Але цього деяким правозахисникам видалося замало. Зокрема, Едуард Багіров запевняв, що на вітчизняних теренах на амністію заслуговують не менш ніж 20 тис. осіб.
Не виключено, що чергова амністія стане наймасштабнішою, що вигідно як в’язням, які таким чином отримають шанс на «реабілітацію», так і державі, котра заощадить на їх утриманні.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!